VoxCheck це незалежний некомерційний проєкт з фактчекінґу в Україні. На початку лютого 2022 року, коли Кремль ще тільки накопичував свої танки та солдатів на кордонах України, ми надіслали VoxCheck декілька письмових запитань щодо їхньої праці та прокремлівської дезінформації в Україні. Росія вторглася в Україну раніше, ніж ми встигли опублікувати інтерв’ю. 2 березня, на сьомий день вторгнення, ми отримали відповіді на наші запитання та вирішили опублікувати у поточній формі як ілюстрацію витривалості та стійкості українського народу.

VoxCheck продовжує боротися з дезінформацією навіть тоді, коли робота організації переривається звуками сирен повітряної тривоги.

Мова тексту була дещо відредагована задля кращої читабельності.

Що таке VoxUkraine та яка її місія?

VoxCheck– це незалежна аналітична платформ. Ми допомагаємо Україні рухатися у майбутнє. Ми концентруємося на економіці, управління, соціальному розвитку та реформах. Жодні партії чи олігархи нам не допомагають. Якість наших матеріалів забезпечується редакційним процесом.

VoxCheck– це підрозділ VoxUkraine з фактчекінґу. Ми проводимо моніторинґ та перевіряємо заяви політиків та лідерів думки, що вони ними діляться з ширшою аудиторією, наприклад, в інтерв’ю провідним ЗМІ чи на політичних ток-шоу. Інші напрямки нашої праці – викривання фейків та протидія російській дезінформації. Метою нашого проєкту є: менше брехні з боку політиків та більше критичного мислення від людей.

В актуальному контексті воєнної ескалації Росії чимало спостерігачів підкреслюють, що Кремль посилив свої активності з дезінформації (запитання було поставлене перед початком вторгнення Росії EuvsDisinfo). Чи ви погоджуєтеся з цим твердженням, та якщо так, які є головні наративи дезінформації, мішенню якої є українська аудиторія?

Загальний наратив російської дезінформації залишається тим самим: «Україною керують нацисти»; «Російська мова та російська культура зазнають утиску в Україні»; «Україною керують західні діячі»; «Українська армія проводить артилерійські обстріли цивільних осіб на Донбасі» та чимало інших.

Однак кількість оманливих розповідей збільшилася разом з накопичуванням воєнних та початком широкомасштабного вторгнення. Наприклад, лунали звинувачення, що українці атакували та обстрілювали деякі місця (хоча насправді цього не відбувалося), вигадували історії про те, як українські солдати здаються, а високопосадовці їдуть з України, стверджували про поразку Збройних сил України (метою цих історій було деморалізувати українську армію).

Ви можете знайти більше прикладів на Vox Ukraine.

Чи ви можете порівняти теперішню ситуацію і інформаційному середовищі із ситуацією 2014 року? Чи українці стали більш стійкі до дезінформації?

Потрібно згадати один факт: 2014 року не було VoxCheck.

На нашу думку, українці зараз більш стійкі ніж 2014 року. Але є ще куди зростати.

Відповідно до опитування, проведеного 2020 року організацією Detector Media, 15 відсотків українців мали низький рівень, а 33 відсотків – рівень нижче середнього медійної грамотності (у свою чергу, медійна грамотність 52 відсотків сягала рівня вище середнього або високого рівня – EUvsDisinfo).

Варто зауважити, що майже половина (45 відсотків) низької медійної грамотності є у людей віком 56-65 років. Більше половини сегменту з грамотністю нижче середнього рівня мали середню професійну освіту. Таким чином, ми бачимо, що два чинники впливають на медійну грамотність: освіта та вік. Чимало людей зростали у колишньому СРСР, коли ніхто навіть не чув про медійну грамотність, беручи до уваги масивну пропаганду та маніпуляцію інформацією у той час.

У своїй праці ви дуже багато концентруєтеся на дезінформації, мішенню якої є процес реформ в Україні. Чи ви можете виділити одну тему, що, на вашу думку, має особливо важливий виклик?

На нашу думку, реформа системи охорони здоров’я в Україні є прикладом реформи, що найчастіше стає мішенню для дезінформації. Оскільки вона має чимало аспектів, існує багато історій та підтем, про які можна брехати.

Якою є відповідь на виклик дезінформації? Чи можна зупинити дезінформацію або ж вона є неминучою рисою сучасного інформаційного середовища? Чому інші країни можуть навчитися в України?

Хоча дехто може вважати це порушенням свободи слова, але як рекомендований спосіб боротьби з дезінформацією ми би хотіли виділити заборону проросійських телеканалів та веб-сайтів, що розповсюджували дезінформацію або слугували платформами – гучномовцями дезінформації. Якщо платформа дезінформації заборонена, для її відновлення потрібні ресурси. Та численні спроби відновлення можуть у кінцевому результаті вичерпати ресурси для організації дезінформації.

Хоча заборона телевізійних або радіочастот не завадить їм використовувати інші канали (наприклад, ті, що потрапили під санкції в Україні, продовжували використовувати соцмережі та платформи Facebook, Telegram, YouTube), цей адміністративний крок може зменшити охоплення аудиторії. Крім того, це може призвести до повного закриття, як це трапилося з одним із заборонених телеканалів в Україні.

Які є найбільші перешкоди у вашій праці та що додає вам оптимізму на майбутнє?

Перешкоди:

  • Наплив дезінформації. Команді непросто мати справу з усіма повідомленнями, що надходять.
  • Психологічні виклики:
  • Наразі стикаємося з проблемою безпеки. Багато членів нашої команди перебувають в українських містах, де існує ризик бомбардувань. Тому функціонування часто переривається сиренами, що сповіщають про повітряну тривогу.

Що підтримує в нас оптимістичний настрій:

  • Підтримка наших читачів (вони нам дякують та підкреслюють, що ми робимо важливу роботу).
  • Сподіваємося, що наше суспільство матиме критичне мислення.
  • Тепер ми розуміємо, як ніколи раніше, що наша праця допомагає боротися з російською агресією. Тому продовжуємо працювати.