Усі дороги ведуть в Україну: як Росія використовує дезінформацію для підтримки своїх дій на місцях

Оскільки Росія продовжує підвищувати ставки у своїй грі на кордоні з Україною, тож Україна знову стає головною мішенню інформаційно-психологічних операцій, націлених на спотворення фактів, відволікання уваги та залякування.

Україна давно є головною мішенню прокремлівської дезінформації Із 2015 року ми виявили, внесли до нашої бази, викрили та розвінчали понад 13 500 випадків дезінформації. Серед них про Україну йдеться понад 5 200 разів. Це майже 40 відсотків усіх випадків у базі даних EUvsDisinfo.

Оскільки димова завіса брехні про Україну, яку розповсюджує прокремлівська дезінформаційна екосистема, стає все щільнішою, ми цього тижня опублікували матеріал, який розвінчує сім найбільш поширених і небезпечних міфів (і часто відвертої брехні), пов’язаних із російсько-українським конфліктом.

У всьому винен Захід… Авжеж.

Загалом у спробі очорнити Україну та посіяти плутанину навколо зростання напруженості, спричиненої Росією, вирізнялися два основні наративи. По-перше, що Україну використовує Захід. Певні ЗМІ намагалися зобразити Україну як інструмент впливу західних держав для дестабілізації Росії. США і Велика Британія отримали особливу увагу, як завжди.

Це усталена закономірність, оскільки ми постійно натрапляємо на історії про те, що «США використовують Україну як привід для конфронтації з Росією», «США, Велика Британія та Канада намагалися використовувати Україну як таран проти Росії» тощо. Але прокремлівським інформаційним ресурсам цих кумедних історій, здається, замало, тож тепер вони дійшли до того, що «Україна вже окупована США та їхніми сателітами».

Другим основним наративом, який варто виділити, є твердження, що Захід буцімто збирається провести операцію під чужим прапором, щоб спровокувати пряме зіткнення з російськими силами, зібраними біля кордонів з Україною. Цей наратив набув різноманітних форм: від звинувачення Заходу в інформаційних провокаціях до заяв про те, що західні інструктори створюють гарячу точку на кордоні Росії. Все це звучить напрочуд знайомо. Та і не дивно. Темники про те, що Захід використовує операції під чужим прапором і що Росія оточена НАТО, давно в активному вжитку у прокремлівських дезінформаторів.

Україна є інструментом західних країн проти Росії
Американське вторгнення в Україну подається як вторгнення Росії
Захід готує в Україні провокації
НАТО створене для конфронтації, а не для оборони

Все пов’язано. Але це не точно.

Багато в чому прокремлівські дезінформатори дуже нагадують прихильників теорій змови. Вони бачать зв’язки всюди, в тому числі і там, де їх немає. Оскільки наразі Україна є їхньою основною мішенню, у протестах в Казахстані намагалися знайти також і слід українських спецслужб, наприклад, заявивши, що «СБУ координувала дії погромників у Казахстані».

Як завжди, звинувачення України в одних виданнях не заважають іншим звинувачувати США, стверджуючи, що саме США координували протести в Казахстані, щоб тиснути на Росію напередодні американсько-російських безпекових переговорів у Женеві. А ще в одній групі ЗМІ вони натякали на «іноземну руку», не наводячи жодних доказів, навіть вигаданих.

Тут було задіяно ще один знайомий шаблон прокремлівських дезінформаційних ЗМІ – зображення народних протестів у всьому світі, як нібито спровокованих із-за кордону, часто з боку США та Заходу.

НАТО – агресор, а Росія – жертва порушених обіцянок (яких ніхто не давав)

А ось ще один вічнозелений лейтмотив у кремлівському посібнику з дезінформації, а саме: твердження, що НАТО є ворожим військовим блоком, головна мета якого – завдати шкоди Росії. Протягом останніх двох тижнів цей наратив звучить прямо як стара платівка, яку заїло. Це цілком очікувано, враховуючи позицію Росії. Ну а Кремль так давно займається підміною понять, що вже сам геть заплутався.

Плутанина у кремлівських головах не обмежується нерозумінням і невірним уявленням про роль НАТО. Вони, схоже, також не можуть второпати, що альянси між демократичними країнами можуть бути цілком добровільними, брехливо стверджуючи, що НАТО тягне Україну та скандинавські країни до блоку і що НАТО обіцяло не розширюватися в бік Центральної та Східної Європи ще в 1990 році. Рішення щодо членства в НАТО залежать від кожного окремого заявника та 30-ти поточних країн-членів НАТО. Кожна суверенна країна може вибирати свій шлях, і суміжні держави – в даному випадку Росія – не мають права втручатися.

Інші приклади прокремлівської дезінформації цього тижня:

• ПВК Вагнера немає в Малі. Вони там є. Та ще і як. Запитайте місцеву владу та французький уряд.
• Західні ЗМІ та соціальні мережі контролюються західними урядами. Чи то помилка людей, які не чули про поняття редакційної незалежності, чи просто брехня.