День перемоги, 9 травня, в СРСР в минулому і в Росії

З 2008 року святкування Дня перемоги над нацистською Німеччиною стало щорічним і перетворилося на те, що деякі російські опозиційні оглядачі називають «побєдобіссям» (победобесием). Масштаби й інтенсивність прославлення Другої світової війни та Кремля як вічного захисника від «нацизму» стали безпрецедентними. Але так було не завжди.

Чотири паради за радянських часів

У Радянському Союзі публічні заходи до Дня перемоги були обмеженими, особливо до 1965 року. 9 травня 1945 року в Москві відбувся великий феєрверк на честь поразки нацистської Німеччини, а 24 червня 1945 року на Красній площі провели історичний Парад Перемоги. У 1945 році 9 травня було оголошено державним святом в СРСР, але цей статус зберігався лише до 1947 року. Відразу після війни радянська влада й радянське населення, очевидно, вважали, що вони мали небагато приводів для святкування 9 травня. Перемога була здобута, але жахливою, катастрофічною ціною. Радянський народ, особливо в західних республіках, включно з Україною та Білоруссю, заплатив за перемогу в цій війні десятками мільйонів жертв, величезними руйнуваннями та стражданнями. У цьому контексті 9 травня залишалося звичайним робочим днем до 1965 року.

У перші два післявоєнних десятиліття масових народних святкувань Дня перемоги не було. Парад відбувся лише один раз, у 1945 році. Сьогоднішнє гасло російських лідерів «Можемо повторити», тоді виглядало б варварським і неприйнятним, оскільки суспільство роками перебувало в глибокому післявоєнному шоці.

Роки правління Брежнєва

У 1965 році радянський лідер Леонід Брежнєв оголосив День перемоги державним святом. 9 травня 1965 року він організував другий Парад Перемоги на Красній площі в Москві. Мабуть, радянська влада вирішила підняти рівень «патріотизму» і продемонструвати радянську велич, скориставшись перемогою над нацизмом. Таким чином, СРСР знадобилося два десятиліття, щоб змиритися з величезною катастрофою Другої світової війни. З 1965 року День перемоги все частіше стали відзначати як «веселе» свято.

Щодо парадів Перемоги на Красній площі, то в радянській історії пройшло лише чотири військових паради: у 1945, 1965, 1985 та 1990 роках. Військовий парад до Дня перемоги був чимось дуже рідкісним і незвичайним. Цей день здебільшого відзначали цивільними парадами, феєрверками, пам’ятними заходами та зустрічами з ветеранами.

Річниця Жовтневої революції

Важливо пам’ятати, що головним радянським політичним святом протягом всієї історії існування СРСР з 1918 року була річниця Жовтневої революції, яку відзначали 7 листопада. Щороку в цей день СРСР влаштовував на Красній площі свій головний військовий парад і демонстрував свою військову могутність, яка стала невід’ємною частиною радянської культури. Основний меседж не був зосереджений на 9 травня. Раніше увага була прикута до поширення комунізму та неминучості майбутньої світової революції.

Путін та «побєдобісся»

Володимир Путін прийшов до влади у 2000 році. З 2007–2008 років святкування Дня перемоги в Росії зазнало суттєвих змін. Путін, який своєю сумнозвісною Мюнхенською промовою 2007 року кинув відкритий геополітичний виклик, протиставивши тому, що він вважає «домінуванням Заходу», вирішив використати День перемоги як ключовий елемент своєї внутрішньої пропаганди. Це мало підвищити рівень «патріотизму», прославити російську армію та мобілізувати громадськість перед обличчям західної «загрози» Росії.

Фундаментальні зміни за правління Путіна (з 2008 року)

За правління Путіна святкування Дня перемоги зазнало кілька принципових змін.

До 2008 року основною ідеєю Дня перемоги було вшанування пам’яті жертв і ветеранів Другої світової війни. Цього дня суспільство вшановувало всі лихоліття війни та героїзм її учасників, які ділилися своїми страшними спогадами, щоб не допустити повторення цих подій.

Після 2008 року — і після війни Росії проти Грузії, яка відбулася в серпні того ж року, — ідея святкування Дня перемоги змінилася з «Ніколи знову» на «Можемо повторити». За часів Путіна цей день перетворився на агресивний ритуал, який пропагує російську військову міць, готовність Кремля застосувати військову силу проти своїх супротивників, а також на день прославлення самої війни та всіх її звірств.

Нові ритуали

З 2008 року паради до Дня перемоги стали щорічними, а кількість представленої на них військової техніки різко зросла. Крім того, у параді в Москві почала брати участь російська авіація. Навіть у радянські часи польоти бойової авіації над російською столицею були надзвичайною рідкістю. Крім того, після 2008 року російська влада започаткувала нові ритуали святкування Дня перемоги, які не використовувалися за радянських часів, принаймні не в такому масштабі. По-перше, Путін замінив стару радянську символіку (Червоний прапор) на помаранчево-чорну георгіївську стрічку, яка стала основною емблемою власного «Дня перемоги» Путіна, а Червоний прапор став другорядним символом.

Оскільки ветерани поступово йшли з життя, влада зробила спробу переосмислити або омолодити свято 9 травня. Російська влада також почала організовувати масові публічні марші так званого «Безсмертного полку», де звичайні росіяни марширували з фотографіями своїх дідів, які брали участь у Другій світовій війні. Спочатку це була низова ініціатива, яку потім привласнив Кремль. Ці марші «Безсмертного полку» збирали мільйони звичайних росіян. Вони стали найбільшими публічними демонстраціями в новітній історії Росії. Багато людей брали в них участь добровільно, але є також й немало свідчень про те, як студентів і школярів примушували до участі в парадах. Організатори роздавали їм фотографії невідомих їм людей та змушували демонструвати їх на параді.

Цього, 2023 року, повномасштабний парад «Безсмертного полку» скасували ще 18 квітня і замінили закликами проводити віртуальні онлайн-паради. Можливо, влада побоюється, що парад може стати символом інакомислення, якщо люди демонструватимуть фотографії своїх близьких, загиблих під час «спеціальної військової операції», адже офіційні дані про втрати повідомляються рідко, а цифри залишаються нереалістично низькими.

Захід стає ворогом

Головне гасло путінського Дня перемоги — «Можемо повторити». Паралельно відбувалося дедалі значніше применшення важливості матеріальної підтримки, отриманої від західних союзників протягом 1941–1945 років. Позиція змінилася з висловлювання визнання Сталіним і Хрущовим: «…Без машин, які ми отримали по ленд-лізу, ми б програли війну», — на заяви про те, що ленд-ліз «не відіграв вирішальної ролі». Цю позицію, здається, підхопила більшість населення.

Тепер став очевидним і головний ворог — сучасний «фашистсько-нацистський» Захід. Пропаганда Путіна все ще просуває меседж, що Росія не боїться «повторити» жахливу війну з десятками мільйонів жертв і величезними втратами та руйнуваннями лише для того, щоб продемонструвати свою «велич» і «славу».

Ця тенденція прискорилася протягом 2010-х років, набираючи обертів після вторгнення та незаконної анексії Криму в 2014 році. 9 травня 2022 року, через кілька місяців після початку повномасштабної війни проти України, Путін присвятив більшу частину своєї промови випадам проти Заходу та виправданню вторгнення в Україну.

2022 рік: менше військової техніки

2022 рік ознаменувався зміною кількості та якості військової техніки, представленої на військових парадах до Дня перемоги. Бойові літаки, наприклад, не брали в них участі, як стверджувала влада, через «погодні умови». Але багато досвідчених пілотів і літаків було втрачено під час військових дій в Україні. Скільки літаків візьме участь у цьогорічному параді, ще невідомо.

Хоча цього 2023 року вулиці не заповнить хода «Безсмертних полків», одне ми знаємо напевно. Промова та риторика Путіна будуть жорстокими. Якщо кількість військової техніки буде меншою, ніж минулого року, він намагатиметься компенсувати це словами. Нещодавній інцидент із безпілотниками над Кремлем, здається, лише посилить його й без того жорсткий тон. Ми побачили передвісники цього на початку поточного року під час його виступів на пам’ятних заходах з нагоди річниць ліквідації Блокади Ленінграда і Сталінградської битви, де він назвав сьогоднішні часи екзистенційною війною для Росії.