Дезінформація – це лікування смертельної хвороби горілкою та трактором

Embed

Журналісти говорять про дезінформацію та її шкоду.

Частина 1: Білорусь

Чесна журналістика лежить в основі демократичного суспільства. З нагоди Всесвітнього дня свободи преси EUvsDisinfo публікує низку статей, надаючи голос незалежній журналістиці у країнах Східного партнерства. Частина 1. Білорусь

Білоруські державні ЗМІ разом із прокремлівськими медіа ведуть повномасштабну кампанію проти незалежних журналістів, тавруючи їх як «екстремістів», «іноземних агентів», «агентів хаосу». І все це – просто за те, що вони роблять свою справу і показують світові ситуацію в Білорусі. Журналісти EUvsDisinfo поспілкувалися із трьома працівниками білоруських медіа: журналістом та медіа-експертом Павлом Биковським, журналісткою та ведучою каналу Belsat Аліною Ковшик і журналісткою та аналітикинею Atlantic Council Анною Любаковою.

Жоден із них спочатку не планував бути журналістом. Анна Любакова раніше працювала у сфері історії мистецтва. Аліна Ковшик бажала викладати в університеті. Павел Биковський почав журналістську кар’єру ще в школі, але він розглядав її лише як спосіб задовольнити свою допитливість. Згодом усі вони занурились у цю професію і ніколи не оглядалися назад, незважаючи навіть на те, що їм довелося зустрітися у процесі роботи зі значними труднощами.

Що є найбільшим викликом для журналіста в Білорусі?

Анна Любакова:

Хто міг передбачити, що у 2020 році все, що йде проти [білоруського] режиму, стане ризикованим? Ми переконалися, що інформація може бути як захисною бронею, так і зброєю.

Павел Биковський:

Стало важко працювати «на місці подій», тому що на несанкціонованих мітингах жилет із надписом «преса» не рятує від затримання.

Павел Биковський, журналіст та медіа-експерт

У чому полягає проблема дезінформації?

Павел Биковський:

Дезінформація – це навмисне розповсюдження хибної інформації з політичною метою або для впливу на громадську думку. Але чиста дезінформація зустрічається рідко. Частіше я бачу факти, висмикнуті з контексту, «частки правди», які оратор тлумачить так, як йому вигідно. У Радянському Союзі і в сучасній державній журналістиці факти часто не відокремлюються від суджень, отже факти та припущення можуть існувати поряд. Такий самий підхід часто використовують і деякі недержавні медіа.

Аліна Ковшик:

Дезінформація – це не тільки брехлива інформація, що вводить в оману, а також і ситуація, коли бракує надійної інформації. Більше того, це упереджена вибірка фактів, яка створює іншу реальність.

Аліна Ковшик, журналістка та телеведуча Belsat

У чому небезпека дезінформації?

Павел Биковський:

Аудиторія може стати жертвою маніпуляцій і почати підтримувати шкідливі дії, або схилятися до виправдання спричинення шкоди окремим людям, групам або організаціям – наприклад, дисидентам або меншинам. Іноді дезінформація провокує людей до певних агресивних дій, а іноді – навпаки, вганяє їх в апатію, так щоб вони навіть не думали захищати свої права.

Анна Любакова:

2020 рік на глобальному рівні показав, наскільки дезінформація може бути не просто небезпечною, а смертельно небезпечною. Дезінформація – це як лікування потенційно смертельної хвороби горілкою та трактором. Це значить кидати за грати представників етнічних меншин тільки за те, що вони є представниками етнічних меншин. Це означає поляризацію та неможливість діалогу, хоча ми є одним суспільством. Це означає хаос, паніку та руйнування інституцій, а внаслідок цього – політичну кризу, яка впливає на всі сфери життя.

Ми не єдині, хто із цим зіткнувся: найближчим прикладом є Україна. Більш віддалений приклад – США. В одній країні – війна та окупація, в іншій – дезінформація щодо вакцин, фейки про сфальшовані вибори. Нешкідливої дезінформації не буває.

Анна Любакова, журналістка та аналітикиня Atlantic Council у Білорусі

Як ми можемо захистити себе від дезінформації?

Анна Любакова:

Я вважаю, що розвиток критичного мислення буде реальною інвестицією у боротьбу з дезінформацією, хоча він миттєво не дасть вражаючих результатів.

Найкраща порада, яку я чула, така: якщо ви відчуваєте бажання повірити якійсь інформації, і вона викликає надто багато емоцій – перевірте її. Вірте фактам, а не почуттям. Перевірте першоджерело. Ставтесь критично до всього, що ви не можете довести або підтвердити.

Павел Биковський:

У наш час соціальних медіа варто дочитати статтю до кінця, а не зупинятись лише на заголовках. Досить часто редакції схильні до клікбейту, вони хочуть, щоб статтю прочитало якомога більше людей, і штучно драматизують заголовки. Ще важливо, чи не міняє матеріал моїх переконань. Чи підтримує він мої стереотипи? Чи провокує він мої емоції? Якщо ви відповідаєте на ці питання «так», є велика ймовірність, що ви стикнулися з маніпуляцією. Будь-яку новину треба приймати з певною часткою недовіри. Навіть якщо ви довіряєте каналу, все одно поставте собі питання:

  • Як журналіст міг про це дізнатися?
  • Чи є баланс думок при висвітленні конфліктної ситуації?
  • Чи не присутні тут гіпотези та припущення під маскою фактів?
  • Чи має автор та його редакція добру репутацію?

Аліна Ковшик:

В інтернеті легко потонути в потоці інформації, яка надходить з усіх боків і не завжди є перевіреною та надійною. У той же час, саме завдяки інтернету сьогодні легше знайти інформацію, яка допоможе перевірити почуте, прочитане або побачене.

Журналістка назвала кілька попереджувальних сигналів, які можуть допомогти розпізнати дезінформацію.

  • Вражаючі заголовки, так званий клікбейт;
  • Підозріла адреса або назва джерела
  • Нерівномірне форматування тексту;
  • Емоційний текст;
  • Орфографічні, пунктуаційні та стилістичні помилки;
  • Відсутність посилань на джерела, цитат і фактів;
  • Відсутність імені автора тексту;
  • Велика кількість реклами та оголошень;
  • Конспіративні теорії або заклики до колективного реагування.

Чи хотіли б ви щось сказати людям у Всесвітній день свободи преси?

Павел Биковський:

Якщо у вас є доступ до вільної та відповідальної журналістики, то ви знаєте, що відбувається. Якщо домінуючим принципом є «Тато краще знає, що мені читати», тоді вважайте, що ви не знаєте нічого.

Аліна Ковшик:

Медіа мають бути вільними. Ви, як громадяни, маєте право на надійну, перевірену інформацію.

Анна Любакова:

Інформація є цінністю. Вона дозволяє нам приймати рішення. Вона захищає нас і веде вперед. Демократія, як каже одна відома газета, помирає у темряві. Давайте увімкнемо світло.

Категорії

ПРАВОВЕ ЗАСТЕРЕЖЕННЯ

Зареєстровані в базі даних EUvsDisinfo випадки дезінформації засновані на повідомленнях у міжнародному інформаційному просторі, які були ідентифіковані як такі, що надають часткове, спотворене або хибне зображення дійсності, а також поширюють ключові прокремлівські тези. Однак це не обов’язково означає, що вказаний ЗМІ пов’язаний із Кремлем або його редакція є прокремлівською або що він навмисно намагався дезінформувати аудиторію. Матеріали EUvsDisinfo не демонструють офіційну позицію ЄС, оскільки викладена інформація та думки ґрунтуються на повідомленнях ЗМІ й аналітичних матеріалах Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій.

    ЗАЛИШТЕ НАМ СВІЙ ВІДГУК

    Інформація про захист персональних даних *

      Subscribe to the Disinfo Review

      Your weekly update on pro-Kremlin disinformation

      Data Protection Information *

      The Disinformation Review is sent through Mailchimp.com. See Mailchimp’s privacy policy and find out more on how EEAS protects your personal data.