Дослідження дезінформації у 2021 році – головне

Оскільки обсяг досліджень швидко зростає, тепер ми знаємо набагато більше про механізми дезінформації та її вплив, ніж кілька років тому. Ми також більше знаємо про те, чого ми ще не знаємо. Про що ми довідалися в цьому році?

Якщо зосередитися на слові «дезінформація» – лише одному з багатьох ключових понять у цій сфері, ми побачимо стійку тенденцію до зростання. За даними найбільшої бази даних наукових праць Google Scholar у 2011 році дезінформацію було згадано у 2 610 наукових текстах. У 2016 році ця кількість зросла до 3 850, а у 2020 році вона сягнула нового рекорду в 17 100. Цього року ми побачили вже 16 000 праць, але ще зарано говорити, чи дійсно ми досягли піку дезінформації, чи ні. Скоріше за все, ні.

Тим не менш, безліч аспектів цього явища ще залишаються в тіні. Часом здається, що це – сізіфова праця, але чи є в нас інший вибір, ніж продовжувати «лупати сю скалу»? Багато питань, на які ще немає належної детальної відповіді, стосуються і наслідків дезінформації в нашому суспільстві, і також ефективності нашого реагування на неї.

Ми пропонуємо вам калейдоскоп найяскравіших досліджень щодо дезінформації, опублікованих протягом року. Це не вичерпний і не обов’язково репрезентативний огляд усіх проведених досліджень, скоріше наш вибір деяких із найбільш цікавих напрямків.

Без COVID-19 не обійтися (поки що)

Як очікувалося, на тему дезінформації стосовно COVID-19 написано купу дослідницьких статей, що розглядають цю проблему під усіма можливими кутами зору. Досить природно, що різке збільшення досліджень, зосереджених на інформації, яке ми побачили у 2020 році, спричинене пандемією та, як висловилася Всесвітня організація охорони здоров’я, «інфодемією», яка її супроводжує.

Одним із найкращих матеріалів для читання на цю тему є спеціальний травневий випуск журналу Big Data & Society, присвячений масштабному дослідженню інфодемії COVID-19. Він містить статті, що поєднують інфодеміологію, аналіз великих даних, дезінформації та хибної інформації стосовно COVID.

Підбірка починається з корисного посібника Каспера Т. Градона, Януша Голіста та Везлі Р. Моя, які розглядають поширення хибної інформації та дезінформації як виклик суспільному здоров’ю. Автори дають огляд можливостей застосування певних технологій для дослідження дезінформації та боротьби з нею. Машинне навчання, глибинний аналіз даних і текстів, аналіз настроїв – лише деякі з них.

У ще одній цікавій роботі Кай-Ченг Янга, Франческо Пієрі та Пік-Май Хьюї порівнюється поширення сумнівного контенту в соцмережах Facebook та Twitter. Спільним для обох платформ є наявність «суперпоширювачів» – невеликої кількості впливових користувачів, які створюють більшість контенту (в тому числі токсичного). Є також свідчення про скоординовану фальшиву поведінку на обох платформах. І останнє, але не менш важливе: стаття підкреслює, як непослідовна політика доступу до даних обмежує можливості дослідників вивчати шкідливі маніпуляції в інформаційних екосистемах.

Невеликим сюрпризом стало те, що пандемія спричинила величезну хвилю теорій змови, які охопили всю земну кулю. Прагнення розібратися в тому, що відбувається навколо нас, дуже природне для людини, але не всіх задовольняють нудні пояснення більшості поточних подій, написані спеціалізованою мовою. Опинившись у задзеркаллі, важко вибратися назад в об’єктивну реальність, оскільки віра в одну конспірологічну теорію тягне за собою віру в іншу, і так далі. На початку цього року Шведське агентство з надзвичайних ситуацій (MSB) замовило глибокий аналітичний звіт про теорії змови COVID-19, який комплексно охоплює всю тему від теорії та прикладів до способів реагування. Хоча звіт зосереджений на Швеції, його уроки та висновки застосовні всюди у світі.

Розглядаючи можливі рішення для проблеми дезінформації ширше, Меліса Басол, Джон Рузенбек і Манон Берріш спробували розкрити концепцію колективного психологічного імунітету. Вони дослідили ефективність двох способів попереднього розвінчання міфів, спрямованих на покращення здатності людей помічати прийоми маніпуляцій, які зазвичай використовуються в дезінформації про COVID-19. Автори виявили, що онлайн гра Go Viral!, що доступна десятками мов, підвищує впевненість людей у їхній здатності помічати дезінформацію та хибну інформацію та зменшує їхнє бажання ділитися нею з іншими.

Go Viral!
підвищує впевненість людей у їхній здатності помічати дезінформацію та зменшує їхню готовність ділитися нею з іншими.

Психологічна сторона дезінформації

2021-й був роком посиленої уваги до вивчення біхевіористських аспектів інформаційних маніпуляцій. Два провідних авторитети в цій галузі, Гордон Пеннікук та Девід Г. Ренд, які глибоко занурились у психологічні аспекти дезінформації, представили своєчасний огляд останніх досягнень у цій сфері. Вони наводять дані, які суперечать поширеному уявленню про те, що люди вірять хибній інформації або дезінформації через упередженість та політично вмотивовані міркування. Радше вони пов’язують слабку здатність до розпізнавання істини із браком логічного обмірковування інформації та відсутністю відповідних знань. Крім того, існує великий розрив між тим, у що люди вірять, і тим, чим вони діляться в соціальних мережах. І це великою мірою є наслідком неуважності.

існує великий розрив між тим, у що люди вірять, і тим, чим вони діляться в соціальних мережах.
це великою мірою є наслідком неуважності.

Тимчасом, як довірі до фальшивої інформації присвячена купа досліджень, не менш важливий аспект, який висвітлений досить слабко – це випадки, коли істину вважають фейком. Останнє коротко розглядається в роботі, яку пропонують Корнелія Сіндерманн та співавтори. Вони описують такі способи коректно класифікувати правдиву інформацію, як використання різноманітних джерел новин, отримання інформації про останні події, розширення знань про певні культури та встановлення (відновлення) довіри.

Психологія не лише допомагає розуміти механізми розповсюдження дезінформації та хибної інформації, а й стримувати його. Сандер ван дер Лінден, Джон Рузенбек та співавтори пропонують нам низку можливих заходів, які базуються на двох основних підходах: коригувальному (розвінчання існуючих неправдивих наративів) і превентивному (їхнє попереднє розкриття). Як бонус, вони пропонують список відкритих питань для програми досліджень у полі психологічної науки, які стосуються того, як і чому поширюється дезінформація та хибна інформація і як найкраще протистояти цьому.

Розвінчувати чи не розвінчувати?

Як не дивно, але деякі наративи, які стосуються факт-чекінгу, або перевірки фактів, самі потребують перевірки. Багато з вас, ймовірно, чули, що факт-чекінг може призвести до протилежних результатів і змусити людей ще глибше зануритися у свої вірування. Тож його слід уникати. Більшість публікацій, які це стверджують, посилаються – якщо вони взагалі на щось посилаються – на одне із двох досліджень, проведених близько десяти років тому. Однак, практично жодному з пізніших досліджень не вдалося підтвердити їхні результати.

Надя М. Брашієр та інші перевірили, чи залежить довгостроковий вплив факт-чекінгових публікацій від того, коли саме люди їх бачать. Спойлер: так, залежить. Автори виявили, що факт-чекінг після ознайомлення з новиною (тобто розвінчання) покращувала подальше розпізнавання правди більше, ніж надання тієї ж інформації під час (тобто маркування) або до (тобто попереднє розвінчання) повідомлення новини.

Хоча факт-чекінгу приділяють значну увагу як потенційному засобу стримування розповсюдження та зменшення негативного ефекту дезінформації, як саме він послаблює наміри людей ділитися дезінформацією та хибною інформацією і чи дійсно він їх послаблює, відомо менше. Для дослідження цього Мьоджун Чунг і Нурі Кім провели два експерименти. Вони виявили, що у людей, які отримали дезінформацію та хибну інформацію разом із факт-чекінгом, посилилися переконання, що вони піддаються впливу новин менше, ніж інші. А це у свою чергу призвело до послаблення намірів ділитися дезінформацією у соцмережах.

Ще один аспект факт-чекінгу, який ще не отримав належної дослідницької уваги, пов’язаний зі світом реклами. Цього літа Джессіка Фонг, Тонг Го та Аніта Рао перевіряли, чи може розвінчання зменшити вплив хибної інформації та дезінформації на купівельну поведінку споживачів. Результати їхнього дослідження показують, що так, може. Цей висновок важливий як для приватних рекламних компаній, так і для законотворців у сфері реклами.

Дезінформація набуває різноманітних форм та масштабів

Дослідження з питань хибної інформації та дезінформації, як правило, непропорційно зосереджуються на її текстовій формі. Тимчасом все більше і більше людей віддають перевагу інформації в інших формах: будь то аудіо, відео чи зображення. На початку цього року Віорела Ден, Брітт Періс, Джоан Донован та співавтори опублікували розгорнутий огляд стану візуальної дезінформації, охоплюючи такі теми від впливу візуальної дезінформації до сумнозвісних діпфейків.

МЕМИ НЕ Є НАДІЙНИМ ДЖЕРЕЛОМ ІНФОРМАЦІЇ
ЗА ВИНЯТКОМ ЦЬОГО МЕМУ,
ВІН ДУЖЕ НАДІЙНИЙ

Стосовно діпфейків, Майкл Янкоскі, Волтер Шайрер та Тім Венінгер радять нам звернути увагу на не ідеальні, а на популярні фейки, про які йдеться в їхній статті про дослідження війни мемів. Хоча складні фейки становлять загрозу, але автори стверджують, що це не найбільш серйозна небезпека. Натомість проблема полягає у виявленні та розумінні набагато грубіше створеного та широко доступного контенту, а саме мемів.

проблема полягає у виявленні та розумінні мемів.

Підіб’ємо підсумки

Незважаючи на те, що боротьба з інформаційним безладом – це величезна гора проблем, ми відчуваємо оптимізм, оскільки картина стає чіткішою з кожним роком.

Так само, як і у стримуванні поширення COVID-19, важливо не сидіти і чекати остаточної наукової істини, а діяти зараз, користуючись найкращими знаннями, які ми маємо на даний момент. Ми в EUvsDisinfo прагнемо робити саме це і продовжуємо надавати вам останні новини про маніпулювання інформацією та її викривлення. До зустрічі у 2022 році!

Щоб мати ще більше цікавого матеріалу для читання, не забудьте відвідати та додати в закладки наш розділ для читання.