24 лютого виповнилося два роки від початку повномасштабної воєнної агресії Росії проти України. Війна також стала кібер- і гібридною кампанією, щедро приправленою дезінформацією та маніпуляціями.

10 років заперечення та вибіркового мовчання

Насправді йдеться не лише про два роки. Адже московська кампанія розпочалася ще 10 років тому, наприкінці лютого 2014 р. Саме тоді на Кримський півострів почали звідусіль (повітрям, морем) проникати «зелені чоловічки» у формі без жодних розпізнавальних знаків. Анексія в диктаторському стилі відбулася швидко: місцеві «вибори», проведені під дулами автоматів, захоплення «парламенту» в Севастополі з проханням про об’єднання, а також благословення всього цього безладу російським парламентом у Москві. Цей масштабний конституційний процес було завершено менш ніж за 20 днів. Прокремлівські голоси й політичні коментатори продовжують завзято просувати твердження про те, що захоплення влади було чудовим, добре продуманим і демократичним процесом. У нашій базі даних міститься понад 2200 прикладів, центральною темою яких є Крим.

А далі були військові сутички на Донбасі навесні 2014 р. До літа того ж року всім стало зрозуміло, що війною керують із Росії. Проте гра, яку так полюбляє Москва, — це не що інше, як заперечення та вибіркове мовчання.

Події суботи 24 лютого стали відображенням минулого. Російські державні інформаційні агентства представили глядачам репортажі про відвідування міністром оборони Сергієм Шойгу військових частин, які супроводжувалися кадрами марширування українських військовополонених, про смерть судді Верховного суду Росії та, звісно ж, широко висвітлили демонстрації фермерів у Франції з очевидним натяком на те, що Париж приречений. Ці інформагентства створюють бутафорську реальність, яка демонструє нібито нескінченні успіхи, тоді як про воєнні втрати, наприклад літаків, зовсім не згадують. Насправді за розповсюдження інформації про втрати росіян у війні передбачена кримінальна відповідальність.

Як було зазначено минулого тижня, новини про смерть Олексія Навального ілюструють аналогічну тенденцію. З’являються мізерні або дуже короткі повідомлення. Далі наратив розвивається, інфікуючи інформаційний простір, із використанням конспірологічних теорій про західні вакцини проти коронавірусу, які спричинили його смерть.

Про вибори: репресії правозахисників

17 березня Путін буде коронований на новий термін як «президент». Російська влада робить усе можливе, щоб контролювати інформаційний простір і подати цю коронацію як успішну. Практика придушення критичних голосів, як-от вільних ЗМІ та правозахисників, є звичною справою. Проте цього тижня відбулася ще одна значна подія, коли Олега Орлова, президента правозахисної організації «Меморіал», було засуджено в Москві до 2,5 років позбавлення волі в політично мотивованій справі. Його «злочин» — «повторна дискредитація» російської армії. Хоча його справжній злочин полягав у тому, що він наважився критикувати Кремль і його війну.

«Меморіал» — найстаріша чинна правозахисна організація в Росії, створена наприкінці 1980-х років, коли почався зворотний відлік ери Радянського Союзу. У 2022 р. їй було присуджено Нобелівську премію миру. Під час судового засідання Орлов проголосив потужну промову, у якій привселюдно викрив лицемірство й рівень кафкіанського абсурду в сучасній Росії. Наші спостереження за систематичною кампанією, спрямованою на те, щоб змусити замовкнути «Меморіал» і організації, що входять до його складу, представлено тут і тут.

Справа Орлова доповнює картину політичних репресій, які за деякими показниками перевершують ті, що відбувалися за радянських часів. Журналісти-розслідувачі Project Media нещодавно задокументували, що кількість осіб, засуджених за «екстремізм» або критику влади, наразі перевищує кількість засуджених за «антирадянську» діяльність за часів Хрущова чи Брежнєва. Наразі їх налічується 5613 осіб.

Через тиждень після смерті Навального цей жахливий факт є очевидною ознакою того, що путінська система не терпить жодних викликів. У ній немає місця для дискусій, компромісів або перемовин.

Тим часом у Білорусі: парламентські «вибори»

У Білорусі переважають аналогічні репресії. Під час парламентських «виборів» 25 лютого білоруська влада паплюжила всіх і кожного, хто не підтримує поглядів Мінська. Як приклад можна навести твердження, що білоруська опозиція планує захопити частину Білорусі за допомогою НАТО або що Захід готується до воєнної операції проти Білорусі. Крім того, Лукашенко відчайдушно намагався довести, що США й Польща готують масштабну провокацію, подібну до тієї, яку проводив Гітлер у 1939 р.

НАТО вторгається…

Ми задокументували, наскільки важливим є міф про «Росію, оточену ворогами» (міф № 5), для налаштування Кремлем російського суспільства проти Заходу. У цьому сфабрикованому наративі опоненти представлені як «нацисти», а сам він схожий на порохову діжку, яка може вибухнути з найменшого приводу. Це демонструє надчутливість, яку живить уявлення про те, що Україна й, можливо, інші території колишньої Російської імперії належать Росії.

У центрі уваги — ідея про те, що іноземні війська можуть у якийсь спосіб допомогти Україні в її самообороні. Це твердження прирівнюється до повномасштабної війни з Росією. Останніми днями чергову бурхливу реакцію Кремля викликала заява президента Франції Емманюеля Макрона на конференції в Парижі, присвяченій посиленню підтримки України, про те, що «ніщо не виключено».

Не забудьте захопити ядерну зброю (дежавю)

Кремль одержимий ідеєю, що він проводить не просто «спецоперацію» в Україні, а й що Росія перебуває в масштабній війні із Заходом. Пєсков очолив атаку, заявивши, що перспектива розміщення військ [НАТО] в Україні призведе до «неминучого конфлікту» між Росією та НАТО. Слідом за ним практично на всіх платформах активізувався хор гіперактивних прокремлівських політичних коментаторів.

А ось і суть питання: риторика Москви покликана повернути західну аудиторію до покірності й посилює загальну тенденцію до дефетизму так само, як пафосне попередження Путіна вранці 24 лютого 2022 р. Сенс був очевидним: не стійте на нашому шляху, інакше ми застосуємо ядерну зброю. Однак фінансова й воєнна підтримка України лише зростала відповідно до збільшення доказів російських звірств.

Цього тижня також на нашому дезінформаційному радарі

Київ — російське місто. Ні, це не так. Наразі це вже має бути очевидним. Однак цю істину не здатен пізнати Дмитро Медведєв, колишній президент Росії, а нині — заступник голови Ради безпеки Росії та палкий прихильник брязкання ядерною зброєю. Минулого тижня він заявив, що Київ — це центр зла, керований ззовні (тобто Вашингтоном і англосаксами), який є «екзистенційною загрозою» для Росії. Отже, війна стала необхідністю для Росії. Ласкаво просимо до столу переговорів для проведення відвертого діалогу!

Столтенберг підтвердив, що НАТО прагне конфронтації з Росією. Багато прокремлівських ЗМІ буквально впадали в ейфорію, поширюючи цю думку. Здавалося, що їхнє життя раптово набуло свого істинного сенсу. Проте нам знову доведеться їх розчарувати. НАТО — це оборонний пакт суверенних держав (наразі їх налічується 31, а незабаром стане 32, коли до них приєднається Швеція), що сприяв миру й стабільності впродовж десятиліть. Настійно рекомендуємо холоднокровним аналітикам у Москві звернути увагу на справжню природу дебатів із безпеки в Європі та вказати, де саме вони бачать армаду дивізій, готових завдати удару по Росії з європейських держав.

Київ готує воєнні провокації проти Придністров’я. Параноя є невід’ємним елементом величезної кількості дезінформації та маніпуляцій. Нагнітання страху приваблює аудиторію, особливо завдяки історіям про майбутні хімічні атаки. Твердження про те, що лідери України й Молдови якимось чином зацікавлені в новому конфлікті, кидає виклик логіці, здоровому глузду та реальності. Імовірніше, це дезінформаційний шум, покликаний привернути увагу до так званого Конгресу Придністров’я, де Москва намагається розпалити проблеми. Не обійшлось і без радикально налаштованих груп у Тирасполі, які просять про «об’єднання з Росією» та мріють про допомогу з боку співробітників ФСБ й ГРУ. Група сепаратистів щойно попросила в Росії «захисту». Оце так несподіванка! Нічого не нагадує? Згадайте Крим, Луганськ і Донецьк.