Радість бомбардування

Минуло майже вісім місяців відтоді, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну. Війна пройшла крізь різні етапи на полі бою: від самовпевненості Кремля та очікування швидкої перемоги до виключення Путіним можливості мобілізації та відкидання тривоги серед російської громадськості щодо затягування у трясовину, а тепер — у м’ясорубку війни, що перемелює призовників. Мобілізація оголошена та не користується популярністю. Нещодавно ми стали свідками вибуху на знаковому Керченському мосту до Криму. Навіть кремлівська цензура та підконтрольні російській владі джерела не можуть зупинити хвилю повідомлень та жахливих свідчень про відступ солдатів на фронтах або про сотні тисяч людей, які стоять у чергах на прикордонних переходах, виїжджаючи з Росії для уникнення мобілізації.

Робіть свою справу — забезпечуйте громадську підтримку

Завдання № 1 для російських державних видань (дехто називає їх засобами масової інформації, але це несправедливо по відношенню до багатьох незалежних журналістів і справжніх авторитетних ЗМІ) — відігравати свою роль у забезпеченні Кремлю контролю над суспільством і ситуацією. Достатньо лише ознайомитися з концепцією, що лежить в основі «доктрини Герасімова(відкривається в новій вкладці)»: під час сучасного конфлікту всі — ВСІ — суб’єкти, що знаходяться в розпорядженні держави, повинні бути лояльними та залученими до конфлікту. Це не лише загальноурядовий підхід, а загальнодержавні зусилля. Крім того, з прийняттям в Росії законодавства про цензуру державні видання тепер ще більше налаштовані на те, щоб відігравати свою роль.

Масований обстріл: висвітлення подій

Незважаючи на те, що українські громадяни страждають від багатомісячних російських обстрілів, вони все одно піднялися на захист своєї країни. Російські сухопутні війська перебувають в обороні, і Кремль вдався до нанесення ударів ракетами та безпілотниками-камікадзе(відкривається в новій вкладці) з безпечної відстані по містам і цивільним об’єктам по всій Україні.

Цього тижня продовжувалося маніпулювання новинами про ці удари безпілотниками та ракетами. Основні засоби масової інформації висвітлюють всі об’єкти інфраструктури та енергетичні системи України в якості законних цілей. На обличчях телеведучих часто з’являється своєрідна посмішка під час демонстрації(відкривається в новій вкладці) ударів, ніби вони отримують збочене задоволення від того, що завдають болю сусідній країні.

У той же час, коли ЗМІ повідомляють про те, що «добрі та справедливі» удари по Україні — це «лише цілі стратегічного або військового характеру», українські удари по російських об’єктах називаються(відкривається в новій вкладці) «тероризмом».

Перетворіть мобілізацію на успіх!

Водночас російські державні та прокремлівські видання подають мобілізацію як успіх, накачуючи інформаційний простір великими дозами(відкривається в новій вкладці) зображень бійців-мачо, напружених тренувань та усміхнених солдатів на Донбасі(відкривається в новій вкладці). У спробі впоратися з кризою та мінімізувати шкоду для громадської підтримки Путін повідомив(відкривається в новій вкладці) про близьке завершення мобілізації. У Москві, де з оголошенням мобілізації суспільна атмосфера застигла намертво(відкривається в новій вкладці), а люди масово уникають контактів з владою, мер Москви заявив(відкривається в новій вкладці), що «план уже виконано». Проблему вирішено.

Державні ЗМІ замовчують масове поширення повідомлень(відкривається в новій вкладці) про недостатнє комплектування чи відсутність підготовки, які поширювалися, наприклад, через Telegram. Влада, очевидно, прийняла до серця попередню критику з боку гарячих голів та членів «партії війни» на кшталт Соловйова(відкривається в новій вкладці), які тепер знизили градус критики та перейшли до визнання заходів.

Війна — пекельний наркотик

Ця коротка фраза, що часто на слуху, відображає психологічний вплив конфлікту та бою на багатьох людей. Російські державні видання переповнені фотографіями та сюжетами про те, як стріляє артилерія та вибухають ракети. Це захоплення зброєю не нове, але все російське суспільство стає все більш мілітаризованим. Тепер воно служить для того, щоб відмитися від сорому фронтових труднощів.

У цей час російський фронт навколо Херсона зазнає дедалі більшого тиску. 19 жовтня Путін ввів воєнний стан(відкривається в новій вкладці) у чотирьох нещодавно (нагадаємо: незаконно) анексованих українських областях, а на окупованій Росією частині повідомили(відкриється в новій вкладці) про підготовку цивільного населення до евакуації в Росію. Тож очікуємо збільшення кількості повідомлень(відкривається в новій вкладці) про жорстоке поводження у так званих «фільтраційних таборах» всередині Росії.

Ці жахливі події, розпочаті Путіним і самою Росією, супроводжуються риторикою та поглядами, що благословляють війну. Як нещодавно зазначив(відкривається в новій вкладці) Високий представник ЄС Жозеп Боррель:

«…головне питання, що стоїть перед нами, європейцями, — це агресія Росії проти українського суверенітету та міжнародного права. Позитивним є те, що переважна більшість у Генеральній Асамблеї ООН так чітко засудила дії Росії минулого тижня [удари ракетами та безпілотниками]. Це свідчить про те, що в усьому світі багато людей прагнуть жити в системі, заснованій на правилах, а не в такій, яка керується принципом ”хто сильніший — той правий”».

Також у полі зору EUvsDisinfo цього тижня:

• Україна попросила НАТО про превентивні ядерні удари по Росії: ні. Це твердження є свідомим перекручуванням фактів(відкривається в новій вкладці) з перекладеного інтерв’ю. Путін і Росія намагаються тримати світ у напрузі та шантажувати Захід заявами й натяками про можливе застосування ядерної зброї. Якщо це б’є по міжнародному авторитету Росії, то чому б не спробувати перекласти провину на Україну та НАТО, вдаючи, що «вони перші про це заговорили»?
• Героїчні відеоролики із Зеленським у небезпечних місцях — фейк ні, не фейк. Це спроба підірвати авторитет Президента Зеленського, маніпуляція та вирване з контексту використання добре задокументованих онлайн-закликів Зеленського на підтримку України, зроблених під час міжнародних технологічних фестивалів у червні 2022 року. Крім того, сюжет намагається відволікти увагу від російських звірств, які відбувалися на об’єктах, що їх відвідував Зеленський.
• Якщо в Молдові спалахнуть протести, Захід погодився ввести війська: Не забувайте про Молдову, яка незабаром буде захоплена Заходом — якщо можна довіряти прокремлівським виданням, орієнтованим на молдовську аудиторію. Ні, це теж неправда. Серед кремлівських наративів втрата суверенітету вже стала класикою. Молдова, як і Україна, часто стає його мішенню. Однак, реальність така, що ЄС і Молдова узгодили(відкривається в новій вкладці) допомогу з боку ЄС у розмірі 40 мільйонів євро на підтримку розвитку Молдови, зокрема у сфері командування, логістики та кіберзахисту. Про військове втручання не було й згадки.

Дізнайтеся більше на EUvsDisinfo