Щоб вижити в умовах наступу Росії, мирні жителі України мають не лише втекти від куль і артилерійських обстрілів, а й зорієнтуватися в потоці дезінформації, спрямованому на них з боку російських і пов’язаних із Росією діячів. Дослідження Центру з питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту (Center for Civilians in Conflict, CIVIC) виявило багато різноманітних дезінформаційних наративів, що поширювалися з лютого 2022 року, які наражають на небезпеку життя цивільного населення.
Сьогодні інформаційні операції зазвичай включають до національних воєнних і оборонних стратегій. Держави визнають, що домінування в інформаційній сфері, зокрема здатність виявляти дезінформацію та протидіяти їй, може суттєво сприяти успіху воєнних операцій. Уряд і військові в Україні зосередилися на тому, як протидіяти дезінформації, яка супроводжує повномасштабне вторгнення Росії до країни. В Україні також є сильне громадянське суспільство, яке працює над виявленням і викриттям брехні й дезінформації. Однак зусилля держави та громадянського суспільства щодо виявлення та розвінчання неправдивих наративів переважно зосереджені на стратегічних і далекосяжних наративах, які можуть підірвати довіру до українського уряду та військових і намагаються виправдати російську агресію.
Водночас багато небезпечних наративів, виявлених у нещодавньому дослідженні CIVIC, поширюються через соціальні мережі та програми обміну повідомленнями в конкретних географічних регіонах на тактичному та місцевому рівні. У результаті вони залишаються непоміченими, хоча саме на цьому рівні дезінформація може безпосередньо призвести до загибелі та страждань мирних жителів. У довгостроковій перспективі ці наративи можуть підірвати військові зусилля країни, руйнуючи стійкість громади, соціальну згуртованість і довіру.
Небезпечне поширення тактичної дезінформації
Серед шкідливих дезінформаційних наративів, задокументованих CIVIC, деякі були спробою маніпулювання переміщенням населення. За словами мирних жителів, які переглядали публікації, та організацій громадянського суспільства, що відстежують поширення дезінформації, такі наративи надходили від російських і пов’язаних з Росією діячів, які поширювали неправдиву інформацію про час, місце та наявність заходів з евакуації населення. Коли російські війська бомбардували й атакували міста, користувачі інтернет-платформ часто переконували мирних жителів не виїздити певними маршрутами, стверджуючи, що вони заблоковані або що цивільні автомобілі, які проїжджають по них, були обстріляні Збройними силами України (ЗСУ). Наприклад, у звіті CIVIC детально описується, як 17 березня 2022 року проросійське інформаційне агентство ANNA News опублікувало відео нібито за участю мирних жителів, чий евакуаційний автобус був обстріляний ЗСУ, коли вони намагалися виїхати з Маріуполя. CIVIC не знайшов жодних достовірних доказів на підтримку твердження в цьому відео.
Інші наративи намагалися посіяти сум’яття та паніку серед цивільного населення, наприклад за допомогою неправдивих тверджень про те, які регіони країни опинилися під російською окупацією, або про шпигунів, що таємно працюють усередині громад. Мирні жителі, які повідомили про ці публікації, розповіли CIVIC, що вони наражали цивільне населення на небезпеку.
Хоча це не нове явище для України, дезінформаційні наративи, покликані вбити клин між різними групами населення, також масово поширювалися у 2022 році й містили повідомлення, спрямовані на посилення напруженості між переселенцями та громадами, що їх приймали, а також між громадянами України, які переважно розмовляють російською мовою, і громадянами, які переважно розмовляють українською.
Деякі наративи в мережі могли відраджувати мирних жителів від звернення по медичну допомогу. Російські ЗМІ стверджували, що лікарні в деяких містах переповнені або машини швидкої допомоги недоступні. Через Інтернет та інші канали російська влада направляла мирних жителів до реєстраційних пунктів, обіцяючи гуманітарну допомогу. Хоча певна допомога надавалася, Росія також використовувала ці пункти для збору біометричних даних і переправлення деяких мирних жителів до фільтраційних таборів і центрів затримання.
Надійність і довіра: роль соціальних мереж в інформаційній війні у воєнний час
Соціальні мережі були переповнені дезінформацією, тоді як цивільне населення дедалі більше покладалося на ці платформи під час ухвалення життєво важливих рішень. Опитування CIVIC показало, що до лютого 2022 року 42 відсотки респондентів отримували інформацію про політичну та безпекову ситуацію, покладаючись переважно на телебачення, а 14 відсотків використовували для цього популярну соціальну мережу «Телеграм». За два тижні після повномасштабного вторгнення Росії ці цифри змінилися: 46 відсотків назвали своїм основним джерелом інформації мережу «Телеграм» і лише 12 відсотків продовжували довіряти телебаченню. Зростання дезінформації в соціальних мережах і зміна моделей споживання інформації в Україні впливають на те, як державні установи та інші організації, які прагнуть захистити цивільне населення, повинні виявляти дезінформацію та протидіяти їй.
Ще до повномасштабного вторгнення Росії український уряд активно інвестував у створення державних структур для виявлення дезінформації та реагування на неї. Після лютого 2022 року цивільна та військова влада України збільшила використання соціальних мереж для активної комунікації із цивільним населенням та дискредитації дезінформації. Один український чиновник пояснив CIVIC, як структура, у якій він працює, урізноманітнила шляхи своєї комунікації в різних соціальних мережах, збільшила кількість щоденних повідомлень і отримала у 25 разів більше підписників лише на одній платформі. У серпні 2022 року мер прифронтового міста Мелітополя використав публікації в мережі «Телеграм», щоб поширити інформацію про російські ракетні обстріли одного з людних маршрутів евакуації. Російські та пов’язані з Росією користувачі соціальних мереж намагалися дискредитувати повідомлення про ці ракетні обстріли як брехливі новини, наражаючи на небезпеку мирних жителів, які продовжували користуватися цим маршрутом. Усвідомлюючи, що деякі регіони країни були відрізані від доступу до соціальних мереж, українська влада також передавала повідомлення через різні платформи, намагаючись відновити зруйновану телекомунікаційну інфраструктуру, щоб зберегти важливі інформаційні лінії відкритими по всій країні. Наприклад, інша українська чиновниця розповіла, як вона намагалася протидіяти неправдивій інформації про евакуацію та поширювати правдиву інформацію серед цивільного населення по телефону. Після того як в одному місті вимкнули електрику й телефонного зв’язку стало недостатньо, влада намагалася передавати інформацію про евакуацію з уст в уста й за допомогою гучномовців.
Міцні відносини співпраці між урядовцями та громадянським суспільством, побудовані до лютого 2022 року, перенеслися й у воєнний час і були критично важливими в боротьбі з поширенням дезінформації. Український уряд і громадянське суспільство також взаємодіяли з материнськими компаніями соціальних мереж, щоб виявляти дезінформацію та вимагати видалення шкідливого контенту. Українські мирні жителі розповіли CIVIC, що всі ці дії допомогли послабити негативний вплив дезінформації.
Проблеми та стратегії протидії локалізованій дезінформації в Україні
Проте українська влада та організації громадянського суспільства були майже не готові до виявлення та реагування на місцеві дезінформаційні наративи, визнані зацікавленими сторонами особливо шкідливими для цивільного населення. Ці обставини підкреслюють необхідність проведення моніторингу й реагування на дезінформацію, яка негативно впливає на захист цивільного населення, у межах урядових і військових інформаційних стратегій, а також необхідність створення систем виявлення загроз дезінформації на рівні громад і підвищення їх до національного рівня. Хоча довіра цивільного населення до українського уряду та військових залишається надзвичайно високою, заходи зі стратегічної комунікації, які дискредитують наявні загрози для населення або малюють надмірно позитивну картину подій, що не відповідає реальності, із часом можуть підірвати довіру. Більше того, навіть найактивніші компанії-власники соціальних мереж повільно реагували на запити щодо покращення модерації контенту й не завжди могли врахувати контекст у своїх відповідях, що свідчить про необхідність посилення правових механізмів для формування поведінки технологічних компаній. Досвід України також демонструє важливість повсюдного навчання медіаграмотності цивільного населення й державних чиновників на місцевому та національному рівнях, а також важливість адаптації деяких інформаційних матеріалів до потреб людей похилого віку й людей з інвалідністю.
Оскільки дедалі більше військових починає усвідомлювати важливість захисту цивільного населення під час військових операцій, а також цінність контролю над інформаційним простором, їм слід зосередити частину своїх зусиль на взаємозв’язку дезінформації та людської безпеки. Державам може бути легко знехтувати можливим впливом ворожих інформаційних операцій під час війни на безпеку та добробут цивільного населення й зосередитися виключно на наслідках дезінформації для ведення бойових дій. Однак цілісний, комплексний підхід до протидії дезінформації охоплює обидва аспекти.
Ця стаття ґрунтується на дослідженні, проведеному Центром із питань захисту цивільного населення в умовах конфлікту та опублікованому в нещодавньому звіті «Коли слова стали зброєю: безпрецедентні ризики для цивільного населення через поширення дезінформації в Україні». Джерела даних, прикладів і аналізу в статті див. в повній версії звіту.