Russia’s Supreme Court recently upheld a claim by the Ministry of Justice, branding the “international LGBT public movement” “extremist,” and banning its activities in the country. It is far from clear what the Russian authorities mean exactly by the ‘’international LGBT movement’’, but it is regrettably certain that this move, which has been condemned by the EU, is an extension of the ongoing crackdown on LGBTIQ+ rights under Vladimir Putin, and will further stifle civil society and human rights defenders in Russia. It also makes it practically impossible to stage any actions in support of the LGBTIQ+ community, preventing members of that community from exercising their civil and political rights.

Given these developments, the recent EEAS report on foreign information manipulation and interference (FIMI) targeting LGBTIQ+ people has gained new relevance. It uncovers how foreign disinformation campaigns are intricately designed to exploit vulnerabilities, polarise societies and sow divisions, particularly those targeting the LGBTIQ+ community. It also illustrates a disturbing pattern of targeted disinformation campaigns, echoing the broader trend of repression and discrimination against the LGBTIQ+ community, as now exemplified by this recent ruling of the Russian Supreme Court.

Analysts identified 31 cases of foreign information manipulation between June 2022 and July 2023, which were primarily focused on tarnishing the image of LGBTIQ+ communities. These cases came in fifteen separate languages across three dominant platforms: Telegram, X (Twitter) and websites. Almost half of the cases related to a specific event, including LGBTIQ+ events; for example Pride Month and marches, the International Day Against Homophobia, Biphobia and Transphobia (IDAHOBIT); breaking news events such as the 2023 Nashville school shooting; and sporting events.

The report goes on to reveal that usually the LGBTIQ+ movement is attacked as a whole, with two groups being especially vulnerable: trans and gay/lesbian communities. Other entities attacked include Ukrainian and German organisations, but also the EU as a whole, sports organisations, NATO and others, all with a common goal – to degrade members of the LGBTIQ+ community.

Findings of the “FIMI Targeting LGBTIQ+ People” report, p. 13

Findings of the “FIMI Targeting LGBTIQ+ People” report, p. 13

The most common meta-narratives used by the threat actors to target the LGBTIQ+ community included “Gayropa”, which depicts Europe as a sort of dystopian realm characterised by sexual perversion. “Gayropa” exports this to other regions via its neo-colonial practices, by means of the so called “LGBT / gender agenda”, and aims to threaten traditional values, such as the natural family and traditional order.

The EEAS report also underscores the tactics and techniques used to convey these messages, and some of them are very crafty. Examples include the promotion of cyber-attacks against international entities, the development and sustained promotion of a web-based online game, or calls for offline actions and protests.

Let us delve into more detail on the three most important techniques identified in the report.

Impersonation Galore

Imagine finding a news story from a source you trust, only to discover it is all made up. This is what impersonation in information manipulation is all about. The perpetrators create fake social media accounts, websites, or content, mimicking legitimate entities. This sneaky tactic is not just about spreading falsehoods, but also about gaining credibility, and sowing doubt against the real entities. This was the case with the listing of a fake job vacancy, impersonating a Ukrainian non-profit organisation, which was posted on a Ukrainian online job portal, and later disseminated by Russian state-linked accounts on different social media platforms. The post advertised a fake position for a mentor for the Armed Forces of Ukraine. Among the requirements listed were an “active sexual life”, “absence of venereal diseases” and “identifying hidden gays”, with plenty of derogatory language targeting LGBTIQ+ people vis-à-vis the Armed Forces of Ukraine.

The job ad posted on a Ukrainian job portal, impersonating a Ukrainian NGO (text translated from Ukrainian to English)

The job ad posted on a Ukrainian job portal, impersonating a Ukrainian NGO (text translated from Ukrainian to English)

Fabrication and Alteration of Documents

This time, think of Photoshop on steroids. Here, documents are either completely fabricated, or altered to suit the narrative. This method is particularly insidious as it presents a veneer of authenticity that can mislead even the most discerning eyes​. Fabricated documents or content, such as flyers, are also tailored to specific audiences, or used to attack official entities, groups or individuals. The example analysed in the report appeared in June 2023, and targeted audiences in the Central African Republic with images of fake flyers posted online. The photo on the flyer showed two men kissing, and purportedly promoted a French brewery, while explicitly claiming the “promotion of European values”. This fabrication was disseminated on unattributed X (Twitter) accounts and Facebook pages. Later examination of the incident revealed those same pages frequently promoted content from other Facebook pages linked to private Russian military companies.

Fake flyer targeting African audiences

Fake flyer targeting African audiences

Exploiting Social Media Architecture

This tactic is all about leveraging the features of social media platforms. It includes coordinated tagging, replies, and the creation of content that is designed to go viral, thus amplifying deceptive messages across a broader audience. It is a particularly insidious tactic in the context of LGBTIQ+ rights and people, as the coordinated tagging and replies often aim to intimidate and silence designated opponents. In May 2023, a network of unidentified social media accounts targeted X (Twitter) and Facebook, systematically engaging with the official accounts of various EU entities, such as the EU Delegation in Somalia, and EUNAVFOR. This coordinated action was in response to a tweet by the EU Training Mission in Somalia, which featured a sports team displaying the rainbow flag for IDAHOBIT. These accounts circulated a screenshot of the tweet, accusing the EU of disregarding Somali cultural values and religious beliefs.

An example of a post tagging EUTM Somalia and the collage used in the FIMI incident

An example of a post tagging EUTM Somalia and the collage used in the FIMI incident

The LGBTIQ+ Community and Elections

At EUvsDisinfo we write extensively on how foreign information manipulation and interference threat actors target elections in the EU member states and beyond, for example during the recent Polish elections, elections in Spain and local elections in Moldova. We have also debunked claims that the EU is against democracy in Africa.

An election period is a very productive time for threat actors to spin their favourite narratives, and like a broken record, scare the public about imaginary bogeymen, be it LGBT people, Muslims, or migrants, and paint a gloomy picture of “Gayropa” in decay, spreading its “LGBT propaganda” as a newly found form of colonialism. This impacts LGBTIQ+ people in two ways, on the one hand further blackening their name in society, and on the other influencing their participation in the electoral process, due to the fear of persecution, or structural barriers, stopping them from exercising their right to vote.

In its recent report on strengthening the participation of LGBTI+ persons in political and electoral processes, the UNDP noted the progress that has been made. Globally, electoral management bodies have implemented policies to ensure non-discriminatory voting rights for trans and non-binary individuals, including respectful identification procedures, and targeted voter education campaigns​. The presence of LGBTIQ+ leaders in elective offices significantly contributes to the recognition of rights and policies beneficial to the community, yet subsequent years have brought little progress.

The LGBTIQ+ community continues to face structural, individual, and organisational barriers, hindering its full participation in politics and elections. This is often marked by exclusion, lack of visibility, discrimination, and violence, fuelled by attacks on social media.

It’s imperative that LGBTIQ+ individuals, and supporting organisations, can exercise their civil and political rights freely, including the right to vote, to be elected, and to express themselves, to ensure their human rights are respected, upheld and sustained​.

A roadmap for action

In this regard, the “FIMI targeting LGBTIQ+ people” report is not just a wake-up call; it is also a roadmap for action. It is about recognising the hidden threats lurking in our information spaces and taking concrete steps to safeguard, not just the rights of LGBTIQ+ people, but also the very principles of our democratic societies.

That said, the report also offers a beacon of hope, with some solid recommendations. It calls for a unified front – governments, academia, industry, civil society, and local communities need to join forces. Sharing information on emerging threats, collaborating on responses, and identifying ways to support each other are crucial steps forward.

The report also underscores the role social media platforms can play. There’s a need for these platforms to disrupt the spread of FIMI effectively, which might mean investing in new features that are essential for the greater good.

In conclusion, the fight against FIMI is not just a battle for the rights and dignity of the LGBTIQ+ community, but also a defence of our democratic institutions and values. As we embrace these recommendations, we inch closer to a world where information is a tool for empowerment, not manipulation.

The Kremlin’s disinformation pundits seek the spotlight to recycle old narratives about the West threatening global security and stability in a classic case of deflection and projection of Russian wrongdoings onto others.

Every so often, the pro-Kremlin information manipulation and disinformation ecosystem needs to receive an infusion of fresh disinformation narratives to fuel the never-ending verbal outpouring of the Kremlin’s propagandists. Well, if not exactly new narratives, they need at least a nod of approval from the top brass to keep recycling the same old lies.

For this purpose, there is nothing quite like a well-placed, preferably international, public speech by the Kremlin’s master or his top lackeys to lay down the markers and reinforce known disinformation tropes, lining them up for amplification by the pro-Kremlin information manipulation apparatus.

Recently, there have been a few occasions just like this. Namely, Putin’s bunker broadcast to the World Russian People’s Council and Lavrov’s deadpan monologue at the OSCE ministers meeting. So, let’s have a look at the disinformation markers those speeches laid down and how they reverberated in the pro-Kremlin disinformation ecosystem in the days that followed.

Frankenstein’s monster of disinformation

Starting with the lesser evil. Lavrov’s performance at the OSCE was a true amalgam of the ‘golden oldies’ of pro-Kremlin disinformation. Like Dr Frankenstein from the pages of Mary Shelley’s gothic novel, Lavrov managed to stitch together many, sometimes ill-fitting pieces of pro-Kremlin disinformation tropes into a speech full of denial, dismissal, distractions, and deflections.

While opening with some crocodile tears about the ‘lamentable condition’ of the organisation, Lavrov conveniently forgot to mention that Russia’s veto shut down the OSCE mission in Ukraine, and that Russia has been blocking the adoption of the annual budget for the organisation since 2021. Instead, he used this platform to pontificate at length about ‘destabilising NATO expansion’, one of the Kremlin’s favourite topics to complain about.

Of course, the West and Ukraine had to be blamed for Russia’s war against Ukraine, re-hashing old disinformation tropes about the Minsk agreements. In this context, Lavrov also referred to the absurd Russian ultimatum in 2021 to effectively dismantle NATO as ‘proposals on legally binding security guarantees in Europe’.

His hodgepodge speech also included the constant complaint that the West wants to destroy Russia, echoes of the pro-Kremlin narrative about EU sanctions, grousing about Washington’s alleged bid for hegemony, and accusations about supposed Western ‘double standards’ regarding human rights issues. And, of course no Russian speech would be complete without slinging accusations of Nazism against anyone who dares oppose Russia. Even if that speech is delivered to a less than a full room.

Ready to regurgitate

Unsurprisingly, this performance received a very warm welcome among pro-Kremlin disinformation peddlers. Some joined in the performative lamentation about the state of the OSCE, while others tried to exaggerate the significance of the very fact of Lavrov’s participation in the meeting, as this was his first in-person performance at the OSCE since February 2022. Others still amplified Lavrov’s doom and gloom, blaming EU and NATO for bringing the OSCE to the brink of collapse. Curiously, some pro-Kremlin pundits, perhaps having missed the memo, tried to depict the OSCE as the ‘long arm of the EU and NATO’.

Of course, the Kremlin’s mouthpieces started spinning the tale of Western deviousness even before the meeting took place, focussing their bile on Bulgaria’s refusal to allow Lavrov’s plane to traverse its airspace and resorting to childish insults.

Putting words in a dead man’s mouth

Another chord in Lavrov’s performance was preaching Russia’s noble commitments to European security and strongly insinuating its privileged role and right to exert its influence on its neighbours. On 29 November, the uncontested heavyweight of American diplomacy Henry Kissinger passed away, and the pro-Kremlin disinformation pundits did not miss a beat. In a truly gruesome fashion, they tried to put their words in the dead man’s mouth, harking back to Kissinger’s concept of ‘realism’ to promote the right of Russian exceptionalism and pushing the idea that the only way forward is to engage in a dialogue with Russia.

Crusade against Russophobia

Putin himself delivered the other trend-setting sermon for the purveyors of pro-Kremlin disinformation. Besides also promoting Russian exceptionalism, the core message amplified by the pro-Kremlin disinformation ecosystem was the absurd idea that Russia is ‘fighting for the freedom of the whole world’. A rather strange message coming from a regime that launched the largest war in Europe since World War 2 only to satiate its imperial ambitions at the expense of its neighbours.

The other dominant theme was that ‘Russophobia’ is allegedly seizing the hearts and minds of the people in the West, who want to destroy the Russian people. Pro-Kremlin outlets were also keen to amplify Putin’s colonial sentiment that the ‘Russian world’ extends beyond ethnic Russians and is the vehicle to fight alleged ‘Russophobia’.

Those damned ‘Baltic Nazis’

A few days later, another occasion arose for Putin to push this crusade against ‘Russophobia’ during a meeting of the Russian Council for Civil Society and Human Rights. Prepped in advance by ‘reporting’ from the Russian MFA that once again painted Baltic States with its Nazi brush, Putin used the Council to target Latvia with unfounded accusations of ‘Russophobia’. Latvian authorities immediately rejected such baseless accusations.

And, on top of it all, Putin, without flinching, proclaimed that ‘Russia must never repeat the Soviet-era mass repressions’, while human rights groups report on hundreds of political prisoners in Russia and mere days after the Russian Supreme Court passed a draconian law targeting LGBTIQ+ communities in Russia.

Also blinking red on EUvsDisinfo’s radar:

  • For the Kremlin’s disinformation launderers, repetition is a powerful tool for information influence. So once again, they re-hashed old and debunked conspiracies that Bucha was a setup organised by MI6. This bold-faced lie seeks to deflect responsibility and deny Russia’s war crimes in Ukraine. In fact, the Kremlin has been trying to spin this tale of denial for more than a year now. In truth, there is plenty of evidence, including an eight-month visual investigation and survivors’ testimonies concluding that Russian paratroopers from the 234th Air Assault Regiment committed the massacre in Bucha.
  • Another telling example of Kremlin disinformation agents’ affinity for recycling is absurd claims that the West wants to destabilise Kazakhstan to open a second front against Russia. We’ve seen this one before, when pro-Kremlin outlets made the same claim about a ‘second front’ in Georgia. Now, the Kremlin is recycling its old ‘colour revolutions’ disinformation narrative, this time targeting Kazakhstan. And yet, they give no evidence for these claims. But this narrative fits well into recurring pro-Kremlin disinformation narratives about the belligerent West trying to encircle Russia, isolate Russia, and divide post-Soviet countries.
  • Of course, not a day could go by without pro-Kremlin disinformation outlets pouring oil into the fire that is the ‘siege mentality’ cultivated by the Kremlin. Enter the North Atlantic bogeyman. This time, an outlet claimed that NATO is boosting its presence in the Baltic Sea to provoke Russia. In truth, the warships deployed to the Baltic Sea by the Joint Expeditionary Force (JEF) are actually part of a United Kingdom-led expeditionary force, not NATO, to better protect crucial underwater infrastructure. The claims of a provocation seek to distract from the fact that Russia has repeatedly threatened Finland, Sweden and the Baltic nations for years, both militarily and otherwise. So, this expeditionary force is not so much the case of the Kremlin’s alleged ‘NATO expansionism’, as it is an appropriate and commensurate response to Russian imperialism.


В опит да заангажират вниманието на публиката, дезинформаторите на Кремъл претоплят стария наратив за Запада, който „заплашва глобалната сигурност и стабилност“: класически пример за това как Русия отказва да носи отговорност за собствените си безобразия и я прехвърля върху други.

Кремълските пропагандисти и медийната им мрежа се нуждаят от регулярни дози свежи сюжети, с които да подхранват безспирния дезинформационен поток. Когато няма нов сюжет е достатъчно и само одобрително кимване от висшето ръководство като знак да се продължи рециклирането на стари лъжи.

Най-добра работа за набавяне на свежи сюжети вършат публичните речи на стопанина на Кремъл и неговите лакеи. За предпочитане – внимателно подготвените международни речи. Те възраждат познатите дезинформационни разкази с нови идеологически насоки и ги подават към информационно-манипулативната машина, която на свой ред, чрез мрежа от медийни канали, ги налага в пространството.

Тази седмица даде два такива повода. Първо – отправеното сякаш от бункер видео-обръщение на Путин пред Световния руски народен съвет; и второ – произнесеният с безизразно лице монолог на Лавров на срещата на министрите от ОССЕ в Скопие. И така: нека разгледаме идеологическите насоки, формулирани чрез тези две речи, и как те отекнаха през следващите дни в дезинформационната мрежа на Кремъл.

Лавров като Франкенщайн

Започваме с така да се каже по-малкото зло. Представлението на Лавров на срещата на ОССЕ беше истинска амалгама от „стари, но златни“ дезинформации. Като същински д-р Франкенщайн от страниците на готическия роман на Мери Шели, Лавров смеси множество и често противоречащи си парчета дезинформация. Получи се реч – каша от отричания, отхвърляния, разсейвания и опити за отклоняване на фокуса.

Лавров започна с крокодилски сълзи за „плачевното състояние“ на ОССЕ, но удобно забрави да спомене, че именно ветото на Русия доведе до затваряне на мисията на организацията в Украйна и че от 2021 г. насам Русия продължава да блокира приемането на годишния бюджет на организацията. Вместо това Лавров използва трибуната да говори дълго и с нетърпящ възражения тон за „дестабилизиращото разширяване на НАТО“ – една от любимите на Кремъл теми за оплакване.

Естествено Западът и Украйна бяха обвинени за руската война срещу Украйна като бяха предъвкани старите дезинформационни послания за споразуменията от Минск. В този контекст Лавров се позова на т.нар. „предложения за правно обвързващи гаранции за сигурност в Европа“ – става дума за абсурдния руски ултиматум от 2021 г., с който практически се иска разпускането на НАТО.

Нехомогенната реч на Лавров включваше още: постоянни оплаквания, че Западът искал да унищожи Русия; преразказ на тезите на Кремъл относно санкциите на ЕС срещу Русия; недоволство от „стремежа“ на Вашингтон за хегемония; както и обвинения за уж „двойни стандарти“ на Запада по въпросите, свързани с човешките права. Разбира се не липсваха и типичните за всяка реч на руски ръководител обвинения в нацизъм срещу всеки, който се осмели да се противопостави на Русия. Този елемент винаги присъства в този тип речи, дори когато биват произнесени в полупразна зала – какъвто беше конкретният случай.

Медиите на Кремъл подеха посланията

Не е изненадващо, че представлението на Лавров в Скопие получи много топъл отклик сред кремълските медии за дезинформация. Част от тях театрално подеха жалейките за състоянието на ОССЕ. Други писаха, че Лавров е „влязъл в настъпление срещу НАТО“, раздувайки факта, че той участва в срещата на ОССЕ лично – което се случва за първи път от февруари 2022 г. насам. Други руски медии пък пригласяха на мрачния тон на Лавров с обвинения срещу ЕС и НАТО, че са довели ОССЕ до ръба на колапса. Любопитно е, че някои активисти на Кремъл, вероятно пропуснали най-новите „опорки“, пробваха да опишат ОССЕ като „дългата ръка на ЕС и НАТО“.

Медийните рупори на Кремъл завъртяха посланието за коварството на Запада още преди самата среща да се състои. Те насочиха жлъчта си върху отказа на България да допусне самолета на Лавров да прекоси въздушното й пространство. Медиите цитираха прес-секретаря на президента, Песков, че решението на София е „абсурдно и глупаво“ и детинските обиди за „злобна глупост на русофобите“ в България като причина за отказа.

Какво (не) е казал Кисинджър

В речта си Лавров похвали благородните ангажименти на Русия към европейската сигурност и категорично натякваше за нейната привилегирована роля и право да упражнява влияние върху съседите си. От своя страна пропагандаторите на Кремъл не се поколебаха да се възползват от смъртта на Хенри Кисинджър, безспорния авторитет на американската дипломация, който почина на 29 ноември. Във връзка с концепцията на Кисинджър за „реализъм“, те се опитаха по един наистина ужасяващ начин да вкарат в устата му думи, които не е изричал, за да прокарат правото на изключителност на Русия и идеята, че единственият път напред е да се води диалог с Русия.

Кръстоносен поход срещу русофобията

Втората структуроопределяща реч, която зададе опорните точки на разпространителите на дезинформация в полза на Кремъл, бе произнесена в проповеднически стил от самия Путин. Тази реч също промотира руската изключителност, а основното й послание, усърдно преповтаряно от мрежата близки до Москва медии, беше абсурдната идея, че Русия „се бори за свободата на целия свят“. Доста странно послание за режим, който започна най-голямата война в Европа след Втората световна, и то единствено за да задоволи имперските си амбиции за сметка на съседните страни.

Другата доминираща тема в речта на Путин беше, че „русофобията“ уж завладява сърцата и умовете на хората на Запад, които искат да унищожат руския народ. Контролираните от Кремъл медии старателно разпространиха колониалното послание на Путин, че т.нар. „русский мир“ се простира отвъд етническите руснаци и е средство за борба с „русофобията“.

Балтийски нацизъм

Няколко дни по-късно Путин намери нов повод да тласне кръстоносния поход срещу „русофобията“ – това стана по време на среща на Руския съвет за гражданско общество и права на човека. Имаше предварително подготвено „отразяване“ от руското МВнР, което за пореден път определи балтийските държави като нацистки. Путин използва срещата на Съвета, за да обвини Латвия в „русофобия“. Латвийските власти светкавично отхвърлиха подобни обвинения като неоснователни.

За капак Путин невъзмутимо обяви, че „Русия никога не трябва да повтаря масовите репресии от съветската епоха“ – каза го на фона на съобщения на правозащитни групи за стотици политически затворници в Русия и само дни след като Върховният съд на Русия прие драконовския закон, насочен срещу ЛГБТИК+ общностите в Русия.



Други теми в тазседмичния преглед от EUvsDisinfo:

Lately, state propaganda apparatus in Belarus has been making more active efforts to reach Polish audiences. “As of now, everything that is happening in Belarus is available in the Polish language on an hourly basis! A premiere on Radio Belarus!” announced Belarus 1 TV on November 1, 2023. Polish residents in the areas bordering Belarus can access analytics, talk shows, and “objective facts” in Polish for 12 hours a day on Radio Belarus frequencies, the report continued. It featured Anton Vasiukevich, the General Producer of Radio Belarus, who described the demand for Belarusian information content among Polish listeners as “colossal.”

Dozens of topical TV reports were broadcast on major state TV channels in Belarus in the weeks leading up to the election date of October 15, 2023, and in the aftermath.

“Unsovereign Poland”

“It is not without reason that Poland is often called the ‘European state of America’”, one Belarus 1 TV report said. This perspective and disinformation narrative regarding an unsovereign Poland dominated the reporting on the Polish parliamentary election in Belarusian state TV. “Regardless of who wins, the ruling party will adopt clear anti-Russian and anti-Belarusian stances. There should be no illusions. The Polish political establishment is under full control of external power centres,” remarked a guest speaker on the STV political talk show in the lead-up to the Polish parliamentary election.

The post-election reporting on Belarusian state TV continued with this trend. A guest speaker on the STV TV channel claimed that all Polish political forces disregarded popular opinions and prioritised U.S. interests, resulting in the loss of Polish sovereignty being the only consequence of the October elections. The US will decide on the Polish ruling coalition, another state TV report echoed. This view was fully endorsed by election-related publications in the major pro-Kremlin outlet in Belarus, Sputnik Belarus. One article similarly stated that the U.S. position would be decisive in determining the structure of the new Polish ruling coalition.

Occasionally, other alleged external powers puppeteering Poland were named on Belarusian state TV. “Poland is already more London’s Trojan horse rather than US’s”, one guest speaker on state TV political talk show stated. In this conspiracy, the UK is trying to weaken Brussels position vis-a-vis Poland.

Claims of massive electoral violations Poland

In an apparent attempt to mirror the criticism of the Belarusian elections in Poland, Belarusian state media heavily focused on alleged massive electoral fraud in Poland. According to one of the Belarus 1 TV reports, “Less than one day is left until massive falsification in Poland. The ruling regime, with its blue-coloured hands, will try to preserve its grip on power and will show the play called ‘parliamentary elections’.”

Interestingly, the ‘blue-coloured hands’ metaphor is often-used by Belarusian ruler Alexander Lukashenko. Journalists found at least nine instances of the usage of this metaphor by Lukashenko since 2014. For example, in the run-up to the 2020 presidential election, he famously promised not to hold the presidential position with “blue-coloured fingers” – a promise he notoriously failed to keep. This mirroring technique of the Belarusian state media relied on figures of speech widely known in the Belarusian society in relation to the domestic political realities.

A deficit of ballots and errors in voter lists were mentioned among other electoral violations in the post-election reporting of the ONT TV channel. This is contrasted by the Preliminary Findings and Conclusions released by the International Election Observation Mission, which do not reference irregularities with ballots or voter lists which could affect the election results.

Spinning economic troubles

While covering the Polish election campaign, the Belarusian state TV tended to portray Poland as a country facing enormous socio-economic problems. “In Poland, acute problems in economics and social sphere, a total corruption. As a result of the ruling party Law and Justice policies, unemployment is on the rise. One in three cannot find a job. Prices and external debt are increasing”, one pre-election report on ONT TV channel said while displaying gloomy photos and newspaper titles taken out of context.

In fact, all the claims above are manipulative and are either based on generalisations or exaggerated. For instance, the level of unemployment in Poland remains low. According to the latest EU statistics, it stood at 2.8% in September 2023. Poland also boasts one of the lowest long-term unemployment rates within the EU, with rates below 1%. This data is strikingly different from the claim that “one in three cannot find a job” on the Belarusian TV.

The review of the coverage of the Polish parliamentary campaign by the Belarusian TV channels suggests that beyond spreading recurring disinformation narratives about the (un)sovereign status of Poland and its huge socio-economic problems, they attempted to discredit the institution of elections in Poland as such.

For example, STV, yet another state-owned TV channel, attributed Poland’s economic progress to EU assistance and claimed that the Polish population dream of living in a dictatorship. “The Poles lived some time in democracy, now they want to go back to dictatorship. [They want] order and well-being for others’ money.” Multiple TV reports attributed economic troubles in Poland to wide-spread corruption and spread dubious claims implicating Polish officials and the ruling party. In fact, in the Corruption Perception Index 2022 produced by Transparency International, Poland ranked 45th out of 180 countries with 55 points out of 100 , where 0 means highly corrupt and 100 is the opposite end.

The unprecedentedly high turnout of 74.4% at the Polish parliamentary election was a telling proof that the Polish society was seriously engaged in the competitive election campaign and did not perceive it as a US-controlled screenplay, contrary to what multiple propaganda reports on Belarusian TV alleged.

For a long time Russia has portrayed itself as Armenia’s main security guarantor, with thousands of servicemen deployed there through its 102nd military base and FSB border guards watching over guarding Armenia’s borders with Iran and Türkiye on the basis of bilateral agreements from 1992 and 1995. However, when developments in Armenia and Nagorno-Karabakh became less manageable for Russia, the Kremlin tried to compensate with a disinformation campaign targeting, above all, Armenia’s political leadership and the so-called ‘collective West’.

Handling the peace

The history of the Nagorno-Karabakh conflict is complex. Azerbaijan and Armenia have fought several wars over the region in recent decades. The 2020 war resulted in Azerbaijan getting control of parts of Nagorno-Karabakh as well as seven surrounding districts. See this brief explainer.

Following the 44-day-war over Nagorno-Karabakh in 2020, Russia deployed its peacekeepers to the region as a part of the November 2020 Trilateral Statement signed by Armenia, Azerbaijan, and Russia. The deal’s fine print was ambiguous about Russia’s mandate and obligations, with the exception of the deployment of its peacekeepers along the line of contact in Nagorno-Karabakh and along the Lachin corridor – the artery linking Armenia with the region. Back then, President Putin proclaimed: ‘We believe that the achieved agreements will create the necessary conditions for a long-term and full-fledged settlement of the crisis.’

However, over the course of 2022-2023, media reported that Russian peacekeepers were not fulfilling their commitments and that most people in Nagorno-Karabakh had been left unprotected. According to analysis of the situation, Russia was distracted by its invasion of Ukraine and had lost its grip on the South Caucasus.

On 19 September 2023, Azerbaijan launched a large-scale military operation that gave Baku total control over Nagorno-Karabakh. As a result, almost all Karabakh Armenians fled the region. According to statements by spokespersons for the Kremlin and the Russian Ministry of Foreign Affairs on the events of September 2023, Baku did not inform Russia of its intentions or did so only at the last minute. Although, reportedly Baku did inform Moscow. Either way, the situation presented Russia with a dilemma.

Blame! Blame! Praise!

After Azerbaijan’s military operation, Kremlin started a ‘face saving operation’, putting its disinformation machine into full speed: blame the West, blame the Armenian government, and praise Russian peacekeepers. According to the independent Russian investigative journalism outlet Meduza, the Kremlin distributed guidelines to state-controlled media outlets to get the message straight.

On the day Azerbaijan’s military operation started, the editor-in-chief of Russia Today, Margarita Simonyan, again blamed Armenian Prime Minister Nikol Pashinyan for the situation in Nagorno-Karabakh. Former President of Russia and Deputy Chairman of the Security Council Dmitry Medvedev ‘told a story’ on Telegram about ‘a colleague from a fraternal country, who decided to flirt with NATO, and his wife brought biscuits to our enemies.’ Medvedev asked rhetorically, ‘Guess what fate awaits him…’.

In October 2023, Russian state TV outlet Channel One dug into the ‘good old narratives’ archive and ‘exposed’ alleged ‘master-servant’ connections between Armenian authorities, including Pashinyan, and vilified US philanthropist George Soros. It was not the first time and presumably not the last. And of course, another all-time classic: Pashinyan was called a puppet of the West.

The West itself is getting the lion’s share of Russian disinformation attacks for allegedly trying to squeeze Russia out of the South Caucasus and using Armenia as a tool to that end. For establishing the unarmed civilian EU Mission in Armenia. At first, outlets claimed that the Mission’s goal was to diminish Russia’s role in the region. Now, they say that the Mission is there to spy.

More broadly, commentators have asserted that the West provoked a conflict between Armenia and Azerbaijan and is enslaving Armenia; that the EU is interfering in Armenia’s internal affairs. In addition, according to Russian Foreign Ministry spokesperson Maria Zakharova,’the West’ torpedoed Russian initiatives to bring peace to the South Caucasus. You name it! They blame it!

Creeping ‘enslavement’

Armenia’s decision to ratify the Rome Statute of the International Criminal Court (ICC) irritated the Kremlin. Its spokesperson, Dmitry Peskov, described the decision as ‘extremely hostile’, and articles in pro-Kremlin outlets claimed that Armenia is in ‘the process of legal enslavement … by the ICC’. Deputy Foreign Minister Mikhail Galuzin described the ICC as a ‘politicised pro-Western structure’ and Armenia’s decision to ratify it as ‘to put it mildly, unfriendly’. Despite the pressure, the Armenian parliament ratified the treaty on 3 October 2023, and President Vahagn Khachaturyan signed it into law on 13 October 2023.

Another pebble in the Kremlin’s shoe is Pashinyan’s decision not to participate in a summit of the Russia-led Collective Security Treaty Organisation (CSTO) on 23 November 2023 in Minsk. Earlier, Zakharova repeated the message about Western meddling leading Armenia to ‘enslavement’ after the Armenian prime minister announced that Armenia would not be participating.

In his interview with The Wall Street Journal in October 2023, Pashinyan said that neither the CSTO, nor the bilateral security agreements between Russia and Armenia fulfilled their obligations in times of need in 2021 and 2022. Therefore, Armenia needs to diversify its relations in the security area. More recently, on 24 November 2023, Prime Minister Pashinyan said that Armenia’s membership in the CSTO will depend on ‘its own state interests’.

Shifting the blame

In various contexts and occasions, the Kremlin’s disinformation machine has cultivated the tactic of shifting blame while feeding the information space with aggressive rhetoric. The full-scale invasion of Ukraine, putting the responsibility on Ukraine – the invaded country or “the West”, is a perfect example of Kremlin’s manipulations shaping the domestic and international information space for its benefit. Russian state and pro-Kremlin outlets use this strategy when a situation is uncomfortable for Moscow. Kremlin narratives targeting Armenia are yet another example.

Na Ukrainie trwa zima. Rozpoczyna się trzeci zimowy sezon w czasie pełnowymiarowej rosyjskiej wojny trwającej od lutego 2022 roku, tymczasem w ubiegły weekend doszło prawdopodobnie do najbardziej zintensyfikowanych ataków rosyjskich dronów na cele cywilne w całej Ukrainie. Co zwykle robi Krem, kiedy robi się zimno? Wystarczy przyjrzeć się bliżej zimie w 2022 i 2023 roku, aby zdać sobie sprawę, czego można się spodziewać i potraktować to jako ostrzeżenie.

Po ponad 21 miesiącach intensywnych działań wojennych i niszczenia Ukrainy we wszystkich sferach, kremlowska dezinformacja nawet nie próbuje ukrywać, że celem Moskwy jest zniszczenie współczesnego państwa ukraińskiego. Negowana jest państwowość i tożsamość Ukrainy. Putin i jego propagandyści powtarzają, że Rosja nie może akceptować sąsiada, który widzi swoją przyszłość poza jej kontrolą. Kreml postrzega to niemal jak prawo natury – świat musi być zorganizowany w ten sposób. Badania opinii publicznej prowadzone przez jedyny instytut działający poza rządową kontrolą, Centrum Lewady, cały czas pokazują, że około 70% Rosjan (41% + 32%) Rosjan popiera rosyjskie działania wojskowe na Ukrainie.

Ale jak przekonać ludzi poza granicami Rosji? Trzeba użyć brutalnej siły i manipulacji.

Straszenie zimnem, aby wymusić posłuszeństwo

Rosjanom nie udało się złamać ducha Ukrainy w pierwszych zimnych miesiącach inwazji – lutym, marcu i kwietniu 2022 roku – pomimo ciężkich ataków, które opisywaliśmy w tym podsumowaniu pierwszych 100 dni wojny.

W czasie zeszłej zimy, od listopada 2022 roku, Moskwa znowu próbowała „przemówić do odbiorców” w Ukrainie poprzez masowe bombardowania, których celem było niszczenie infrastruktury energetycznej i grzewczej. Próbowano także osłabiać morale Europejczyków, przekonując, że Europa nie przetrwa bez dostaw rosyjskiego gazu. Obie te strategie okazały się nieskuteczne. Ukraina wciąż walczy, a Europa przetrwała. Zobacz naszą analizę „The deep winter freeze that wasn’t” na temat tego, jak chybione okazały się kremlowskie narracje dezinformacyjne dotyczące tematyki energetycznej.

Udawane negocjacje

Perspektywa rozmów pokojowych działa jak magia. Czy dla osób, na których domy sypią się bomby, może być lepsza wiadomość niż ta o trwających negocjacjach pokojowych, które mogą zakończyć ich cierpienia? Jednak Ukraińcy w takich miejscach, jak Bucza, Mariupol, regionach w pobliżu Charkowa i innych miejscach, wiedzą już, co oznacza pokój pod rosyjską okupacją: deportacje i okrucieństwa.

Kreml już kilka razy wcześniej wykorzystywał sztuczkę z udawanymi rozmowami pokojowymi. Analizowaliśmy tę taktykę jeszcze przed wojną, kiedy to w grudniu 2021 r. przedstawiono niemożliwe do zaakceptowania warunki pokojowe, między innymi wzywając NATO do wycofania się do granic sprzed 1997 roku. Po rozpoczęciu pełnowymiarowej inwazji, w czasie rozmów pokojowych na Białorusi w marcu 2022 roku, Moskwa zażądała od Kijowa oddania swojego terytorium i poddania się. Jesienią 2022 roku, po zniszczeniu infrastruktury rolniczej, portów i pól uprawnych, jakiego nie odnotowano we najnowszej historii świata i absurdalnym, tak zwanym formalnym wcieleniu do Federacji Rosyjskiej czterech ukraińskich regionów, Kreml spróbował po raz kolejny, wysuwając żądanie: zaakceptujcie utratę zajętych terytoriów i przerwijcie walki!

Zima 2023: rozmowy pokojowe jak syreni śpiew

Na początku grudnia 2023 roku Kreml nie tylko prowadzi ataki przy użyciu rakiet i dronów, ale też znowu próbuje wzbudzać wątpliwości dotyczące wiarygodności przywódców politycznych w Ukrainie i na Zachodzie. W poprzednich tygodniach opisywaliśmy, jak kampania skierowana przeciwko prezydentowi Zełenskiemu, jego żonie, a także dowódcy ukraińskich sił zbrojnych, generałowi Załużnemu, nabrała nowego tempa.

W tym tygodniu przygotowano kampanię dezinformacyjną o szerokim zasięgu w państwowych rosyjskich mediach i na prokremlowskich platformach (zob. tutaj, tutaj i tutaj) na podstawie zmanipulowanych wypowiedzi Dawida Arachamiji, jednego z liderów partii politycznej Zełenskiego oraz przewodniczącego ukraińskiej delegacji w rozmowach pokojowych w 2022 roku. Wybrano kilka cytatów mających przekonywać, że negocjacje pokojowe na Białorusi w 2022 roku mogły się udać, gdyby nie szkodliwe działania Anglosasów, a zwłaszcza Borisa Johnsona, który był według Kremla głównym podżegaczem do wojny.

Prokremlowski przekaz koncentrował się na tym pierwszym elemencie: można było zawrzeć pokój, gdyby tylko Ukraina zgodziła się pozostać neutralna poza NATO. Zapomniano jednak wspomnieć o drugiej ważnej kwestii wspomnianej przez Arachmiję w wywiadzie dla ukraińskiego kanału 1+1, cytowanym przez Ukraińską Prawdę: Kijów nie wierzył, że Rosja dotrzymałaby takich warunków i nie zaatakowała ponownie.

Odwołując się do wcześniejszych doświadczeń, można stwierdzić, że rosyjskie podejście do negocjacji polega wykorzystywaniu przez Moskwę ustępstw, aby wysuwać coraz to nowe żądania wobec osłabionego przeciwnika.

Jednocześnie Kreml nieustannie próbuje osłabiać międzynarodowe poparcie dla Ukrainy, fałszywie przekonując, że jest to kraj nazistowski, kontrolowany przez zdegenerowanych pedofilów, podzielony przez próby zamachu i z desperacją wysyłający na front dzieci i osoby starsze. Z kolei Polska – ulubiony chłopiec do bicia Moskwy – jest oskarżana o dążenia do odbudowywania swojego imperium.

Innymi słowy, Zachód powinien porzucić Ukrainę i szukać porozumienia z Moskwą. Brzmi to jak syreni śpiew z mitologii greckiej, który miał zwabiać żeglarzy, by zboczyli z kursu i rozbili się o skały.

Inne informacje na naszym dezinformacyjnym radarze w tym tygodniu:



  • Zakończymy clickbaitowym newsem: Ukraińskie dzieci są sprzedawane za 150 tys. dolarów na granicy z Polską. To kolejna nieprawdziwa informacja, która służy niszczeniu reputacji ukraińskich przywódców, w tym prezydenta Zełenskiego, i szerzej – całej Ukrainy. Jest równie absurdalna jak tzw. Pizzagate, czyli oskarżanie Hillary Clinton o udział w spisku mającym na celu wykorzystywanie dzieci. Jednak promowanie tej narracji przy pomocy armii trolli i botów AI może spowodować zalanie przestrzeni informacyjnej i odwrócenie uwagi od prawdziwego problemu: prowadzonych przez Rosję z zimną krwią okrutnych ataków na cele cywilne w Ukrainie. Nie dajmy się nabrać! Wystarczy zajrzeć do bazy danych EUvsDisinfo.

Zapraszamy do śledzenia naszych kanałów w mediach społecznościowych od 1 grudnia, gdzie każdego dnia aż do świąt będziemy przypominać główne kremlowskie narracje dezinformacyjne 2023 roku, na przykład na Instagramie.

Winter has come to Ukraine. As Russia’s full-scale war enters the third cold period since February 2022, last weekend saw perhaps the most intense Russian drone attacks on civilian targets across Ukraine. What is the usual Kremlin cocktail when it gets cold? A closer look at the previous cold seasons in 2022 and 2023 can serve as a warning of what to expect.

After more than 21 months of high-intensity war and wanton destruction across all sectors of Ukraine, the Kremlin’s disinformation does not even try to hide it: Moscow’s aim is the destruction of the modern Ukrainian state. Ukraine is denied statehood and identity. Putin and every pundit repeat that Russia cannot accept a neighbour which seeks its future outside Moscow’s control. It has become almost a law of nature for the Kremlin that the world must be structured this way. Public opinion polls made by the only institute outside government control, the Levada-Centre, continue to show that around 70 per cent (41 + 32 per cent) of Russians expressing support for Russian military operations in Ukraine.

But how to convince people outside of Russia? Brute force and manipulation are the answers.

Freeze them into submission

It was not possible to break the spirit of Ukraine in the initial cold months of February, March and April 2022 despite heavy attacks as we documented in this overview of the first 100 days.

During the last winter, from November 2022 onwards, Moscow tried again to ‘massage target audiences’ in Ukraine with massive bombardments to destroy energy and heating infrastructure. They also tried demoralising Europe with predications that the continent would collapse due to the absence of Russian gas. None of this worked for the Kremlin. Ukraine remained and Europe endured. See our examination, ‘The deep winter freeze that wasn’t’, on how the Kremlin’s disinformation narratives about energy issues targeting Europe melted away.

Pretend negotiations

The prospect of peace talks has a magical ring to it. What can be more tempting to people under a hailstorm of bombs than to hear that peace negotiations are underway and their suffering will end? But Ukrainians in places like Bucha, Mariupol, regions near Kharkiv, and elsewhere learned the lesson of what peace under Russian control entails: deportation and atrocities.

The Kremlin has used the trick of pretending to want peace a couple of times. We examined this tactic before the war in the unpalatable December 2021 peace proposals that inter alia called for NATO to roll back to its pre-1997 borders. After the full-scale invasion, during talks hosted in Belarus during March 2022, Moscow demanded that Kyiv give up territory and simply surrender. In the autumn of 2022, after the destruction of agriculture infrastructure, harbours, and fields not seen in recent world history and the absurd, so-called formal annexation of four Ukrainian regions into the Russian Federation, they tried again: accept the loss of annexed territories and stop fighting!

Winter 2023: the luring siren song of peace

As we enter December 2023, Russian missiles and drones are accompanied by the Kremlin’s attempts to sow new doubts about the credentials of political leaders in Ukraine and in the West. During previous weeks, we documented how the campaign against President Zelenskyy, his wife, and the commander of the Ukrainian armed forces, General Zaluzhnyi, has gained new speed.

This week, the campaign developed with broad coverage in Russian state outlets and pro-Kremlin platforms (here, here and here) of ‘disclosures’ by David Arakhamiya, a leading member of Zelenskyy’s political party and the head of the Ukrainian delegation to the spring 2022 peace talks. Outlets cherry-picked quotes about how peace negotiations in Belarus in March 2022 could have succeeded, had it not been for the sinister hand of the Anglo-Saxons and in particular Boris Johnson, who is labelled a warmonger in the Kremlin ecosystem.

Pro-Kremlin outlets focus on the first element: peace could have been secured if only Ukraine had vowed to remain neutral outside NATO. They forget to mention the other important part of Arakhamiya’s interview to the Ukrainian media outlet 1+1 and quoted by Ukrainskaya Pravda: there was no trust in Kyiv that Russia would abide by such a deal and not attack again.

Judging from experience, the Russian approach to negotiations is that concessions made to Moscow are followed by yet tougher demands by Russia for more concessions by the weaker interlocutor.

Meanwhile, the Kremlin’s renewed and endless tropes hope to weaken international support to Ukraine by falsely alleging that the country is Nazi, controlled by corrupt paedophiles, divided by coup attempts, and desperately sending elderly people and kids to the front. Meanwhile Poland, Moscow’s favourite whipping boy, is accused of wanting to revive the Polish empire.

In short, the West needs to abandon Ukraine and seek an accord with Moscow. However, like in Greek mythology, the deceptive siren song is designed to lure sailors off course and into a shipwreck.

Also on our Disinfo radar this week:



  • We conclude with clickbait: Ukrainian children are sold for 150,000 dollars at the Polish border. This is a twist to further undermine the Kyiv leadership, including President Zelenskyy, and Ukraine more broadly. It is as crazy as the so-called ‘Pizzagate’ accusations about Hillary Clinton running a child abuse ring. But if promoted by an army of trolls and AI bots, it could flood the information space and distract attention away from the real issue: Russia’s cold-blooded, atrocious attacks on civilian targets in Ukraine. Don’t take the bait! Check the EUvsDisinfo database


From 1 December, follow our social media channels for a daily Christmas calendar featuring some of the wildest Kremlin disinfo tropes during 2023: for instance on Instagram.

El invierno ha llegado a Ucrania. Mientras la guerra a gran escala de Rusia contra Ucrania entra en su tercer periodo frío desde su inicio en febrero de 2022, el pasado fin de semana se produjeron los ataques rusos con drones contra objetivos civiles de Ucrania que probablemente fueron los más intensos de lo que llevamos de conflicto. ¿Cuáles son las estrategias favoritas del Kremlin para las estaciones frías? Un análisis más a fondo de los inviernos de 2022 y 2023 puede servir como advertencia sobre lo que podría estar por llegar.

Tras más de 21 meses de guerra de alta intensidad y de destrucción injustificada de todos los sectores de Ucrania, la desinformación procedente del Kremlin ni siquiera intenta ocultarlo: el objetivo de Moscú es destruir el estado ucraniano moderno. A Ucrania se le está negando su condición de Estado y su identidad. Putin y todos los expertos en desinformación insisten en que Rusia no puede aceptar como vecino a un país que anhele un futuro libre del control de Moscú. Para el Kremlin, esta forma de organizar el mundo se ha convertido prácticamente en una ley natural. Los sondeos de opinión pública realizados por el Centro Levada, el único instituto no controlado por el Gobierno, siguen señalando que alrededor del 70 % (41 + 32 %) de la población rusa está a favor de las operaciones militares rusas en Ucrania.

No obstante, ¿cómo se convence a la población de otros países? La respuesta a esta pregunta es con fuerza bruta y manipulación.

Morir congelados o rendirse

A pesar de sus duros ataques, Rusia no pudo doblegar el espíritu de Ucrania en los primeros meses fríos del conflicto en 2022, febrero, marzo y abril, tal y como lo documentamos en este resumen de los cien primeros días de la guerra.

Durante el invierno pasado, a partir de noviembre de 2022, Moscú intentó de nuevo «manipular a la opinión pública» ucraniana en el contexto de los bombardeos a gran escala contra infraestructuras energéticas y de calefacción con la intención de destruirlas. También intentaron desmoralizar a Europa prediciendo que el continente colapsaría ante la falta de gas ruso. Nada de esto le funcionó al Kremlin. Ucrania y Europa resistieron. Consulte nuestro análisis «The deep winter freeze that wasn’t» (contenido disponible solo en inglés por el momento), sobre cómo las narrativas de desinformación del Kremlin en materia energética dirigidas contra Europa se quedaron en agua de borrajas.

Finge que negocias

La perspectiva de una negociación para la paz tiene poderes mágicos. ¿Qué otra cosa pueden desear más quienes viven bajo una tormenta de bombas que escuchar que se está negociando la paz y que su sufrimiento acabará pronto? Sin embargo, la población ucraniana de lugares como Bucha, Mariúpol y las regiones próximas a Járkov, entre otros, ya sabe lo que la paz bajo el control ruso conlleva: deportaciones y atrocidades.

El Kremlin ya ha usado un par de veces el truco de fingir que quiere la paz. Examinamos esta táctica antes de que comenzase la guerra, durante las ridículas propuestas de paz de diciembre de 2021, que, entre otras cosas, pedían a la OTAN que volviese a sus fronteras anteriores a 1997. Tras la invasión a gran escala, en las negociaciones celebradas en Bielorrusia en marzo de 2022, Moscú pidió a Kiev que le cediera territorio y que se rindiera, simple y llanamente. En el otoño de 2022, tras una destrucción inédita en la historia del mundo reciente de infraestructura agrícola, puertos y cultivos, y tras la absurda «anexión formal» de cuatro regiones ucranianas a la Federación Rusa, Rusia lo volvió a intentar: ¡acepta la pérdida de los territorios anexados y deja de luchar!

Invierno de 2023: el canto de sirenas de la paz

Ahora, a las puertas de diciembre de 2023, a los misiles y drones rusos se suman los intentos del Kremlin por sembrar nuevas dudas sobre la credibilidad de varios líderes políticos ucranianos y occidentales. En las últimas semanas hemos documentado cómo ha ido ganando fuerza la campaña contra el presidente Zelenski, su mujer y el comandante de las fuerzas armadas ucranianas, el general Zaluzhnyi.

Esta semana, la campaña ha seguido su curso dando una amplia cobertura en medios estatales rusos y plataformas pro-Kremlin (aquí, aquí y aquí) a la «información revelada» por David Arakhamiya, un miembro destacado del partido político de Zelenski y el presidente de la delegación ucraniana en las conversaciones de paz de la primavera de 2022. Los medios escogieron cuidadosamente varias citas que aseveraban que las negociaciones de paz mantenidas en Bielorrusa en marzo de 2022 habrían prosperado de no haber sido por la siniestra mano de los anglosajones y, en particular, de Boris Johnson, a quien el ecosistema del Kremlin considera un belicista.

Los medios pro-Kremlin se centran en el primer dato: que la paz podría haberse garantizado si Ucrania se hubiera comprometido a mantenerse neutral y no entrar en la OTAN. No obstante, olvidaron mencionar la otra parte importante de la entrevista concedida por Arakhamiya al medio de comunicación ucraniano 1+1, que fue recogida por Ukrainskaya Pravda: Kiev no confiaba en que Rusia fuera a cumplir tal pacto y no volviese a atacarles.

A juzgar por la experiencia, la estrategia de negociación rusa parece consistir en que, ante cada concesión de Ucrania, Rusia eleva las exigencias de sus demandas y pide nuevas concesiones, dejando a su interlocutor cada vez más debilitado.

Entretanto, los infinitos y renovados bulos del Kremlin persiguen debilitar el apoyo internacional a Ucrania haciendo creer que el país es nazi, que está controlado por pedófilos corruptos, que está dividido por las numerosas tentativas de golpe de estado y que, en su desesperación, está enviando al frente a niños y gente mayor. De forma simultánea, también se acusa a Polonia, el chivo expiatorio favorito de Moscú, de querer resucitar el imperio polaco.

En pocas palabras, Occidente debe abandonar a Ucrania y buscar un acuerdo con Moscú. No obstante, como en la mitología griega, el canto de sirenas está concebido para engatusar a los marineros y hacer que su barco naufrague.

También bajo nuestro radar de desinformación esta semana:



  • Terminamos con un ciberanzuelo: Niños ucranianos vendidos por 150 000 dólares en la frontera polaca. Esta tergiversación persigue menoscabar el liderazgo de Kiev, incluido el de su presidente Zelenski y, en términos más generales, el de Ucrania. Es tan descabellada como el llamado «Pizzagate», por el que se acusó a Hillary Clinton de dirigir una red de maltrato infantil. No obstante, si se promueve desde un ejército de troles y bots de IA, podría inundar el espacio informativo y desviar la atención del verdadero problema: los atroces ataques a sangre fría de Rusia contra objetivos civiles en Ucrania. ¡No muerda el anzuelo! Consulte la base de datos de EUvsDisinfo


A partir del 1 de diciembre, síganos en las redes sociales, como Instagram, para ver la actualización diaria de nuestro «calendario de adviento» sobre los bulos desinformativos más descabellados del Kremlin durante este 2023.

È arrivato l’inverno in Ucraina. Mentre la guerra su larga scala della Russia entra nel terzo periodo di freddo dal febbraio 2022, lo scorso fine settimana ha visto forse i più intensi attacchi di droni russi su obiettivi civili in Ucraina. Qual è il cocktail abituale del Cremlino quando fa freddo? Uno sguardo più attento alle precedenti stagioni fredde del 2022 e del 2023 può servire da monito per capire cosa aspettarsi.

Dopo più di 21 mesi di guerra ad alta intensità e di distruzioni smodate in tutti i settori dell’Ucraina, la disinformazione del Cremlino non cerca nemmeno di nasconderlo: l’obiettivo di Mosca è la distruzione del moderno Stato ucraino. All’Ucraina vengono negate la statualità e l’identità. Putin e tutti gli opinionisti ripetono che la Russia non può accettare un vicino che cerca il suo futuro fuori dal controllo di Mosca. Per il Cremlino è diventata quasi una legge di natura che il mondo debba essere strutturato in questo modo. I sondaggi di opinione effettuati dall’unico istituto fuori dal controllo del governo, il Levada-Centre, continuano a mostrare che circa il 70% (41 + 32%) dei russi esprime sostegno alle operazioni militari russe in Ucraina.

Ma come convincere le persone al di fuori della Russia? La forza bruta e la manipolazione sono le risposte.

Congelarli per sottometterli

Non è stato possibile spezzare lo spirito dell’Ucraina nei primi freddi mesi di febbraio, marzo e aprile 2022, nonostante i pesanti attacchi, come abbiamo documentato in questa panoramica dei primi 100 giorni.

Durante lo scorso inverno, a partire dal novembre 2022, Mosca ha tentato nuovamente di “massaggiare gli obiettivi” in Ucraina con massicci bombardamenti per distruggere le infrastrutture energetiche e di riscaldamento. Ha anche cercato di demoralizzare l’Europa con previsioni di collasso del continente a causa dell’assenza del gas russo. Niente di tutto questo ha funzionato per il Cremlino. L’Ucraina è rimasta e l’Europa ha resistito. Si veda il nostro approfondimento “The deep winter freeze that wasn’t“, su come si sono disperse le narrazioni di disinformazione del Cremlino sulle questioni energetiche rivolte all’Europa.

Negoziati fittizi

La prospettiva dei colloqui di pace ha un sapore magico. Cosa può essere più allettante per chi si trova sotto una grandinata di bombe di sentirsi dire che sono in corso negoziati di pace e che le loro sofferenze finiranno? Ma gli ucraini di Bucha, Mariupol, delle regioni vicine a Kharkiv e di altre località hanno imparato la lezione di ciò che comporta la pace sotto il controllo russo: deportazione e atrocità.

Il Cremlino ha usato il trucco di fingere di volere la pace un paio di volte. Abbiamo esaminato questa tattica prima della guerra nelle sgradevoli proposte di pace del dicembre 2021 che, tra l’altro, chiedevano alla NATO di tornare ai confini precedenti al 1997. Dopo l’invasione su larga scala, durante i colloqui ospitati in Bielorussia nel marzo 2022, Mosca ha chiesto a Kyiv di cedere il territorio e di arrendersi semplicemente. Nell’autunno del 2022, dopo la distruzione di infrastrutture agricole, porti e campi che non si era mai vista nella storia recente del mondo e l’assurda, cosiddetta annessione formale di quattro regioni ucraine alla Federazione Russa, ci ha riprovato: accettare la perdita dei territori annessi e smettere di combattere!

Inverno 2023: il seducente canto di pace delle sirene

Mentre entriamo nel dicembre 2023, i missili e i droni russi sono accompagnati dai tentativi del Cremlino di seminare nuovi dubbi sulle credenziali dei leader politici in Ucraina e in Occidente. Nelle settimane precedenti abbiamo documentato come la campagna contro il presidente Zelenskyy, sua moglie e il comandante delle forze armate ucraine, il generale Zaluzhnyi, abbia preso nuova velocità.

Questa settimana, la campagna si è sviluppata con un’ampia copertura da parte degli organi di stampa statali russi e delle piattaforme pro-Cremlino (qui, qui e qui) delle “rivelazioni” di David Arakhamiya, membro di spicco del partito politico di Zelenskyy e capo della delegazione ucraina ai colloqui di pace della primavera 2022. I media hanno raccolto citazioni su come i negoziati di pace in Bielorussia nel marzo 2022 avrebbero potuto avere successo, se non fosse stato per la mano scellerata degli anglosassoni e in particolare di Boris Johnson, etichettato come guerrafondaio nell’ecosistema del Cremlino.

I media pro-Cremlino si concentrano sul primo elemento: la pace poteva essere assicurata se solo l’Ucraina avesse giurato di rimanere neutrale al di fuori della NATO. Si dimentica di citare l’altra parte importante dell’intervista rilasciata da Arakhamiya al media ucraino 1+1 e citata da Ukrainskaya Pravda: Kiev non si fidava del fatto che la Russia avrebbe rispettato l’accordo e non avrebbe attaccato di nuovo.

A giudicare dall’esperienza, l’approccio russo ai negoziati prevede che le concessioni fatte a Mosca siano seguite da richieste ancora più dure da parte della Russia per ulteriori concessioni da parte dell’interlocutore più debole.

Nel frattempo, i rinnovati e infiniti temi ricorrenti del Cremlino sperano di indebolire il sostegno internazionale all’Ucraina sostenendo falsamente che il paese è nazista, controllato da pedofili corrotti, diviso da tentativi di colpo di stato e che sta disperatamente inviando anziani e bambini al fronte. Nel frattempo la Polonia, l’agnello sacrificale preferito di Mosca, è accusata di voler far rivivere l’impero polacco.

In breve, l’Occidente deve abbandonare l’Ucraina e cercare un accordo con Mosca. Tuttavia, come nella mitologia greca, l’ingannevole canto delle sirene è progettato per attirare i marinai fuori rotta e farli naufragare.

Nel radar della disinformazione questa settimana:



  • Concludiamo con il clickbait: Bambini ucraini venduti per 150,000 dollari al confine polacco. Si tratta di un colpo di scena per minare ulteriormente la leadership di Kiev, compreso il Presidente Zelenskyy, e l’Ucraina in generale. È assurdo come le accuse del cosiddetto “Pizzagate”, secondo cui Hillary Clinton sarebbe a capo di un giro di abusi su minori. Ma se promossa da un esercito di troll e bot dell’IA, potrebbe inondare lo spazio informativo e distogliere l’attenzione dal vero problema: gli attacchi atroci e a sangue freddo della Russia contro obiettivi civili in Ucraina. Non abboccate! Controllate il database EUvsDisinfo

Dal 1° dicembre, seguite i nostri canali di social media per un calendario natalizio giornaliero con alcuni dei più selvaggi temi ricorrenti di disinformazione del Cremlino durante il 2023: ad esempio su Instagram.

In der Ukraine hat der Winter begonnen. Russlands groß angelegter Krieg geht in die dritte Kälteperiode seit Februar 2022. Am letzten Wochenende fanden die bisher möglicherweise umfangreichsten russischen Drohnenangriffe auf zivile Ziele in der Ukraine statt. Was macht der Kreml üblicherweise, wenn es kalt wird? Ein Blick auf die kalte Jahreszeit 2022 und 2023 kann als Hinweis dienen, was zu erwarten ist.

Nach mehr als 21 Monaten intensiver Kriegsführung und mutwilliger Zerstörung in allen Sektoren der Ukraine versucht die Desinformation des Kremls nicht einmal mehr, dies zu verbergen: Das Ziel Moskaus ist die Zerstörung des modernen ukrainischen Staates. Der Ukraine wird die Eigenstaatlichkeit und Identität abgesprochen. Putin und all seine „Experten“ wiederholen immer wieder, dass Russland kein Nachbarland akzeptieren kann, das seine Zukunft außerhalb der Kontrolle Moskaus sieht. Es ist beinahe schon ein Naturgesetz für den Kreml, dass die Welt so aufgebaut sein muss. Meinungsumfragen des Levada-Center, des einzigen Instituts, das nicht unter staatlicher Kontrolle steht, zeigen weiterhin, dass etwa 70 Prozent (41 + 32 Prozent) der Russinnen und Russen die Militäroperation in der Ukraine unterstützen.

Aber wie kann man die Menschen außerhalb Russlands überzeugen? Rohe Gewalt und Manipulation sind die Antwort.

Durch Kälte einschüchtern

Trotz der schweren Angriffe gelang es nicht, die Ukraine in den ersten kalten Monaten Februar, März und April 2022 zu brechen, wie wir in diesem Überblick über die ersten 100 Tage dokumentiert haben.

Im letzten Winter, ab November 2022, versuchte sich Moskau erneut in der Zielgruppenbeeinflussung, indem in der Ukraine die Energie- und Heizinfrastruktur massiv bombardiert wurde. Außerdem sollte Europa durch Vorhersagen demoralisiert werden, dass der Kontinent aufgrund des Fehlens russischen Gases zusammenbrechen würde. Aber das hat nicht funktioniert. Die Ukraine blieb stark und Europa hielt durch. In unserem Artikel über die Kältekrise, die nicht stattfand, lesen Sie, wie sich die Desinformationsnarrative des Kremls über Energieprobleme in Europa in Nichts auflösten.

So tun, als würde verhandelt

Die Aussicht auf Friedensverhandlungen hat etwas Magisches. Was könnte für Menschen im Bombenhagel verlockender sein als die Information, dass solche Verhandlungen laufen und ihr Leiden bald ein Ende haben wird? Aber die Menschen in Butscha, Mariupol, Regionen rund um Charkiw und anderswo erfuhren, was Frieden unter russischer Kontrolle bedeutet: Deportation und Gräueltaten.

Der Kreml hat schon mehrfach vorgegeben, den Frieden zu wollen. Wir haben diese Taktik vor dem Krieg in den unmöglichen Friedensvorschlägen vom Dezember 2021 untersucht, in denen unter anderem verlangt wurde, die NATO-Erweiterung rückgängig zu machen und zum Stand vor 1997 zurückzukehren. Nach der groß angelegten Invasion während der Gespräche in Belarus im März 2022 forderte Moskau von Kiew, Gebiete aufzugeben und einfach zu kapitulieren. Im Herbst 2022 – nach der Zerstörung landwirtschaftlicher Infrastruktur, Häfen und Felder, wie sie in der jüngsten Weltgeschichte noch nicht vorgekommen ist, und der absurden, sogenannten förmlichen Annexion von vier ukrainischen Regionen und deren Eingliederung in die Russische Föderation – wurde ein neuer Versuch gestartet: Akzeptiert den Verlust der annektierten Gebiete und hört auf, zu kämpfen!

Winter 2023: der verlockende Sirenengesang des Friedens

Zu Beginn des Dezembers 2023 werden die russischen Raketen und Drohnen von den Versuchen des Kremls begleitet, neue Zweifel über die Glaubwürdigkeit politischer Führungspersönlichkeiten in der Ukraine und im Westen zu säen. In den vergangenen Wochen dokumentierten wir, wie die Kampagne gegen Präsident Selenskyj, seine Ehefrau und General Saluschnyj, den Kommandeur der ukrainischen Streitkräfte, an Fahrt aufgenommen hat.

Diese Woche wurde in russischen Staatsmedien und auf kremlnahen Plattformen umfassend über die Kampagne berichtet (hier, hier und hier). Dabei ging es um „Enthüllungen“ von Dawyd Arachamija, einem führenden Mitglied der Partei Selenskyjs und Leiter der ukrainischen Delegation bei den Friedensgesprächen im Frühjahr 2022. Die Medien pickten sich Zitate heraus, nach denen die Friedensverhandlungen in Belarus im März 2022 erfolgreich hätten sein können, hätten nicht die Angelsachsen ihre Hand im Spiel gehabt, insbesondere Boris Johnson, der im Umfeld des Kremls als Kriegstreiber bezeichnet wird.

Die kremlfreundlichen Kanäle konzentrieren sich auf das erste Element: Es hätte Frieden geben können, wenn sich die Ukraine zur Neutralität außerhalb der NATO verpflichtet hätte. Sie vergessen jedoch, den anderen wichtigen Teil von Arachamijas Interview mit dem ukrainischen Medienkanal 1+1 zu erwähnen, der auch von der Ukrajinska Prawda zitiert wird: Kiew glaubte nicht daran, dass Russland ein solches Abkommen einhalten und nicht erneut angreifen würde.

Die Erfahrung lehrt, dass die russische Herangehensweise an Verhandlungen so aussieht, dass auf Zugeständnisse an Moskau härtere Forderungen Russlands nach weiteren Zugeständnissen des schwächeren Verhandlungspartners folgen.

In der Zwischenzeit sollen die erneuten und endlosen Kampagnen des Kremls die internationale Unterstützung für die Ukraine schwächen. Dazu wird wahrheitswidrig behauptet, das Land befinde sich unter der Herrschaft von Nazis, würde von korrupten Pädophilen kontrolliert, sei durch Putschversuche gespalten und würde verzweifelt Senioren und Kinder an die Front schicken. Gleichzeitig wird Polen, der bevorzugte Prügelknabe Moskaus, beschuldigt, das Königreich Polen wiederaufleben lassen zu wollen.

Kurz zusammengefasst: Der Westen muss die Ukraine im Stich lassen und ein Abkommen mit Moskau schließen. Wie in der griechischen Mythologie soll der irreleitende Gesang der Sirenen die Seeleute jedoch vom Kurs abbringen und ins Verderben führen.

Diese Woche ebenfalls auf dem Desinfo-Radar:



  • Zum Schluss noch ein Klickköder: Ukrainische Kinder werden an der polnischen Grenze für 150 000 Dollar verkauft. Dies dient dazu, die Führung in Kiew, einschließlich Präsident Selenskyj, sowie die Ukraine allgemein zu schwächen. Die Behauptung ist genauso verrückt wie die sogenannten „Pizzagate“-Anschuldigungen gegen Hillary Clinton, die angeblich einen Kinderpornoring leitete. Aber wenn so etwas von einer Armee aus Trollen und KI-Bots verbreitet wird, kann es den Informationsraum fluten und die Aufmerksamkeit vom wahren Problem ablenken: Russlands kaltblütige, entsetzliche Angriffe auf zivile Ziele in der Ukraine. Lassen Sie sich nicht ködern! Informieren Sie sich in der EUvsDisinfo-Datenbank.


Ab dem 1. Dezember finden Sie in unseren Social-Media-Kanälen einen Adventskalender mit einigen der verrücktesten Desinformationsnarrative des Kremls aus dem Jahr 2023, zum Beispiel auf Instagram.

В Україну прийшла зима. Починається третій холодний період повномасштабної війни Росії з лютого 2022 року, і на минулих вихідних відбулися, мабуть, найінтенсивніші атаки російських безпілотників на цивільні об’єкти по всій Україні. Який коктейль зазвичай готує Кремль холодної пори? Якщо пригадати детальніше попередні холодні сезони 2022 і 2023 років, можна побачити попередження про те, на що слід очікувати.

Минув уже понад 21 місяць війни з високою інтенсивністю бойових дій і безпідставного знищення всіх секторів України, і кремлівська дезінформація навіть не намагається це приховати: метою Москви є знищення сучасної української держави. Заперечуються державність та ідентичність України. Путін і всі політичні коментатори повторюють, що Росія не може допустити, аби сусідня країна прагнула майбутнього поза контролем Москви. Така структура світу стала для Кремля майже законом природи. Опитування населення, проведені єдиною непідконтрольною уряду організацією Левада-Центр, продовжують демонструвати, що близько 70 відсотків (41 + 32 відсотки) росіян підтримують російські бойові дії в Україні.

Але як переконати людей за межами Росії? Відповідь: використовуючи грубу силу та маніпуляції.

Упокорення морозом

У перші холодні місяці — лютому, березні та квітні 2022 року — дух України не вдалося зламати, незважаючи на масштабні атаки, про що ми говорили в огляді перших 100 днів війни.

Минулої зими, починаючи з листопада 2022 року, Москва знову намагалася «обробляти цільову аудиторію» в Україні масованими бомбардуваннями для того, щоб знищити енергетичну й опалювальну інфраструктуру. Вона також намагалася деморалізувати Європу, стверджуючи, що континент очікує крах через відсутність російського газу. Але жоден із кремлівських прийомів не спрацював: Україна вистояла, а Європа — витримала. Див. наше розслідування «Сильні зимові морози, яких не було», присвячене тому, як розтанули кремлівські дезінформаційні наративи про очікувані енергетичні проблеми Європи.

Симуляція переговорів

Перспектива мирних переговорів має непереборну силу. Що може бути привабливішим для людей, яких засипають бомбами, ніж почути, що мирні переговори вже ведуться та їхнім стражданням покладуть край? Але українці в таких місцях, як Буча, Маріуполь, Харківщина тощо, засвоїли, що означає мир під контролем Росії — депортацію та звірства.

Кремль кілька разів використовував цей прийом, удаючи, що хоче миру. До війни ми аналізували цю тактику в неприйнятних мирних пропозиціях грудня 2021 року, які, зокрема, вимагали від НАТО повернутися до кордонів 1997 року. Після повномасштабного вторгнення, під час переговорів на території Білорусі у березні 2022 року, Москва вимагала, щоб Київ відмовився від територій і просто капітулював. Восени 2022 року, після небаченого в новітній світовій історії знищення сільськогосподарської інфраструктури, портів і полів, а також абсурдного так званого офіційного приєднання до РФ чотирьох українських областей, вони спробували знову: змиріться із втратою анексованих територій і припиніть воювати!

Зима 2023 року: солодка пісня сирен про мир

З настанням грудня 2023 року до російських ракет і безпілотників додаються спроби Кремля посіяти нові сумніви щодо репутації політичних лідерів в Україні та на Заході. Протягом попередніх тижнів ми інформували про те, як набрала нових обертів кампанія проти президента Зеленського, його дружини та Головнокомандувача Збройних сил України генерала Залужного.

Цього тижня було розгорнуто кампанію з широким висвітленням у російських державних інформагентствах і на прокремлівських платформах (тут, тут і тут) «одкровень» Давида Арахамії, одного з лідерів політичної партії Зеленського й очільника української делегації на мирних переговорах навесні 2022 року. Оперуючи вирваними з контексту цитатами, інформагентства стверджували, що мирні переговори в Білорусі в березні 2022 року могли б досягти успіху, якби не зловісна рука англосаксів і, зокрема, Бориса Джонсона, якого в кремлівській екосистемі називають розпалювачем війни.

Прокремлівські ЗМІ акцентують увагу на першому елементі: можна було б забезпечити мир, якби Україна пообіцяла зберігати нейтралітет поза межами НАТО. Вони забувають про ще одну важливу частину інтерв’ю Арахамії українському інформагентству «1+1», процитовану виданням «Українська правда»: у Києві не вірили, що Росія виконає умови такої угоди й не нападе знову.

Як свідчить практика, російський підхід до переговорів полягає в тому, що після поступки на користь Москви Росія висуває ще більш жорсткі вимоги щодо подальших поступок із боку слабшого учасника переговорів.

Тим часом Кремль із поновленим завзяттям повторює свої нескінченні кліше, сподіваючись послабити міжнародну підтримку України, брехливо стверджуючи, що ця країна є нацистською, контролюється корумпованими педофілами, розділена спробами державного перевороту та в розпачі відправляє на фронт людей похилого віку та дітей. Між тим Польща (улюблений «хлопчик для биття» Москви) звинувачується в намірі відродити Польську імперію.

Іншими словами, Захід має відмовитися від України та шукати домовленості з Москвою. Однак, як у грецькій міфології, оманлива пісня сирени покликана збити моряків із курсу й затопити корабель.

Цього тижня також на нашому дезінформаційному радарі



  • Завершимо клікбейтом: на кордоні з Польщею продають українських дітей за 150 тисяч доларів. Це трюк, спрямований на подальший підрив довіри до київського керівництва, зокрема президента Зеленського, та України в цілому. Це така ж божевільна ідея, як і так званий «Піцагейт» — звинувачення Гілларі Клінтон у тому, що вона керує мережею, яка чинить насильство над дітьми. Але якщо цю ідею пропагуватиме армія тролів і ботів зі штучним інтелектом, вона може заполонити інформаційний простір і відволікти увагу від реальної проблеми — холоднокровних і звірячих атак Росії на цивільні об’єкти в Україні. Не ведіться на цю приманку! Перевірте базу даних EUvsDisinfo.

З 1 грудня стежте за нашими соціальними мережами, щоб не пропустити щоденний різдвяний календар із найбожевільнішими кремлівськими прийомами дезінформації 2023 року, наприклад в Instagram.


В Украину пришла зима. Начинается третий холодный период полномасштабной войны России с февраля 2022 года, и в прошлые выходные произошли, пожалуй, самые интенсивные атаки российских беспилотников на гражданские объекты по всей Украине. Каков обычный кремлевский коктейль в холодное время? Если внимательнее взглянуть на предыдущие холодные сезоны 2022 и 2023 годов, можно увидеть предупреждение о том, чего следует ожидать.

Спустя более чем 21 месяц войны с высокой интенсивностью боевых действий и бессмысленного уничтожения всех секторов Украины кремлевская дезинформация даже не пытается это скрыть: цель Москвы заключается в разрушении современного украинского государства. Отрицаются государственность и идентичность Украины. Путин и все политические комментаторы твердят, что Россия не может допустить, чтобы соседняя страна стремилась к будущему вне контроля Москвы. Такая структура мира стала для Кремля почти законом природы. Опросы населения, проведенные единственной неподконтрольной правительству организацией Левада-Центр, по-прежнему свидетельствуют о том, что около 70 процентов (41 + 32 процента) россиян поддерживают российские боевые действия в Украине.

Но как убедить людей за пределами России? Ответ: используя грубую силу и манипуляции.

Усмирение морозом

В первые холодные месяцы — феврале, марте и апреле 2022 года — дух Украины сломить не удалось, несмотря на масштабные атаки, о чем мы говорили в обзоре первых 100 дней войны.

Прошлой зимой, начиная с ноября 2022 года, Москва снова пыталась «обрабатывать целевую аудиторию» в Украине массированными бомбардировками с целью уничтожить энергетическую и отопительную инфраструктуру. Она также пыталась деморализовать Европу, утверждая, что континент ожидает крах из-за отсутствия российского газа. Ни один из приемов Кремля не сработал: Украина выстояла, а Европа — выдержала. См. наше расследование «Сильные зимние морозы, которых не было», о том, как растаяли дезинформационные нарративы Кремля об ожидаемых энергетических проблемах Европы.

Симуляция переговоров

Перспектива мирных переговоров звучит сказочно. Что может быть более заманчивым для людей, живущих под обстрелами, чем услышать, что ведутся мирные переговоры и их страдания закончатся? Но украинцы в таких местах, как Буча, Мариуполь, районы Харьковской области и другие города, усвоили, что означает мир под контролем России — депортацию и зверства.

Кремль несколько раз использовал этот трюк, притворяясь, что хочет мира. До войны мы анализировали эту тактику в неприемлемых мирных предложениях декабря 2021 года, которые, в частности, призывали НАТО вернуться к границам 1997 года. После полномасштабного вторжения, в ходе переговоров в Беларуси в марте 2022 года, Москва требовала, чтобы Киев отказался от территорий и просто капитулировал. Осенью 2022 года, после невиданного в новейшей мировой истории разрушения сельскохозяйственной инфраструктуры, портов и полей, а также абсурдного так называемого официального присоединения к РФ четырех украинских областей, они попытались снова: смиритесь с потерей аннексированных территорий и прекратите воевать!

Зима 2023 года: сладкая песня сирен о мире

На пороге декабря 2023 года к российским ракетам и беспилотникам добавляются попытки Кремля посеять новые сомнения в репутации политических лидеров в Украине и на Западе. В течение предыдущих недель мы информировали о том, как набирала новые обороты кампания против президента Зеленского, его жены и Главнокомандующего Вооруженными силами Украины генерала Залужного.

На этой неделе развернулась кампания с широким освещением в российских государственных информагентствах и на прокремлевских платформах (здесь, здесь и здесь) «откровений» Давида Арахамии, одного из лидеров политической партии Зеленского и руководителя украинской делегации на мирных переговорах весной 2022 года. Оперируя вырванными из контекста цитатами, информагентства утверждали, что мирные переговоры в Беларуси в марте 2022 года могли бы увенчаться успехом, если бы не зловещая рука англосаксов и, в частности, Бориса Джонсона, которого в кремлевской экосистеме называют разжигателем войны.

Прокремлевские СМИ акцентируют внимание на первом элементе: мир можно было бы обеспечить, если бы Украина пообещала сохранять нейтралитет вне НАТО. Они забывают о еще одной важной части интервью Арахамии украинскому информагентству «1+1», процитированной изданием «Украинская правда»: в Киеве не верили, что Россия выполнит условия такой сделки и не нападет снова.

Как показывает практика, российский подход к переговорам состоит в том, что за уступками в пользу Москвы следуют еще более жесткие требования России о дальнейших уступках со стороны более слабого участника переговоров.

Между тем Кремль упорно твердит свои бесконечные клише в надежде ослабить международную поддержку Украины, лживо утверждая, что эта страна является нацистской, контролируется коррумпированными педофилами, разделена попытками государственного переворота и в отчаянии отправляет на фронт пожилых людей и детей. Тем временем Польша (любимый «мальчик для битья» Москвы) обвиняется в намерении возродить Польскую империю.

Иными словами, Запад должен отказаться от Украины и искать соглашения с Москвой. Однако, как в греческой мифологии, обманчивое пение сирены призвано сбить моряков с курса и затопить судно.

Также на нашем радаре дезинформации на этой неделе



  • Завершим кликбейтом: на границе с Польшей продают украинских детей за 150 тысяч долларов. Это трюк, направленный на дальнейший подрыв доверия к киевскому руководству, в том числе президенту Зеленскому, и к Украине в целом. Это такая же безумная идея, как и так называемый «Пиццагейт» — обвинения в адрес Хиллари Клинтон в том, что она руководит сетью, которая совершает насилие над детьми. Но если эту идею будет продвигать армия троллей и ботов с искусственным интеллектом, она может заполнить информационное пространство и отвлечь внимание от реальной проблемы — хладнокровных и зверских атак России на гражданские объекты в Украине. Не попадайтесь на эту приманку! Проверьте базу данных EUvsDisinfo.

С 1 декабря следите за нашими социальными сетями, чтобы не пропустить ежедневный рождественский календарь с самыми безумными кремлевскими дезинформационными трюками 2023 года, например в Instagram.