Чого чекати від Росії на інформаційному фронті?

З перших днів повномасштабного вторгнення Росії в Україну Кремль намагався наповнити інформаційний простір брехнею та інформаційним сміттям. І спочатку це спрацьовувало. Проте українські урядові та неурядові центри комунікації швидко згуртувалися, щоб інформувати громадськість та протистояти російській дезінформації: 92% українців вважають, що Україна зможе відбити напад Росії.

Впевненості нам додає й безсилля російської дезінформації. Виявлено багато очевидних помилок російсько-українського перекладу, а також кліше про сало та Бандеру. Складається враження, що російські фахівці з дезінформації зовсім не розуміються на сучасній Україні. Розпач, який проявляється у закритті інформаційного простору Росії, — ще одне свідчення поразки кремлівської пропаганди.

Усе це змушує мене сказати, що російська пропаганда в Україні програла. Однак не варто зітхати з полегшенням. Український інформаційний щит ґрунтується на єдності. На жаль, до повномасштабного вторгнення було багато незграбних спроб російської дезінформації, які українці охоче поширювали. Нині єдність українського народу значною мірою сприяє інформаційній стабільності. Тому російська дезінформація прагнутиме зруйнувати її, розділяючи українців, використовуючи будь-які соціальні тріщини, які вони лише зможуть знайти. Деякі з цих тріщин були виявлені Росією вже давно, тому вона регулярно вкладає ресурсі в їх розширення та поглиблення.

Аналізуючи український інформаційний простір, можна виділити наступні ключові напрями російської дезінформації нового етапу.

Адаптація звичної російської риторики «Україна — держава, що не відбулася». Ми слухали подібні історії роками, але тепер ворог адаптує їх до військових умов. Наприклад, це плітки про «доїння гуманітарної допомоги» та корупційні схеми. Експлуатацію теми мобілізації також можна побачити в цьому списку. Тут влада має набагато чіткіше доводити до людей свою позицію, тому що повідомлення типу «сусідка сестри моєї дружини сказала, що її сина зловили посеред вулиці та відправили на фронт» дуже шкідливі.

Дискредитація армії та територіальної оборони на місцевому рівні. Ми постійно бачимо спроби дискредитації політичних лідерів країни, наприклад, заявами про те, що Зеленський покинув країну. Поки що Росія не мала в цьому успіху, тому вирішила вийти на місцевий рівень. Вигадані історії про «величезні зарплати» територіальної оборони на заході України вже ширяться соціальними мережами.

Краще мир на будь-яких умовах, ніж активні бойові дії. Чим більше мирних жителів стають жертвами агресії, тим більш наполегливо пропагандисти намагаються переконати українців, що нам не потрібний Крим чи Донбас, якщо для цього потрібно стільки жертв. Дуже важливо донести до людей, що Росія не зупиниться. Тобто для України не буде жодних гарантій безпеки, якщо миру не буде досягнуто на наших умовах.

Внутрішньополітичні чвари та негаразди. Перші дні паніки та шоку минають, тому різні політичні сили передбачувано вилазитимуть зі своїх щілин — деякі вже розпочали це робити. Кожна політична сила та кожна людина з політичними амбіціями формуватиме свою власну спільноту. Такі спільноти часто формуються шляхом розколу загальної маси. Росія дуже вміло розпалює чвари серед наших політиків.

Мовне питання. Якщо ви вважаєте, що мовне питання остаточно вирішене, то, на жаль, ви помиляєтеся. Так, воно штучне та роздуте російською пропагандою. Однак Росія продовжуватиме його використовувати. Наприклад, деякі російськомовні українські групи у соціальних мережах намагаються зробити токсичні меми про «паляницю». Ботоподібні профілі змушують російськомовних людей почуватися меншими українцями чи взагалі не українцями через неспроможність вимовити це слово.

Розчарування в НАТО, ЄС та міжнародних партнерах України. Протягом 2021 року ми в Detector Media фіксуємо постійне зростання антидемократичної риторики на проросійських вебсайтах та у профілях. У якийсь момент така риторика стала стандартним фоном для російських повідомлень. Реальність така, що українці справді очікували більшого від світової демократичної спільноти. Однак важливо розуміти, що світова спільнота, як і раніше, багато допомагає нам. Кількість грошей, зброї та товарів, переданих українцям, безпрецедентна, а наші громадяни продовжують отримувати притулок та допомогу за кордоном. Звісно, ​​ми прагнемо більшого. Політичне керівництво нашої держави також переоцінює очікування з боку міжнародної спільноти.

Що може зробити кожен українець, щоб встояти на наступному етапі інформаційної війни?

Зберігати спокій та боротися, як і раніше. Ми повинні постійно нагадувати собі, що інформаційна війна Росії спрямована на те, щоб розділити українців та відвернути увагу у хибному напрямку, щоб ми воювали між собою, а не протистояли Росії. Інформаційна стабільність та моральний дух кожного українця є надзвичайно важливими. Пам’ятаймо, що Росія намагатиметься розділити нас, тому найкраще, що ми можемо зробити, — це триматися разом.

Чого очікувати від російської дезінформації проти України?

• Адаптації наративу «Україна — держава, що не відбулася»
• Дискредитації армії та територіальної оборони
• Просування ідеї миру на будь-яких умовах як кращої альтернативи активним бойовим діям
• Гри на мовному питанні
• Спроб вбити клин між Україною, ЄС, НАТО
• Маніпулювання на місцевому рівні
• Використання внутрішньополітичних чвар та негараздів