«ПРОТИДІЯ ПОСТІЙНИМ ДЕЗІНФОРМАЦІЙНИМ КАМПАНІЯМ З БОКУ РОСІЇ»: ІСТОРІЯ EUVSDISINFO

У цій статті ми пропонуємо нашим читачам зазирнути за лаштунки роботи, результати якої ви бачите на вебсайті EUvsDisinfo, як-от база даних щодо дезінформації; наша присутність у Facebook і Twitter, а також наш щотижневий інформаційний бюлетень під назвою Disinformation Review.

Ми проходимо через ключові моменти нашої історії в умовах трансформації: від ухваленого в 2015 році рішення про створення Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force) на тлі конфлікту в Україні до реальності інфодемії COVID-19 навесні 2020 року. У межах цієї історії ми ділимося деякими думками, що лежать в основі наших методів і підходів.

Зміст

Унікальний мандат

2015 рік: російська агресія в Україні

Україна та ЄС як цілі дезінформації

Кампанія з підвищення обізнаності EUvsDisinfo

Термінологія та методологія EUvsDisinfo

З 2018 року: зростання підтримки та новий мандат

Унікальний мандат

19 та 20 березня 2015 року лідери 28 країн ЄС зібралися в Брюсселі. Одним із рішень, ухвалених і письмово зафіксованих учасниками саміту, було таке.

«Рада Європи підкреслила необхідність протидії постійним дезінформаційним кампаніям Росії та запропонувала Верховному представнику спільно з державами-членами та інституціями ЄС до червня підготувати план дій зі стратегічної комунікації. Першим кроком у цьому напрямку є створення відділу комунікації».

Це одноголосне рішення, ухвалене на найвищому можливому рівні в Європейському Союзі — 28 главами держав і урядів — із чітким формулюванням, згідно з яким Росія була відверто проголошена джерелом дезінформації, лягло в основу створення майбутньої Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій, надавши їй унікальний за силою мандат.

У березні 2015 року лідери 28 держав — членів ЄС вирішили створити Оперативну робочу групу зі стратегічних комунікацій

У межах ЄСЗС — дипломатичної служби ЄС, яку очолює Високий представник ЄС — була сформована команда експертів, які переважно мали досвід у сфері комунікацій, журналістики та дослідження Росії.

2015 рік: російська агресія в Україні

Перш ніж розібратися в тому, як цей мандат був реалізований на практиці, пригадаємо тогочасну ситуацію в східній частині європейського континенту.

У 2014 році (за рік до створення робочої групи) вперше з часів Другої світової війни європейська країна застосувала військову силу з метою нападу на свого сусіда та захоплення його території: Росія незаконно анексувала український півострів Крим.

Туман брехні: від «зелених чоловічків» у Криму до вбивства 298 мирних громадян у небі над Україною в червні 2014 року — російська влада та контрольовані державою ЗМІ спільно поширювали плутанину та приховували правду.

Підтримувані Росією збройні сепаратистські угруповання також взяли під контроль частину сходу України на Донбасі, який межує з Росією. У червні 2014 року цей конфлікт раптово наблизився до самого Європейського Союзу, коли рейс MH17 авіакомпанії Malaysia Airlines, на борту якого перебували 298 осіб, у тому числі 80 дітей і 196 громадян Нідерландів, був збитий російською ракетою, запущеною з території України, контрольованої підтримуваними Росією сепаратистами.

Україна та ЄС як цілі дезінформації

Російська агресія в Україні супроводжувалась масштабною дезінформаційною кампанією, у якій центральну роль відігравала відверта брехня. Ця гібридна операція була складовою загальної спроби дестабілізувати ситуацію в Україні, а її метою був підрив позиції України, як безпосередньо в конфлікті з Росією, так і в очах міжнародного співтовариства, шляхом поширення сумнівів і плутанини.

Російське федеральне телебачення показало жінку, яка стверджувала, що бачила особисто, як українські військові розіп’яли місцевого хлопчика на сході України; ця жінка виявилася актрисою, а цієї страти ніколи не було. В іншому випадку російській аудиторії розповідали про маленьку дівчинку, яку було вбито на сході України в результаті обстрілу української армії; проте журналіст BBC домігся зізнання продюсерів НТВ у тому, що вони опублікували цю історію, знаючи, що вона вигадана. Представники російської влади та російські ЗМІ розповсюджували десятки різних суперечливих версій того, що сталося з рейсом MH17. Але це лише димова завіса, покликана поширювати невизначеність і уникнути визнання відповідальності Росії за цей жахливий злочин.

Кореспонденти на місці подій і журналісти-розслідувачі відіграли головну роль у викритті прокремлівської дезінформації. Вище наведено відзначений нагородою відеорепортаж телеканалу Vice News із Криму.

Водночас ЄС і його відносини з Україною — найбільшою країною-партнером у політиці Східного партнерства ЄС — також стали мішенню дезінформації. Серед прикладів — повідомлення, в яких ЄС звинувачувався у фінансуванні будівництва «концтаборів» в Україні. Схожі приклади прокремлівської дезінформації, спрямованої на відносини ЄС і України, було викрито у важливій роботі українських фактчекерів.

Саме в умовах такої геополітичної ситуації та інформаційного середовища в березні 2015 року європейські лідери зробили перший політичний крок у боротьбі проти дезінформації.

Три варіанти реагування на дезінформацію

Щоб перейти до дій, потрібно було втілити формулювання мандату в конкретний опис завдань. Що слід розуміти під словом «протидіяти»? Як можна протидіяти дезінформації? Іншими словами, чим повинна займатися робоча група?

За погодженням з міжнародними експертами ЄСЗС визначила не один, а три різні напрямки роботи як політично прийнятні та ефективні способи протидії дезінформації.

• Оперативна робоча група повинна зробити власну комунікацію ЄС ефективнішою, зосередивши особливу увагу на країнах Східного партнерства. Іншими словами, щоб аудиторія була стійкою, наприклад, до дезінформації, спрямованої на відносини ЄС і України, було б доцільно підвищити рівень знань про ЄС і його діяльність.
• Оперативна робоча група також повинна сприяти зміцненню вільних і незалежних ЗМІ у відповідному регіоні. Один із найкращих способів збереження стійкості суспільства до дезінформації — наявність сильних і надійних незалежних ЗМІ, зокрема суспільних, які дотримуються фундаментальних журналістських стандартів.
• Нарешті, третім напрямком роботи Оперативної робочої групи є підвищення обізнаності про проблему дезінформації шляхом проведення інформаційної кампанії. У межах цієї кампанії необхідно збирати приклади дезінформації та демонструвати їх у формі, яка б не посилювала дезінформацію, а протидіяла їй. EUvsDisinfo і є цією кампанією з підвищення обізнаності.

Ці три напрямки стали основою нашої роботи з моменту, коли Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій розпочала свою діяльність 1 вересня 2015 року в Брюсселі.

Таким чином, публікації під брендом EUvsDisinfo є одним із варіантів реагування ЄС на дезінформацію — відповіддю на фундаментальне запитання: як протидіяти дезінформації?

Кампанія з підвищення обізнаності EUvsDisinfo

Вебсайт EUvsDisinfo.eu є центром нашої кампанії з підвищення обізнаності щодо прокремлівської дезінформації. Вебсайт кампанії містить декілька різних продуктів.

• Загальнодоступна база даних щодо дезінформації: з 2016 року ми збираємо приклади дезінформації з посиланнями на оригінали та додаємо короткі спростування. Станом на квітень 2020 року ми зібрали понад 8000 прикладів. Спочатку ми покладалися на моніторинг ЗМІ членами робочої групи і на мережу добровільних помічників, які передавали нам виявлені приклади. Далі завдяки фінансуванню від Європарламенту ми змогли систематизувати цю роботу за допомогою професійних служб моніторингу ЗМІ. Однак остаточне рішення щодо внесення прикладу дезінформації в базу даних залишається за нами.
• Щотижневий огляд дезінформації,Disinformation Review, де наведені останні приклади в базі даних, щоб окреслити сучасні тенденції. Коли схожі дезінформаційні повідомлення з’являються в різних ЗМІ, а іноді й різними мовами, це може бути ознакою появи певних наративів, тобто спроб сформувати та поширити особливі погляди на реальність серед аудиторії засобів масової інформації (соціальних мереж).
• Якщо Disinformation Review нагадує розділ новин, у нас також є тематичний розділ зі статтями, у яких детальніше розглядаються конкретні теми й наративи в динаміці. У цьому розділі використані різні підходи, і він містить матеріали, які відрізняються стилем написання: об’ємні аналітичні статті, інтерв’ю, цикл цифра тижня, а також статті з розважальним поворотом, наприклад, коли спроби поширення дезінформації завершились конфузом. Крім того, якщо основою Disinformation Review переважно є приклади дезінформації, які ми визначили самостійно за допомогою професійних систем моніторингу ЗМІ, то тематичні статті часто висвітлюють журналістські розслідування та роботу фактчекерів із викриття дезінформації. Часто це статті, радіо- та телепередачі російською мовою, створені незалежними російськими журналістами, чию важливу роботу ми таким чином робимо доступною англійською мовою для більш широкої міжнародної аудиторії.
• Наразі ми виділили два тематичних розділи: один із них присвячений виборам і містить онлайн-результати кампанії, яку ми провели спільно з колегами з Європарламенту та представництв Європейської комісії в державах-членах, щоб підвищити обізнаність щодо дезінформації напередодні виборів до Європарламенту у 2019 році; і спеціальний розділ про COVID-19, у якому зібрані наші публікації у відповідь на дезінформацію про пандемію коронавірусу.
• Ми також створюємо відеоролики, які підвищують обізнаність щодо дезінформації, звертаючи особливу увагу на приклади з російського телебачення. Іноді найпростішим способом реагування на проблему є додавання англійських субтитрів до випусків новин або ток-шоу на російському телебаченні. Ми публікуємо ці відеоролики на наших сторінках у Facebook і Twitter.

Термінологія та методологія EUvsDisinfo

Ми усвідомлюємо, що результати нашої роботи значною мірою залежать від визначень і підходів, які ми використовуємо. Деякі ключові поняття слід виділити як особливо важливі.

• Ми вживаємо термін прокремлівська дезінформація, оскільки наша увага зосереджена на змісті повідомлень. Хоча добре відомо, що Кремль дає вказівки щодо висвітлення інформації у ЗМІ, є також суб’єкти, які діють із різним ступенем залежності, лояльності або просто перебувають під впливом наративів російської влади. Наше бачення цієї «екосистеми» див. у статті Стратегія і тактика прокремлівської дезінформаційної кампанії.
• Оскільки наша робота є частиною зовнішньої політики ЄС, ми зосереджуємося на дезінформації, що надходить із зовнішніх джерел відносно ЄС, які, з огляду на наш мандат, мають чіткий зв’язок із прокремлівською екосистемою. Відповідно до початкового мандату EUvsDisinfo звертає увагу саме на прокремлівську дезінформацію.
• Ми висвітлюємо приклади дезінформації, якщо в контексті чітко не вказується на те, що це твердження не відповідає дійсності. Наприклад, ми не розглядаємо матеріали, чітко визначені як сатира. Однак випадки дезінформації можуть мати місце, наприклад, у телевізійному ток-шоу, де висловлюються думки, що конкурують: якщо контекст очевидно дезінформаційного повідомлення легітимізує його як адекватну «думку» (навіть у поєднанні з іншими точками зору), ми вважаємо це повідомлення релевантним для нашого матеріалу.
• База даних EUvsDisinfo містить спростування, у яких пояснюються елементи дезінформації в певних твердженнях, тобто достовірно неправдивої або недостовірної інформації, яка створюється, подається та поширюється з метою отримання економічної вигоди або для умисного обману суспільства та може завдати суспільної шкоди. Ми поміщаємо приклади дезінформації в контекст нашого щотижневого інформаційного бюлетеня Disinformation Review та тематичних статей. Наша зосередженість на контексті обумовлена тим фактом, що ми усвідомлюємо важливу різницю між помилковою інформацією та дезінформацією, тобто між окремо розглянутим помилковим твердженням і тим, як його можна умисно, систематично й маніпулятивно використовувати з метою досягнення певних політичних цілей. Підвищення обізнаності полягає не лише в розумінні того, чому певна інформація не відповідає дійсності, а й того, як працюють системи, в яких виникають подібні твердження. Переглядаючи базу даних, читач бачить хронологію того, як дезінформаційне повідомлення з’являється вперше, як воно змінюється і розвивається. Ці дані підказують дослідникам, журналістам та іншим користувачам, де можна знайти додаткову інформацію. Детальний аналіз використаних термінів див. у таблиці термінів у цій статті.

З 2018 року: зростання підтримки та новий мандат

З 2015 року ми приділяємо особливу увагу Україні, але досліджуємо й інші сфери, в яких діє прокремлівська дезінформація, зокрема: міграція, рух MeToo, втручання у вибори, права людини, рух проти вакцинації, хімічна атака в Солсбері, зміна клімату, теорії змови та багато інших тем.

Ми також спостерігаємо зростання інтересу та підтримки нашої роботи, зокрема з боку Європарламенту. Починаючи з 2018 року Європарламент виділяє окремий бюджет на підтримку нашої роботи. Частина цього фінансування витрачається на оплату послуг систематичного моніторингу ЗМІ, який замінив мережу волонтерів. Ми хотіли додати кількісний підхід, не обмежуючись наочними прикладами. У результаті зараз ми бачимо та чуємо набагато більше і більшою кількістю мов, ніж спочатку, а завдяки доступу до великих об’ємів даних ми можемо виявляти більші тенденції.

У грудні 2018 року європейські лідери знову зібралися в Брюсселі для нового обговорення проблеми дезінформації. Цього разу вони прийняли План дій проти дезінформації, у якому визнано роботу Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій. Це означає, що наш початковий мандат залишився незмінним. У новому Плані дій з’явились нові політики та ініціативи, зокрема Система оперативного сповіщення, за допомогою якої держави — члени ЄС інформують одна одну про поширення дезінформації, а також Кодекс практики, який спонукає до збільшення відповідальності соціальних мереж та інших технологічних гігантів за інформацію, яка публікується на їхніх платформах. Також у Плані відзначається важлива роль наших колег із Оперативних робочих груп ЄСЗС у справах Західних Балкан і Півдня (остання охоплює Близький Схід і Північну Африку). Важливість цих регіонів підтверджують статті, опубліковані на вебсайті EUvsDisinfo, наприклад, про дезінформацію, поширювану телеканалом RT арабською мовою та службою новин Sputnik на Західних Балканах. Нещодавно в нашу розширену сферу інтересів потрапили дезінформаційні кампанії, які створюються в Китаї, тому ми збільшили наші можливості для аналізу даних. Прикладом такої роботи є стаття про те, як на сторінці у Facebook, яка нібито належала Європарламенту, систематично поширювались публікації телеканалу RT.

Окрім онлайн-кампанії EUvsDisinfo Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій почала організовувати конференції для експертів з метою підвищення обізнаності щодо дезінформації. Один такий захід було проведено в Брюсселі, а інший — у Тбілісі, Грузія. Крім цього, робоча група співпрацює з різними суб’єктами в країнах Східного партнерства, зокрема з представниками державних установ.

У 2018 році лідери країн Європи також підкреслили особливу важливість захисту процесу виборів від дезінформації. У відповідь на це ми розпочали кампанію з підвищення обізнаності напередодні виборів до Європарламенту в травні 2019 року.

Одним із елементів нашої кампанії з підвищення обізнаності щодо втручання у вибори 2019 року стало висвітлення роботи петербурзької «фабрики тролів».

Ми визнаємо, що значна частина нашої аудиторії надає перевагу читанню не англійською, а іншими мовами. Із самого початку ми публікуємо та просуваємо російськомовні версії всіх наших статей і Disinformation Review. Ми перекладаємо окремі публікації німецькою мовою, а тепер починаємо працювати французькою, італійською та іспанською мовами.

Стандартні матеріали EUvsDisinfo (база даних щодо дезінформації, Disinformation Review та аналітичні статті) позначені як такі, що «не є офіційною позицією ЄС». Ми вважаємо, що аналіз матеріалів інших суб’єктів не слід розглядати як політику. Ми хочемо, щоб наша робота вважалася аналітичним продуктом, який надається ЄС для загального користування.