Ключові наративи прокремлівської дезінформації, частина 1: «еліти проти народу»
Визначальною рисою прокремлівської дезінформації є її повторюваність. Попри епатажність їхніх вигадок, прокремлівські ЗМІ часто повторюються наче заїжджена платівка, постійно використовуючи кілька основних посилів для внутрішньої та міжнародної аудиторії. Це не є випадковістю чи помилкою, це — частина задуму, бо повторення брехні робить її більш правдоподібною. Прокремлівські дезінформаційні ресурси досягають цього ефекту за рахунок послідовного використання певного набору повторюваних наративів або шаблонів, під які вже підганяються конкретні історії.
Наратив — це загальний посил, який передається за допомогою текстів, зображень, метафор та інших засобів. Наративи допомагають передати певні сенси та погляди цільовій аудиторії, створюють відчуття тривоги та роблять інформацію більш принадною. Їх можна комбінувати та модифікувати під поточні події та переважаючі настрої. Деякі з них існують не першу сотню років: варіації на тему «загниваючого Заходу» добре документально підтверджені з ХІХ століття. EUvsDisinfo визначили набір із п’яти домінуючих наративів, які використовуються прокремлівськими дезінформаційними ЗМІ, а також ключові елементи кремлівських оповідок. Ми неодноразово стикалися з цими ключовими прикладами прокремлівської дезінформації: під час спроб втручання у вибори, в ході пандемії COVID-19 та виправдання неспровокованої війни в Україні.
Протягом наступних кількох тижнів ми представимо вам оновлений огляд п’яти найпоширеніших наративів дезінформації, які продовжують з’являтися в російських і прокремлівських ЗМІ. Давайте розглянемо перший.
Перший ключовий наратив у прокремлівській дезінформації: «еліти проти народу»
Ідея еліт, відокремлених від працьовитого народу, проходить червоною ниткою у політичній історії. Ряд політиків і політичних рухів заявляли, що представляють голос «простої» або «маленької» людини, мовчазної більшості у боротьбі проти корумпованої та самовдоволеної кліки, що складається з представників політичних партій, корпорацій і ЗМІ. Цей наратив не є винаходом Кремля, але прокремлівські інформаційні ресурси часто використовують його.
Цапи-відбувайла на вибір
Цей наратив може бути дуже успішним, адже він дарує цільовій аудиторії цапа-відбувайла на будь-який смак, якого можна звинувачувати в усіх гріхах. Тут тобі і банкіри, і великі корпорації, і євреї, і олігархи, і мусульмани, і навіть брюссельські бюрократи. Російські дезінформаційні ресурси активно використовували цей наратив під час пандемії COVID-19, стверджуючи, що Білл Гейтс чи то винайшов коронавірус, чи використовував вакцини проти нього для вживлення людям «мікрочипів».
Цей наратив також тісно пов’язаний з різними поширеними теоріями змови. Загальною рисою є твердження про існування таємних еліт: тіньових правителів, ляльководів із зловісними намірами. Протягом усієї пандемії він виявився робочим, ефективним і зручним шаблоном для виробників дезінформації. На сайті EUvsDisinfo є численні публікації про вигадки, що буцімто вірус було створено штучно, а заходи щодо стримування його поширення — це просто методи еліт зі зруйнування життів звичайних людей.
Окрім пандемії, цей же наратив було застосовано напередодні референдуму про Brexit 2016 року, як наочно демонструють ці дві статті на Sputnik: «Загроза з боку єврократії загрожує Європі» та «Ваффен-ЄС».
Англосакси та Україна
Наратив «еліти проти народу» також використовувався в контексті вторгнення Росії в Україну. Прокремлівські ЗМІ намагалися змалювати вторгнення Росії як «англосаксонську» змову, направлену на те, аби «розсварити слов’ян» між собою.
У прокремлівському жаргоні слово «англосакси» використовується як загальний образливий термін для Заходу в цілому і Великої Британії та США зокрема. Англосакси тут хитрі й кровожерливі і весь час плетуть підлі змови заради світового панування. Цей термін часто використовується для створення конспірологічних переконань і містить в собі натяк на «зіткнення цивілізацій», представляючи Захід як «чужий» та зміцнюючи ідею, що Росія належить до «іншої цивілізації».
Тож прокремлівські політтехнологи переконують, що в Україні ми маємо «війну (англосаксонських) еліт проти (слов’янського) народу»; англосакси за будь-яку ціну прагнуть конфлікту з Росією, це вони організували державний переворот 2014 року, замаскований під демократичний протест, вони тягнуть Україну у війну проти слов’ян, вони використовують Україну як антиросійський форпост тощо.
Приспання розуму
Наратив «еліти проти народу» має довгу, понад сторічну історію. Його апологети намагаються переконати нас, що вони несуть голос розуму та виступають на боці знедолених громадян, викриваючи правду про еліти, які прагнуть приховати цю саму «правду» будь-якою ціною.
Така «правда» може стосуватися широкого спектру питань, включаючи війну та мир, міграцію, економіку. В той же час конкретні еліти, які призначають «винними» у приховуванні правди, стратегічно підбираються відповідно до найгостріших претензій цільової аудиторії. Дійсно, цей наратив можна адаптувати та застосувати до практично нескінченної низки проблем: «міграційну кризу провокують великі корпорації, щоб отримати дешеву робочу силу»; «банкіри використовують вигадки про глобальне потепління, щоб відвернути увагу громадськості від проблем реального світу»; «відповідальність за війну в Україні несуть світові корпорації, переважно виробники зброї».
Зрештою, хоча на поверхні цей наратив і виглядає як співчуття простим людям, його витоки насправді мають авторитарний характер. Для обґрунтування цих тверджень дуже рідко надаються будь-які докази, і, цілком в дусі принципів конспірологічного мислення, сама відсутність доказів іноді використовується як доказ, мовляв: «бачите, які могутні ці еліти і як вони приховують усі сліди своєї змови!» Як правило, ці наративи примушують читача покладатися виключно на слово оповідача: «Я знаю правду, вірте мені!» Тобто, як і будь-які інші теорії змови, вони вимагають від своєї аудиторії покладатися на віру, а не на факти.
Докладніше про «еліти проти народу» читайте тут. Докладніше про «англосаксів» читайте тут.