Read this article in EN RU IT ES FR DE PL UA RO ZH

Розвінчання 12 міфів про війну Росії проти України

20 Лютого, 2023

Рік тому Росія почала неспровоковану військову агресію проти свого мирного сусіда України, продемонструвавши світові справжнє обличчя імперських амбіцій Кремля. Сьогодні Україна стійко продовжує боротьбу й рішуче налаштована подолати російську навалу.

Росія готувалася до війни проти України, поширюючи міфи про цю країну. Задовго до повномасштабного вторгнення, яке розпочалося 24 лютого 2022 року, російська військова агресія підкріплювалася постійним потоком дезінформації. Протягом усієї війни ми відстежували й викривали прокремлівські дезінформаційні наративи. У цьому огляді ми розвінчаємо деякі з найбільш розповсюджених міфів про війну, які активно поширювались у прокремлівській дезінформаційній екосистемі.

Міф: перемога Росії у війні неминуча. Або Росія виграє війну, або конфлікт призведе до початку Третьої світової війни. Західна військова підтримка України лише загострює ситуацію та продовжує страждання. Єдиний шлях до миру — демілітаризація України.

Надзвичайна стійкість, рішучість і незламний бойовий дух українців неодноразово доводили, що в цій загарбницькій війні проти України Кремлю точно не слід очікувати на перемогу. Світ зробив Росію ізгоєм, вимагаючи негайного припинення наступу й безумовного виведення російських військ за межі міжнародно визнаних кордонів України. Відтоді, як Росія розпочала неспровоковану «триденну війну», Україні вдалося успішно стримати наступ загарбників, переломити ситуацію та звільнити значні території від російського тимчасового військового контролю. Збройним силам України вдалося серйозно підірвати російські військові ресурси.

Стійкість України перед обличчям переважаючого в силі агресора продемонструвала справжнє значення мужності. Західна військова підтримка України щодня впливає на ситуацію на полі бою, допомагаючи їй відстоювати своє право на самооборону, закріплене в Статуті Організації Об’єднаних Націй.

Російські пропозиції щодо припинення вогню чи мирних переговорів не є щирими, це просто піар-хід. Детальний аналіз показує, що вони виявляють імперіалістичні російські вимоги до України капітулювати й відмовитися від значної частини своєї території та суверенітету.

Істинний шлях до миру — повне виведення російських військ з України в межах її міжнародно визнаних кордонів і повна відмова від її агресивної політики. Росія розпочала неспровоковану війну в Європі, явно нехтуючи міжнародним правом, зокрема Статутом ООН. Миру неможливо досягти, дозволяючи беззбройній Україні протистояти високомілітаризованій Росії, яка заперечує її суверенітет і не приховує популяризованих закликів до геноциду.

Міф: Росія воює із Заходом. Україна — це лише представник НАТО й поле бою. Росія захищається від агресора — України.

Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну 24 лютого 2022 року, і відтоді Україна захищається. Неправдиві заяви про те, що саме Україна є агресором, — це класична прокремлівська тактика маніпулювання, покликана зобразити Росію як жертву й відвернути увагу аудиторії від її власної агресії. Хоча більшість країн світу розуміють абсурдність цього наративу, для дедалі більш ізольованого інформаційного середовища в Росії він слугує закликом до згуртування та мобілізації громадської підтримки авторитарної політики Кремля.

Прокремлівський дезінформаційний наратив, який неправдиво стверджує, що Росія в Україні воює із Заходом, набрав обертів після того, як Україна почала успішний контрнаступ проти російських загарбників. Прокремлівські експерти особливо люблять розгортати ці тези щоразу, коли Україна отримує військову підтримку від своїх західних партнерів або коли Росія втрачає контроль над тимчасово окупованими українськими територіями. Ні ЄС, ні Захід, ні НАТО не оголошували війну Росії. ЄС, СШАта багато країн-членів НАТО надають Україні військову допомогу, щоб підтримати її спроможність відбивати неспровоковану російську агресію, але вони не беруть участі в бойових діях.

Міф: Україна прагне отримати ядерну зброю, атакує цивільну ядерну інфраструктуру й ховає зброю на атомних електростанціях. Україна працює над створенням «брудної бомби». Застосування Росією проти України тактичної ядерної зброї було б законним.

Тут багато що можна обговорювати, але загальна тактика зрозуміла. Ціль нагнітання страху — використати раціональну огиду аудиторії до ядерної зброї. Усе більш войовнича ядерна риторика, спрямована проти України, була однією з постійних тем прокремлівських наративів під час війни.

Незважаючи на постійні звинувачення з боку Кремля, немає жодних доказів того, що Україна колись працювала над розробкою ядерної зброї з метою використати її проти Росії чи будь-кого іншого. Насправді Україна з 1994 року, коли було підписано Будапештський меморандум, є без’ядерною державою. Це одна з небагатьох країн світу, що відмовилися від свого ядерного арсеналу, який вона успадкувала від Радянського Союзу. Проте Росії було дуже зручно забути про зобов’язання, які вона взяла, підписавши договір і підтвердивши, що буде поважати незалежність, суверенітет і кордони України.

Кремль також швидко розгортає ядерні наративи, щоб відвернути увагу від своєї провини, висловити ледве завуальовані погрози або вдатися до ядерного шантажу для підтримки своєї агресії. Створення образу тварини з ядерною зброєю (як завжди підкреслюють прокремлівські пропагандисти), яку загнали в кут, іде на користь Кремлю.

Росія використала звинувачення, за яким Україна начебто намагається створити брудну бомбуяк привід для більшої ескалації. Україна попросила МАГАТЕ провести розслідування на об’єктах, які, за заявами Росії, нібито використовує для розробки брудної бомби. МАГАТЕ не знайшло жодних доказів того, що Україна планує використати ядерні матеріали проти Росії.

Твердження про те, що Україна навмисно завдає шкоди власній цивільній ядерній інфраструктурі, є так само необґрунтованими. Насправді Україна й США неодноразово намагалися розрядити напругу навколо Запорізької АЕС. Росія здійснила багато безрозсудних дій щодо цього об’єкта. Так, вона розмістила військову техніку й військових на його території, використовує його околиці як базу для артилерійських і ракетних атак, прийняла фактичний контроль над станцією і неодноразово пошкоджувала лінії електропередачі, що її живлять. МАГАТЕ не підтвердило жодного факту бомбардування чи нападу на електростанцію з українського боку ні до цього звинувачення Кремля, ні після нього.

Міф: уся Європа підтримала вторгнення нацистської Німеччини в Радянський Союз, як Європа зараз підтримує нацистську Україну. Росія продовжує Велику Вітчизняну війну в Україні, щоб очистити світ від нацистів.

Ми роками уважно стежили за тим, як Кремль використовує наратив щодо «нацистського привиду». Кремль незмінно використовував це зручне дезінформаційне кліше протягом усієї війни, щоб дегуманізувати й очорнити українців. Створення Путіним образу Росії як приборкувача нацизму є класичним прикладом проєкції — способом Кремля перекласти на іншого провину за власні деструктивні дії.

Звинувачення всієї Європи в підтримці вторгнення нацистської Німеччини в Радянський Союз надзвичайно дивні. Вони перевертають історію з ніг на голову. Насправді в 1942 році антигітлерівська коаліція включала 26 держав, а також уряди окупованих європейських країн у вигнанні. Твердження про те, що покликання Росії — це боротьба з нацизмом, має на меті викликати сильну психологічну чи емоційну реакцію і є не тільки маніпулятивним, а й відверто сміховинним, особливо враховуючи схильність Кремля до відверто антисемітської риторики.

Міф: Україна — це штучне утворення, а не суверенна держава.Українські землі є історично російськими. Народ цих земель вільно висловив свою політичну волю повернутися до Росії, і патріотичний обов’язок Росії — звільнити й захистити цей народ.

Україна — це суверенна держава зі своєю ідентичністю та давньою історією. Заперечення державності й суверенітету України є ще одним дезінформаційним наративом, який прокремлівські експерти поширюють роками. Не дивно, що коли Росія намагалася виправдати незаконне захоплення земель шляхом організації фіктивних референдумів на тимчасово окупованих територіях України, прокремлівська дезінформаційна екосистема почала робити все можливе, щоб знову оскаржити суверенітет України.

Прокремлівські експерти часто використовували історичний ревізіонізм як тактику маніпуляції, щоб спрямувати суспільний дискурс для підтримки поточної політики Кремля, включно зі спробами незаконної анексії тимчасово окупованих територій України. Одержимість Путіна переписуванням історії також була добре задокументована.

У фіктивних референдумах не було нічого вільного чи демократичного. Виборців примушували до голосування, а озброєні солдати ходили від дверей до дверей, щоб збирати голоси, що прямо суперечить Конституції України. Увесь процес являв собою порушення міжнародного права. Світ засудив проведення референдумів, прийнявши відповідні резолюції ООН щодо анексії. Рішення про анексію демонструє імперіалістичний характер війни Росії.

Міф: Росія бореться в Україні проти західного імперіалізму й неоколоніалізму за створення багатополярного світового порядку, де країни не втручатимуться у внутрішні справи одна одної.

Кремлівський режим давно намагався публічно називати себе антиімперіалістичним і антиколонізаторським. Однак жорстока загарбницька війна Росії проти України оголила власні імперські й колоніальні амбіції Росії по відношенню до її сусідів у Європі, на Кавказі та в Азії.

Розв’язавши війну на сході України в 2014 році, незаконно анексувавши Крим у тому самому році й розпочавши повномасштабне вторгнення в 2022 році, Росія грубо порушила міжнародне право й Статут ООН, загрожуючи світовому миру, глобальній безпеці та стабільності.

2 березня 2022 року Генеральна Асамблея Організації Об’єднаних Націй переважною більшістю голосів ухвалила резолюцію, засуджуючи жорстоке вторгнення Російської Федерації в Україну й вимагаючи від Росії негайно вивести свої війська та дотримуватися норм міжнародного права.

У жовтні 2022 року Генеральна Асамблея ООН переважною більшістю голосів проголосувала за засудження спроб Росії анексувати чотири тимчасово окуповані регіони України після проведення фіктивних референдумів.

Усесвітнє засудження військової агресії Росії проти мирного сусіда свідчить про те, що Росія ізольована й не має союзників.

Міф: Україна роками здійснювала геноцид на Донбасі, і Росії довелося втрутитися, щоб захистити людей, котрі там живуть. Україна також проводить операції під фальшивим прапором і влаштовує звірства, щоб звинуватити Росію у вчиненні військових злочинів.

Звинувачення України у вчиненні військових злочинів і геноциду є, мабуть, однією з наймерзенніших прокремлівських дезінформаційних брехень. Геноцид — це навмисне й систематичне знищення групи людей через їхню етнічну приналежність, національність, релігію чи расу. Україна ніколи не планувала нічого подібного, і ніхто так і не зміг виявити жодних доказів на підтримку заяв Росії.

Один із найяскравіших прикладів інформаційних маніпуляцій Росії з метою спроєктувати власні злочини на Україну стосувався звірств, вчинених російськими окупантами в Бучі. Звинувачення в тому, що Україна провела операції під «фальшивим прапором», щоб звинуватити Росію, настільки ж безсоромні, як і неправдиві. Натомість воєнні злочини Росії в Бучі, Ірпені, Маріуполі й багатьох інших місцях уже розслідувано.

Крім того, навмисні російські напади на цивільних осіб та інфраструктуру, зокрема атаки на школи, лікарні та житлові квартали, були добре задокументовані, наприклад у Чернігові, Маріуполі, Харкові й інших місцях. Згідно з Управлінням Верховного комісара ООН з прав людини, ці дії можуть кваліфікуватися як військові злочини.

Міф: Росія веде священну війну проти безбожних сатаністів в Україні за захист християнства й традиційних цінностей.

Хоча це може здатися дуже надуманим звинуваченням, Росія часто виправдовує свою війну проти України, позиціюючи її як священну війну проти самого Сатани. У перші тижні й місяці війни Кремль використовував твердження про нечестиву вірність України потойбічним силам, щоб пояснити відсутність прогресу Росії на полі бою.

Часто прокремлівські фахівці з дезінформації, зокрема Володимир Соловйов, розгортають цей дезінформаційний наратив у поєднанні з необґрунтованими звинуваченнями України в нібито спробі знищити Православну церкву. Ця маніпулятивна тактика набрала обертів у 2019 році, коли Православна церква України отримала статус незалежної, а також у листопаді 2022 року, коли український уряд оголосив, що розробить закон про заборону пов’язаних із Росією церков.

Демонізація України та її західних союзників як безбожних язичників йде рука об руку з прокремлівським дезінформаційним наративом про те, що Захід хоче знищити традиційні цінності. Усе це має створити образ Росії як захисника цих цінностей. Дезінформаційний наратив про захист традиційних цінностей, яким загрожує знищення, просякнутий гомофобією яка часто межує з відвертим розпалюванням ненависті.

Міф: США фінансували, розробляли й керували секретними програмами з розробки біологічної зброї в лабораторіях в Україні, випробовуючи її на місцевому населенні та надаючи цю зброю Україні для нападу на Росію.

Сфабриковані історії про «підпільні біолабораторії США» — це класичний приклад поєднання теорії змови з тактикою нагнітання страху, яку часто використовує Кремль, щоб відвернути увагу й заплутати. Прокремлівська дезінформаційна екосистема перепрофілювала стару кампанію із дезінформації, яка спочатку використовувалася для перешкоджання американсько-українському партнерству у сфері зменшення рівня біологічних загроз, щоб виправдати неспровоковане вторгнення Росії в Україну.

Мета прокремлівської дезінформації — стерти межу між біологічною зброєю та біологічними дослідженнями, вселити страх, а також дискредитувати Україну. Звинувачення щодо фінансування США біологічних лабораторій в Україні для військових цілей неодноразово спростовувалися авторитетними джерелами, зокрема Верховним представником із питань роззброєння ООН Ізумі Накаміцу.

Міф: ЄС не зможе вижити без російських енергоресурсів США підштовхнули ЄС до проведення політики, яка спричинила глобальну енергетичну кризу, оскільки це вигідно енергетичним компаніям США.

Кремль має давню традицію використання енергоресурсів як зброї у своїх зовнішніх відносинах, і дезінформація є невід’ємною частиною цієї тактики. Тільки цього разу російські плани залякати ЄС шляхом перекриття газових потоків луснули прямо в обличчя Кремля. Коли Росія почала вимагати від Європи зробити вибір між Україною та російськими енергоносіями, відповідь європейських країн була однозначною — Україна.

ЄС і держави-члени союзу швидко вжили низку контрзаходів для підвищення власної енергетичної безпеки, наприклад розробили плани REPowerEU і Збережіть газ для безпечної зими, який передбачає добровільне скорочення попиту на природний газ на 15 %. Підземні сховища газу в ЄС були заповнені більш ніж на 95 % від їхньої місткості, що суттєво перевершує показники, яких країни мали досягнути до 1 листопада 2022 року — кінцевого терміну для заповнення сховищ на 80 %. Європа була готова зустріти цю зиму й зуміла протистояти енергетичному шантажу Росії.

Це ще одна спроба прокремлівської дезінформаційної машини вбити клин в трансатлантичну єдність, намагаючись запевнити світ у тому, що ЄС утратив суверенітет. Зокрема, ЗМІ стверджували, що США підкорили ЄС і отримують вигоду від потрясінь на світових енергетичних ринках. Однак диверсифікація джерел постачання енергії є одним із наріжних каменів енергетичної політики ЄС. Це допомагає зміцнити європейську енергетичну безпеку, запобігти монополізації та посилити конкуренцію на енергетичному ринку.

Міф: ЄС спричинив глобальний дефіцит продовольства, заборонивши імпорт російської сільськогосподарської продукції та добрив. Росія не несе відповідальності за світову продовольчу кризу. ЄС забирає все зерно в України й морить інші країни голодом.

Вторгнувшись в Україну, Росія фактично вирізала українські продукти харчування зі світових ринків і погіршила світову економічну ситуацію. Дії Росії спричиняють зростання цін на енергоносії та добрива в усьому світі. Це має особливо значний вплив на Африку й найуразливіші країни світу, утім, він усе більше поширюється і на інші регіони та країни.

У всьому світі конфлікти, зміна клімату й тривалі наслідки COVID-19 мають руйнівний вплив на продовольчі системи та людей, які залежать від них. Неспровокована агресія Росії проти України значно посилила ці виклики й висвітила вразливі місця.

Обстрілюючи українську енергетичну, водну й транспортну інфраструктуру, підпалюючи поля та викрадаючи врожаї українських зернових, знищуючи українське сільськогосподарське обладнання і сховища палива, мінуючи сільськогосподарські землі, Росія підірвала довгострокову спроможність України виробляти продовольчі продукти та її експортні потужності.

Ба більше, Росія продовжує застосовувати експортні мита й експортні квоти як на добрива, так і на зернові культури, як-от пшеницю, меслин, жито, ячмінь і кукурудзу.

Санкції ЄС прямо виключають пункти щодо постачання продовольства й добрив: жодних санкцій щодо експорту Росією продовольства на світові ринки немає. Будь-хто може використовувати, купувати, транспортувати й забезпечувати людей продовольством і добривами, що надходять з Росії. Усупереч дезінформації Росії, жодна країна-член ЄС не блокує передачу російських добрив у регіони, які цього потребують.

Згідно з даними ООН, більша частина експорту продовольства, що забезпечується завдяки Чорноморській зерновій ініціативі, спрямовується до країн, які не входять до ЄС. Лише 34 % цього обсягу було спрямовано до країн-членів союзу. А 64 % пшениці було експортовано до країн, що розвиваються.

Європейський Союз разом із міжнародними партнерами перебуває в авангарді глобальних зусиль, спрямованих на вирішення проблеми продовольчої безпеки. З початку впровадження Шляхів солідарності та Чорноморської зернової ініціативи ціни на продукти харчування стабільно знижувалися, повертаючись до довоєнного рівня.

Міф: західні санкції проти Росії є незаконними й завдають глобальної шкоди. Вони дестабілізують світову економіку й підвищують вартість життя звичайних громадян у всьому світі. Санкції не впливають на російську економіку, і Росія довела, що вони не працюють.

Прокремлівська дезінформація щодо санкцій, накладених ЄС і Заходом, демонструє ряд протиріч. Чомусь санкції водночас є незаконною, неприйнятною формою примусу і зовсім не впливають на Росію. Цей дезінформаційний наратив спрямований на те, щоб применшити вплив західних санкцій для внутрішньої аудиторії в Росії та створити хибне враження, що Захід розвалюється. Кремль прагне на міжнародному рівні розпалити необґрунтовані побоювання, що дії Заходу проти Росії мають негативні наслідки для всього світу.

Усі санкції ЄС повністю відповідають зобов’язанням союзу за міжнародним правом. Санкції скорочують можливості Росії з фінансування війни й придбання ключових компонентів для військово-промислового комплексу. Наслідки санкцій помітні в усіх основних секторах російської економіки. У 2022 році дефіцит бюджету Росії стрімко зріс, збільшившись у 14 разів. Тільки за 2022 рік економіка скоротилася на 5 %. Тож санкції діють.

Міжнародне рішення обмежити ціни на нафту має на меті нівелювати стрибки цін, спричинені надзвичайними ринковими умовами. Це різко зменшить рівень доходів, які Росія отримує від продажу нафти після вторгнення в Україну. Обмеження ціни на нафту також слугуватиме стабілізації світових цін на енергоносії, одночасно пом’якшуючи несприятливі наслідки для постачання енергоресурсів до третіх країн.

Санкції ЄС передбачають важливі виключення. Вони не зачіпають постачання продовольства й добрив. І хоча європейський повітряний простір закрито для російських літаків, країни-члени ЄС можуть дозволити проліт російських літаків крізь свій повітряний простір, якщо це потрібно в гуманітарних цілях.