«БІОЛОГІЧНУ ЗБРОЮ ЗАБОРОНЕНО, БІОЛОГІЧНІ ДОСЛІДЖЕННЯ – НІ»
У потоці брехні, що супроводжує війну Росії проти України, особливою підступністю відрізняється дезінформаційний наратив Кремля про те, що Україна проводить дослідження з розробки біологічної зброї. Ним не тільки намагаються виправдати жорстоке вторгнення Росії, а й дискредитувати законні біологічні та епідеміологічні дослідження у всьому світі, що загрожує здоров’ю населення всієї планети.
В інтерв’ю з EUvsDisinfo, доктор Жан-Паскаль Зандерс, засновник The Trench та незалежний фахівець із питань хімічного та біологічного роззброєння, говорить про суттєві відмінності між законними біологічними дослідженнями та розробкою біологічної зброї, а також зазначає те, чому Росія вдається до таких дезінформаційних наративів.
З початку вторгнення в Україну Росія стверджує, що Україна проводить дослідження у своїх біологічних лабораторіях для розробки біологічної зброї. Як ви гадаєте, чому Кремль робить такі заяви?
Росія вже доволі давно висуває такі звинувачення проти України та інших колишніх радянських республік. Однак звинувачення на адресу України нарощувалися саме після 2014 року, коли Росія анексувала Крим і розпочала війну на Донбасі (у Донецьку та Луганську).
Грузія зіткнулася із схожими звинуваченнями з приводу Дослідницького центру громадського здоров’я імені Річарда Лугара в Тбілісі (більш відомого як лабораторія Лугара – EUvsDisinfo).
Частково мотивами Росії завжди були спроби дискредитувати США, щоб зменшити вплив Вашингтона у колишніх радянських республіках. Та схоже, що віднедавна цю риторику зосередили на обробці російського населення, аби створити образ Росії, оточеної ворогами, яка зіткнулася із екзистенційною загрозою, і таким чином потребує військових заходів.
З початку вторгнення в Україну 24 лютого Росія розповсюджує так звані таємні документи щодо біологічних дослідницьких проєктів в Україні (насправді ця інформація завжди була у відкритому доступі).
І Росія надала їх Раді Безпеки ООН і державам-учасницям Конвенції про біологічну та токсинну зброю – чи то для виправдання вторгнення, чи то для відвернення уваги від своїх актів агресії. Слід зазначити, що пані Ідзумі Накаміцу, Верховна представниця з питань роззброєння , 11 березня повідомила Раду Безпеки ООН, що вона проінформована про повідомлення у ЗМІ, які містять звинувачення у здійсненні програм розробки біологічної зброї, але додала, що ООН нічого не відомо про програми з розробки біологічної зброї в Україні.
Для більшості людей біологічна зброя є елементом сюжетів бойовиків. Наскільки часто використовується такий вид зброї у атаках насправді?
Біологічну зброю в історії застосовували вкрай рідко, незважаючи на те, що кілька країн, включно із США і Радянським Союзом, за часів холодної війни проводили масштабні програми досліджень та розробки, які Росія продовжувала й у 1990-х роках. Відтоді існують побоювання, що Росія не повністю закрила свої програми всупереч Конвенції про біологічну та токсинну зброю.
Біологічну зброю досить складно використати через складнощі, пов’язані з її ефективним поширенням, зберіганням протягом тривалого періоду і контролем дії після її застосування.
Однак природні інфекційні захворювання (які у глобальних масштабах в середньому можуть вбивати до 20 мільйонів людей за рік, не кажучи вже про іспанський грип 1918–1920 років, який забрав від 50 до 100 мільйонів життів) та успіхи досліджень у галузі генетики підживлюють тривогу щодо бойових дій чи терористичних атак із застосуванням біологічної зброї.
Що говорить міжнародне право про біологічну зброю?
Сьогодні міжнародне право повністю забороняє біологічну зброю. Конвенція про біологічну та токсинну зброю цілковито забороняє розробку, виробництво, накопичення та застосування біологічної зброї у будь-яких обставинах. Це означає, що жодна сторона Конвенції ніколи не має права володіти біологічною зброєю. Цей договір діє з 1975 року. Спільно із Сполученим Королівством та США Росія, як правонаступниця Радянського Союзу, є одним із депозитаріїв ( формальним зберігачем та адміністративним центром – EUvsDisinfo) договору.
Україна, як одна із колишніх радянських республік, також є учасницею Конвенції про біологічну та токсинну зброю з 1975 року. З моменту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року немає жодних ознак того, що вона займається якоюсь діяльністю, забороненою Конвенцією, на відміну від Росії , щодо якої такі підозри існують.
«З моменту проголошення незалежності України 24 серпня 1991 року немає жодних ознак того, що вона займається якоюсь діяльністю, забороненою Конвенцією про біологічну та токсинну зброю, на відміну від Росії, щодо якої такі підозри існують.»
Якщо біологічна зброя заборонена міжнародним правом, то чому в нас є лабораторії, що працюють з небезпечними вірусами та бактеріями?
З 1980-х років вчені фіксують значне зростання частоти та інтенсивності епідемій захворювань – як таких, що вважалися зниклими, так і викликаних новими типами бактерій і вірусів, як-от пташиний грип, лихоманка Ебола, а тепер ще й COVID-19. Таким чином, з огляду на таке підвищення ризиків, держави-учасниці Конвенції про біологічну та токсинну зброю закликали до посилення епідеміологічного контролю та національної й міжнародної готовності до реагування на масштабні спалахи. Такі зусилля на національному рівні також дадуть можливість якомога раніше виявити атаку із застосуванням біологічної зброї. Цей заклик перегукується із аналогічними рекомендаціями Всесвітньої організації охорони здоров’я (ВООЗ) та інших міжнародних інституцій.
Конвенція не забороняє біологічні дослідження у профілактичних, захисних чи інших мирних цілях. Україна має право проводити біологічні дослідження з метою забезпечення безпеки системи охорони здоров’я та в інших мирних цілях. Також Сполучені Штати, Європейський Союз і окремі країни мають право і, відповідно до статті X Конвенції, навіть зобов’язані сприяти роботі, що проводиться в інших країнах, з метою запобігання спалахам захворювань. Вони роблять це в Україні так само, як і при втіленні домовленостей щодо співпраці з країнами Африки, Азії, Латинської Америки та Карибського басейну.
Дійсно, прокремлівські ЗМІ зводять наклеп на Захід у зв’язку з підтримкою біологічних досліджень в Україні, Грузії та інших країнах. Чому міжнародне співробітництво у цій сфері важливе, і хто наглядає за ним?
Як я вже сказав раніше, міжнародне співробітництво в галузі досліджень захворювань активно заохочується кількома договорами, а також схвалюється та підтримується міжнародними організаціями, такими як ВООЗ.
Відповідно до Конвенції про біологічну та токсинну зброю, країни мають право обмінюватися обладнанням, матеріалами та інформацією про використання бактеріологічних (біологічних) агентів і токсинів у мирних цілях. Вони співпрацюють у розробці та впровадженні наукових відкриттів задля запобігання захворюванням або в інших мирних цілях. Держави-учасниці Конвенції раз на п’ять років збираються на Оглядову конференцію (дев’ята конференція запланована на 2022 рік) для оцінки статусу Конвенції з урахуванням досягнень науки та технологій у всьому світі.
Міжнародне співробітництв є ключем у забезпеченні глобальної безпеки в галузі охорони здоров’я, оскільки міжнародне реагування на надзвичайні ситуації в цій галузі значною мірою залежить від підготовки країн до боротьби із серйозними захворюваннями. Отже, науково-технічне співробітництво, спрямоване на допомогу окремим державам у нарощуванні національного потенціалу в галузі виявлення, діагностики та організації національної системи охорони здоров’я має життєво важливе значення для глобальної системи охорони здоров’я.
Лабораторії по всьому світу співпрацюють з цією метою, представляють дослідницькі проєкти для отримання фінансування, публікують результати та діляться ними із партнерами.
Науково-технічна та фінансова підтримка України не є винятком. Навпаки, це дозволяє Україні брати участь у таких проєктах та отримувати користь зі світових зусиль задля посилення санітарно-епідеміологічної безпеки.
«Україна має право проводити біологічні дослідження з метою забезпечення безпеки системи охорони здоров’я та в інших мирних цілях.»
Отже, Конвенція про біологічну та токсинну зброю, що стосується біологічної зброї, насправді сприяє біологічним дослідженням та міжнародному співробітництву?
Так, насамперед, якщо вони проводяться в мирних цілях, адже хороша інфраструктура охорони здоров’я та потужності реагування знижує військову цінність біологічної зброї, що у свою чергу зменшує стимули для держав до її розвитку та набуття.
По-друге, це узгоджується зі спільними програмами, які впроваджуються та підтримуються різними міжнародними організаціями. Основоположна ідея полягає в тому, що «зброя» передбачає навмисний спосіб поширення захворювання. Однак захворювання залишається тим самим, і заходи запобігання та реагування на природний спалах переважно ті ж самі.
Більше:
