Якщо вірити дезінформаційним рупорам Кремля, цього тижня буквально найважливішою подією став візит до Росії верховного лідера (читайте: диктатора) Північної Кореї Кім Чен Ина. Для більшості прокремлівських ЗМІ це стало вигідною можливістю відволікти увагу від того, що триденна «спеціальна воєнна операція» перетворилася на нескінченну екзистенційну війну. Тому цей візит широко й детально висвітлювали, хоч і суттєво обтяжували дезінформацією.
Вигідне відволікання уваги
Кремлівські розповсюджувачі дезінформації відчайдушно потребували зручного приводу, щоб відволікти увагу після української атаки на російську військово-морську базу у тимчасово окупованому Севастополі, унаслідок якої було пошкоджено російський воєнний корабель і підводний човен. Негайно применшивши значення цієї атаки й рефлекторно звинувативши в ній НАТО, прокремлівські дезінформаційні ЗМІ просто намагалися відволікти від неї увагу. Тому вони з подвійними зусиллями висвітлювали тижневий візит правителя КНДР.
Прокремлівські ЗМІ миттєво почали вихваляти дружні відносини між Росією та Північною Кореєю, припускаючи, що динамічний дует Путіна й Кіма — це саме те, що потрібно, щоб підірвати гегемонію США і надати Росії важелі впливу на Японію та Південну Корею, союзників США в цьому регіоні. Що характерно для Кремля, не здатного осягнути концепцію державного суверенітету, будь-які коментарі Заходу щодо відносин Росії та Північної Кореї поспішно описували як нагнітання паніки, щоб примусити Японію та Південну Корею надавати більше підтримки Україні.
По тонкій кризі
Але для прокремлівських політичних коментаторів це була дещо небезпечна ситуація, оскільки їм доводилося балансувати між вихваляннями Північної Кореї та її безумовної спорідненості з Росією і применшенням враження, що Росія відчайдушно потребує допомоги КНДР. Ситуація особливо загострилася після того, як Інтернетом поширилися фото з переговорів Путіна та Кіма, які демонструють виразну мову тіла Путіна. Можливо, саме тому після цього візиту більшість прокремлівських коментаторів зосередилися виключно на тому, що Росія може зробити для Північної Кореї, а не навпаки.
Миролюбна Росія
Паралельно з гульками зі своїм північнокорейським колегою на російському Далекому Сході Путін також провів ретельно зрежисований виступ на Східному економічному форумі. Це був черговий вигідний спосіб відволікти увагу від проблеми, яку Росія сама створила собі на європейському кордоні, і посилити оманливе дезінформаційне твердження про те, що в Росії все чудово.
Прокремлівські рознощики дезінформації не лише заперечували будь-які сумніви в процвітанні російської економіки, але й ухопилися за образ Росії як миролюбної держави. На їхню думку, єдине, що стоїть на заваді встановленню миру в Україні, — це український контрнаступ. Саме той контрнаступ, який, як вони запевняють, уже давно провалився. Кремль знову хоче всидіти на двох стільцях.
Але навіть виступаючи з удаваним закликом до миру, Кремль не може не звучати загрозливо чи не ставити нереалістичних ультиматумів. Можна сказати, що мова миру, яку використовують для цілей війни, і «готовність» Кремля до мирних переговорів є порожніми піар-трюками.
Чому ЄС не може просто бути чемним?
Проросійські ЗМІ протиставили миролюбну Росію, яка повсюдно обстоює свободи людини, неоколоніалістському Заходу. Кремль навіть звинуватив ЄС у спробі опустити нову «залізну завісу» перед Росією, оскільки деякі країни — члени ЄС заборонили в’їзд автомобілів з російськими номерними знаками.
Як завжди, кремлівські пропагандисти також намагалися загострити сприйняття розбіжностей усередині ЄС, невтомно вказуючи на те, що не всі країни ЄС увели такі заборони. І жодна прокремлівська критика ЄС не буде повною без висування низки звинувачень у «русофобії» і нацизмі на додачу.
Зозулине яйце в Молдові
Улюбленою тактикою Кремля є приписування злочинів Росії її супротивникам, наприклад звинувачення Заходу у загостренні конфлікту в Нагірному Карабаху. Інша подібна тактика — втручатись у справи сусідньої країни, розміщуючи там розвідників під виглядом журналістів. Яскравим недавнім прикладом є Молдова. Голова кремлівської самопроголошеної інформаційної зброї Sputnik у Молдові Віталій Денисов виявився офіцером військової розвідки ГРУ — Головного розвідувального управління Росії. Не дозволяйте ввести себе в оману.
Інші теми, що потрапили на радар EUvsDisinfo
- Прокремлівська дезінформація має свій дивний спосіб позначати трагічні події. Поки світ вшановував пам’ять жертв терактів 11 вересня, вони намагалися відродити конспірологічну теорію про те, що США нібито фінансували й навчали виконавців терактів 11 вересня, і використати її як застереження для України. Це була чергова спроба проштовхнути прокремлівський наратив про те, що Захід явно підтримує тероризм. Навіть більше, щодо України цей дезінформаційний наратив також намагається виправдати жорстоке вторгнення Росії на територію мирної сусідньої країни, зображуючи останню як екстремістську силу.
- Нагнітання паніки навколо довгої руки підступного Заходу продовжилось обурливими звинуваченнями в тому, що президент Зеленський є агентом МІ-6, який отримує всі накази з Лондона. Це класична прокремлівська спроба заперечити державність і суверенітет України, чим уже багато років займається Кремль. Володимир Зеленський був обраний президентом у 2019 році на загальних виборах, отримавши 73 відсотки голосів. Україна отримує зброю та фінансову допомогу, щоб захиститися від повномасштабного вторгнення Росії, але це не означає, що Зеленський є агентом МІ-6.
- У дещо відчайдушній спробі переконати свою аудиторію в тому, що контрнаступ України нібито провалився, деякі прокремлівські ЗМІ розповсюджували інформаційний вкид про те, що Ірландія розсилає українцям повідомлення про екстрадицію, щоб відправити їх на фронт. Влада Ірландії, а також фактчекери з BBC Verify майже миттєво спростували це хибне твердження. Проте подібні дезінформаційні наративи мають дві мети: по-перше, заявити, що в Україні закінчилися військовослужбовці, а по-друге, просунути фальшиву ідею про те, що партнери України втомилися підтримувати її та розміщувати українських біженців.