Свобода слова в російських руках: як Росія використовує Телеграм для інформаційної окупації
Маркетингова стратегія месенджера “Телеграм” — позиціонування себе як майданчика тотальної свободи слова у відповідь на політики модерації інших платформ спільного доступу, наприклад, фейсбуку, інстаграму чи твіттеру. Телеграм сприймає модерацію контенту як філософське питання етики та моралі, ніби будь-яке втручання має функцію винятково “виховання” користувачів. Втім, це філософське питання має цілком реальні наслідки на практиці. Наприклад, результати незалежної оцінки впливу фейсбуку на права людини у М’янмі показали, що недостатня модерація контенту м’янмарською мовою доклалася до геноциду мусульман рохінджа.
Ще до повномасштабного вторгнення Росія цілеспрямовано використовувала Телеграм, щоб потрапити до українського інформаційного простору. Телеграм перетворився в одну з альтернатив для поширення про-кремлівських наративів, коли звичні канали для цього були частково ліквідовані політикою України, спрямованою на обмеження інформаційного впливу РФ. Йдеться про блокування російських соціальних мереж “Вконтактє” та “Однокласснікі”, а також телеканалів, якими володів проросійський політик Віктор Медведчук (з 2022 року він перебуває в Росії у результаті обміну його на українських військовополонених). Із початком повномасштабної фази російсько-української війни роль Телеграму для російської пропагандистської машини лише зросла.
Інформаційна стратегія Росії на тимчасово окупованих територіях України (ТОТ) полягає в тому, щоб обмежити й заблокувати все, на що окупанти технічно спроможні впливати – від сигналу телевізійних антен до веб сторінок -, і максимально швидко надати підконтрольний їм замінник. Дослідження інформаційного простору на тимчасово окупованих територіях (ТОТ), яке провела Громадянська мережа ОПОРА, показало, що для технічної реалізації цензури росіяни використовують захоплені офіси та обладнання українських операторів мобільного зв’язку й інтернет-провайдерів. Частину провайдерів примусили підключитися до російських мереж, а трафік інших ремаршрутизують. Щонайменше 46 українських інтернет-провайдерів вимушено перестали працювати на ТОТ, а замість них з’явилися 11 “сірих” провайдерів, які працюють винятково на окупованих територіях — імовірно, для уникнення санкцій. Разом з тим, мобільний зв’язок основних українських операторів окупантам не вдається заглушити повністю, попри систематичні спроби це зробити.
Найпопулярніші соціальні мережі та месенджери — Фейсбук, Інстаграм, вотсап і Вайбер — росіяни також заблокували. Замінниками лишаються російська мережа “Вконтактє” та месенджер “Телеграм” — єдина велика платформа поза юрисдикцією РФ, яка лишається доступною на тимчасово окупованих територіях. Офіційно компанія “Телеграм” зареєстрована на Британських Віргінських Островах, а її офіси, ймовірно, розташовані в ОАЕ. Фактичні зв’язки Телеграму з російськими владними структурами також є предметом дискусії, адже його засновник — росіянин Павло Дуров, ексвласник “Вконтактє”.
Сам Дуров неодноразово заявляв, що був змушений продати Вконтактє через тиск російських силовиків і вимоги надати доступ до даних користувачів. Саме тому, за словами Дурова, він емігрував за кордон та створив нову платформу, вільну від російської державної цензури. Втім, через закритість та непрозорість компанії єдині доступні відповіді на більшість питань щодо безпеки Телеграму — це чесне слово самої компанії.
Суперечливості додає й те, що ще у 2018 році Кремль безуспішно намагався заблокувати Телеграм, але з тих пір у цьому месенджері поселилися кремлівські пропагандисти, такі як Соловйов, Сімоньян, Мєдведєв та інші.
Вперше підтвердження ролі Телеграму у поширенні про-кремлівських наративів на ТОТ ОПОРА зафіксувала під час підготовки Росією псевдореферендумів щодо приєднання тимчасово окупованих територій до складу РФ. Тоді до імітації передвиборчої агітації долучилися 127 місцевих проросійських телеграм-каналів. Це були канали тутешніх колаборантів, окупаційних адміністрацій, “міністерств”, медіа тощо.
Ще тоді ОПОРА помітила тенденцію: росіяни здебільшого не витрачають зайвих ресурсів, щоб створювати унікальний контент для різних, не завжди схожих між собою населених пунктів чи навіть областей. Лише третина пропагандистських повідомлень щодо псевдореферендумів була оригінальною. У більшості випадків у різних каналах публікували однакові повідомлення з мінімальним інтервалом у часі. Пропагандисти намагалися переконати підписників, що Росія “турбуватиметься” про окуповані території; роз’яснювали, як влаштовані системи освіти, охорони здоров’я, правоохоронна система; дискредитували українську владу та просували меседжі про те, що мешканці ТОТ нібито самі хочуть приєднатися до РФ та чекають на псевдореферендум. Таким чином Телеграм допоміг росіянам створити ілюзію “демократичності” псевдореферендумів, мавпуючи звичну для зовнішнього спостерігача інформаційну кампанію довкола волевиявлення.
Однак активність окупаційних каналів не обмежуються великими інфоприводами, такими як псевдореферендуми. Хоча Телеграм часто зображають як альтернативний майданчик поза сферою впливу російської цензури, існують систематичні намагання використовувати цю платформу саме для поширення про-кремлівських наративів на ТОТ. ОПОРІ вдалося ідентифікувати 640 місцевих проросійських Телеграм-каналів для різних населених пунктів тимчасово окупованих частин Запорізької, Херсонської, Донецької та Луганської областей, а також інших населених пунктів, які росіяни мали амбіцію окупувати, але так і не змогли, або для звільнених Збройними Силами України територій. Попри неактуальність цих каналів, росіяни все ще періодично публікують там повідомлення.
Інформаційна інфраструктура окупантів у Телеграмі складається з 5 елементів. Перший із них — це місцеві ЗМІ, що прийшли “на заміну” українським локальним медіа, які висвітлювали повсякдення цих міст та селищ. Другий — канали місцевих окупаційних адміністрацій, місцевих відділів “міністерств”, “правоохоронних” та інших “адміністративних органів”. Третій — сторінки різноманітних благодійних чи волонтерських організації, організацій із “патріотичного” виховання, профспілки тощо. Четвертий — сторінки публічних осіб, наприклад, місцевих колаборантів, “воєнкорів” та інших “журналістів”. Остання, п’ята категорія — сторінки для пошуку, обміну чи продажу товарів і послуг, пошуку роботи.
З погляду контенту типові публікації цих Телеграм-каналів досить схожі на повідомлення, які поширювалися під час пропагандистської кампанії щодо псевдореферендумів. Так, адміністратори цих каналів регулярно інформують користувачів про види соціальної підтримки для мешканців ТОТ та пояснюють, хто і як може її отримати. Також окупанти мають регулярні просвітницькі рубрики щодо російської та радянської культури й історії. Прикметно, що публікації, де говорять про сучасну російську культуру – з’являються досить рідко. Натомість, у цих каналах можна побачити пости про різні події радянської доби в цих регіонах, російських письменників, митців та інших культурних діячів. Також розповідається про різноманітні просвітницькі й культурні заходи, які відбуваються в окупованих містах та селищах, наприклад, художні виставки, історичні лекторії, заходи з “патріотичного виховання” молоді тощо.
Часто наголошується на заходах для інтеграції окупованих українських територій з регіонами РФ. Наприклад, публікації розповідають про благодійну допомогу від російських органів місцевого самоврядування та безпосередньо від жителів російських міст, програми обміну досвідом для представників різних професій, рекламують відбудову українських міст після руйнацій, яких самі ж і завдали. Особливу увагу приділяють дискредитації України та української влади, здебільшого повторюючи класичний пропагандистський наратив про “нацистів” в українській владі.
Ще однією регулярною темою в окупаційних Tелеграм-каналах виявилася боротьба з алкоголем, наркотиками, “контрафактом” та “схронами української зброї”. Це єдиний регулярний наратив, який стосується охорони правопорядку. Окупанти інформують про викриття чергових зловмисників, які підпільно виготовляють спиртне або ж продають незаконно ввезений алкоголь чи наркотичні речовини. Цей наратив також використовують для дискредитації проукраїнського місцевого населення, адже часто в повідомленнях окупантів ці правопорушники виявляються “українськими ждунами”, “наводчиками для ЗСУ”, ветеранами АТО.
Месенджер “Телеграм” особливо пишається тим, що не співпрацює з урядами будь-яких країн. Пишається настільки, що виніс цю тезу до рубрики типових запитань про компанії, підкреслюючи, що вона “ніколи не буде причетна до політичної цензури”. Втім, називаючи будь-яку модерацію “цензурою”, Телеграм не врахував, як сам став інструментом російської пропаганди на тимчасово окупованих українських територіях. Ця платформа стала ключовою для окупантів, які використовують її для комунікації з українським населенням, посилюючи спроможності російської дезінформації дотягнутися до цільових аудиторій в Україні та поза її межами.
