Ключові наративи прокремлівської дезінформації, частина 5: «хахаганда»

Визначальною рисою прокремлівської дезінформації є її повторюваність. Попри епатажність їхніх вигадок, прокремлівські ЗМІ часто повторюються наче заїжджена платівка, постійно використовуючи кілька основних посилів для внутрішньої та міжнародної аудиторії. Це не є випадковістю чи помилкою, це — частина задуму, ​​бо повторення брехні робить її більш правдоподібною. Прокремлівські дезінформаційні ресурси досягають цього ефекту за рахунок послідовного використання певного набору повторюваних наративів або шаблонів, під які вже підганяються конкретні історії.

Наратив — це загальний посил, який передається за допомогою текстів, зображень, метафор та інших засобів. Наративи допомагають передати певні сенси та погляди цільовій аудиторії, створюють відчуття тривоги та роблять інформацію більш принадною. EUvsDisinfo визначили набір із п’яти домінуючих наративів, які використовуються російськими та прокремлівськими дезінформаційними ЗМІ. Ми неодноразово стикалися з цими прикладами: під час спроб втручання у вибори, в ході пандемії COVID-19 та для виправдання неспровокованої війни в Україні.

Цього літа ми представляємо вам поточний огляд цих наративів. Переходимо до п’ятого та останнього в цій серії наративу – «хахаганда». Також читайте наші попередні матеріали про інші наративи: «еліти проти народу», «цінності під загрозою», «втрата суверенітету» та «неминучий крах».

Наратив номер 5: «хахаганда»

Як правило, при зіткненні з переконливими доказами або незаперечними аргументами останнім рубежем захисту дезінформації стають жарти з приводу предмета дискусії або висміювання теми, що обговорюється.

Справа про отруєння Скрипаля — чудовий приклад цієї стратегії. Російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ продовжують спроби втопити цей замах у сарказмі, щоб перетворити реальну трагедію на суцільний фарс. Аналогічний підхід був використаний і у випадку із замахом на Олексія Навального, коли прокремлівські ЗМІ змагалися в дотепності з приводу того, як краще вбити опозиціонера.

Одним із методів «хахаганди» також є використання різних зневажливих термінів щодо самого принципу демократії, демократичних процедур та кандидатів на виборні посади.

Помічник президента РФ Владислав Сурков описує демократію як «битву мерзотників» і натомість рекомендує «освічену державу» Путіна як альтернативу для Європи. Свого часу прокремлівські інформаційні ресурси невтомно висміювали колишнього президента України Петра Порошенка, власне як і весь виборчий процес в Україні. В очах російських державних ЗМІ вибори з кількома кандидатами, в яких завчасно не відомий результат, — це цирк.

Оригінальна ілюстрація: «РИА Новости»

Також і чинний президент України Володимир Зеленський за час свого перебування на посаді вже отримав неабияку порцію глузування та знущань від прокремлівських дезінформаційних ЗМІ. Серед інших безглуздих заяв вони стверджували, що він нібито консультується з військових питань зі своїм 9-річним сином, танцює під дудку США і навіть Туреччини. Ну і, звичайно, практично жодне прокремлівське знущання не обходиться без зарахування об’єкта глузування до «нацистів» чи «соросят».

Жарти як зброя Кремля

Кремль настільки захопився використанням жартів та публічного глуму в якості інформаційної зброї, що державне інформаційне агентство «РИА Новости» найняло двох пранкерів, яким було доручено вести фальшиві телефонні розмови з політиками, активістами та ключовими функціонерами. Під виглядом представників команди Олексія Навального, екоактивістки Грети Тунберг, а останнім часом і прем’єр-міністра України кремлівські блазні намагаються змусити співрозмовників сказати щось політично токсичне.

Безумовно, сатира, гумор і пародія — невід’ємні компоненти здорового громадського дискурсу. Право висміювати політиків чи жартувати з чиновників є важливим для життєздатності будь-якої демократії.

Як не парадоксально, але російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ часто намагаються приховати свою антизахідну брехню та обман за завісою сатири, прикриваючись своїм правом на свободу слова. Проте, в той же час, абсолютно передбачувано вони не терплять будь-якої сатири в бік Кремля або його політичного курсу. Прикладом такого лицемірства є заборона в Росії британської комедії 2018 року «Смерть Сталіна».

Насмішки та глузування

У своєму звіті за 2017 рік Центр передового досвіду НАТО в галузі стратегічних комунікацій (NATO StratCom COE) пояснює, як російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ використовують гумор для дискредитації західних політичних лідерів.

Співавторка звіту, латвійська вчена Солвіта Дениса-Лієпнієце, запропонувала термін «хахаганда» для позначення цього конкретного виду дезінформації, що ґрунтується на висміюванні інститутів та окремих політиків.

Найбільш зловісна риса хахаганди полягає в тому, що від неї дуже важко захиститися. Немає сенсу протестувати чи висувати контраргументи. Адже жарт не повинен нести жодної фактичної інформації. «Це ж жарт! У вас що немає почуття гумору? Ви якісь нудні та надто політкоректні!»

Мета хахаганди полягає не в тому, щоб переконати аудиторію в правдивості того чи іншого жарту, а в тому, щоб підірвати довіру до її об’єкту – людини чи організації – за допомогою насмішок та глузування. Часом хахаганда набуває особливо гидких форм, наприклад, коли прокремлівська дезінформаційна машина намагається позубоскалити над замахом на політичне вбивство.

Докладніше про «хахаганду» читайте тут.