Історичний ревізіонізм: «Польський імперіалізм проти України й Білорусі»
Напевно, вже всі чули жахливі ревізіоністські заяви Кремля про те, що «Україна є штучною, несправжньою державою, не має права на існування, має бути анексована/контрольована», «українська культура має бути знищена» тощо, без перемоги Росії не існуватиме. У цій статті ми приділимо основну увагу Польщі й проаналізуємо пропагандистські зусилля Кремля за останні кілька років, їхнє походження та розвиток. Ми наведемо приклади наративів, формулювань і тону, що використовуються в мінливому політичному ландшафті. Хоча такі словесні атаки були досить сильними й до лютого 2022 року, пропаганда проти Польщі значно інтенсифікувалася після того, як Росія розпочала повномасштабне вторгнення в Україну.
«В усьому винна Польща»
В останні роки прокремлівські ЗМІ неодноразово звинувачували Польщу в розробці різних зловісних й агресивних планів щодо Білорусі та України, описуючи її як імперіалістичну державу, яка намагається відновити свою колишню історичну славу. Згідно з повідомленнями прокремлівських ЗМІ, Польща завжди мала й не полишає імперіалістичних амбіцій і навіть розв’язала Другу світову війну. Такі звинувачення з боку Кремля та його екосистеми лунають вже давно; вони поєднані з вираженим російським ревізіоністським поглядом на історію, який ми описали тут. Звинувачення досягли нового рівня — майже прийнявши форму одержимості — після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року.
Позиція Польщі щодо Білорусі й України: факти
Після розпаду Радянського Союзу й комуністичного блоку Польща була одним із найактивніших прихильників незалежності Білорусі та України. З початку 1990-х років політика Польщі щодо Білорусі й України заснована на так званій доктрині Ґедройця, яка сприяє примиренню між країнами Східної Європи, передбачає повне визнання польських кордонів, встановлених після Другої світової війни, а також підтримку незалежності східних сусідів (Литви, Білорусі та України). Доктрина має широку політичну підтримку у польському суспільстві й укорінена в польській зовнішній політиці. Згідно з нею, сильні, незалежні й квітучі Україна та Білорусь забезпечать найвищий рівень безпеки не лише для Польщі, але й для всього регіону. Протягом десятиліть Польща послідовно підтримувала прагнення українців і білорусів жити у власних суверенних та незалежних демократичних державах, здатних вирішувати свою долю без зовнішнього втручання, тиску чи насильства.
Детальніше про східну політику Польщі читайте тут.
Кремлівський рецепт: створити напругу
Як ми описали тут, Кремль прагне використовувати, створювати або поглиблювати розбіжності всередині європейських суспільств, підіймаючи спірні або чутливі питання, пов’язані з культурою чи історичною пам’яттю, або маніпулюючи ними.
Тактика Кремля щодо вибіркового використання чутливих історичних епізодів, які мали місце між двома країнами, стає очевидна при вивченні наративу щодо Волинської різанини 1943–1945 років, який Кремль активно використовує для створення напруги між Україною та Польщею.
Така ж тактика була застосована у квітні 2022 року, коли масове вбивство, вчинене російськими військами в Бучі, привернуло міжнародну увагу до Москви. Польща стала мішенню дезінформаційної й маніпуляційної кампанії. Очевидною метою цього було відвернення уваги від звірств Росії та розпалення громадського обурення щодо українців. Були поширені неправдиві заяви, як-от про те, що українці масово зловживають привілеями біженців, а польському суспільству загрожує «українізація», разом із хештегом #StopUkrainizacjiPolski (#ЗупинітьукраїнізаціюПольщі).
Ця кампанія з відвертання уваги інтенсифікувалася після інциденту в Пшеводові, який стався 15 листопада 2022 року, коли українська ракета протиповітряної оборони, випущена у відповідь на російську атаку, впала на території Польщі, убивши двох людей. Цим інцидентом скористалася Москва, щоб розпалити в польському суспільстві гнів проти України. Ознайомтеся з нашим аналізом тут; а також продивіться дослідження Фонду Геремека про наративи ненависті, спрямовані на розпалювання емоцій, або звіт Demagog, польської організації з перевірки фактів, яка випускає щомісячні звіти про антиукраїнську пропаганду в польських соціальних мережах.
Купа претензій з боку Москви
Найвищі посадовці Росії, як-от Путін і міністр закордонних справ Лавров, продовжують стверджувати, що Польща планує анексувати Західну Україну. Польща зображується як головна безпекова загроза державності й територіальній цілісності України, тоді як дії Росії є цілком легітимними та навіть «дружніми».
Ключові елементи маніпуляцій Москви зазначено далі.
ПОЛЬЩІ ЗАГРОЖУЄ УКРАЇНІЗАЦІЯ, КВІТЕНЬ 2022 Р., Польському суспільству загрожує «українізація». // БІЖЕНЦІ ПОВОДЯТЬСЯ ПОГАНО, КВІТЕНЬ 2022 Р., Українські біженці в Польщі зловживають своїми правами. // ІМПЕРІАЛІСТИЧНА ПОЛЬЩА, ДО ЛЮТОГО 2022 Р., Історично Польща завжди вела імперіалістичну й експансіоністську політику, хоче створити Велику Польщу або «польський світ». // РОСІЯ — ЗАХИСНИК, ГРУДЕНЬ 2022 Р., Дії Росії направлені на захист української (і білоруської) територіальної цілісності в межах боротьби з польським експансіонізмом. // ПОЛЬЩА — МАРІОНЕТКА США, З 2019 РОКУ ПО ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, Польща виконує накази США. // ІМПЕРІАЛІСТИЧНА ПОЛЬЩА ЗАЗІХАЄ НА УКРАЇНУ, З ЛЮТОГО 2022 РОКУ ПО ТЕПЕРІШНІЙ ЧАС, Польща більш імперіалістична, ніж будь-коли, хоче анексувати західні частини України та Білорусі.
Польща більш імперіалістична, ніж будь-коли, хоче анексувати західні частини України та Білорусі.
«Як Варшава сміє виступати проти рішення Сталіна?»
Офіційний російський наратив було сформульовано Путіним у грудні 2022 року. За його словами, «націоналістичні» елементи в Польщі мріють повернути західні землі України, які вона отримала за рішенням Сталіна після завершення Другої світової війни. Росія ж зображується як єдиний реальний гарант територіальної цілісності України в її нинішніх кордонах. Очевидно, що Путін намагається вбити клин між Києвом і Варшавою.
Захист (але фактично привласнення) спадщини Другої світової війни й балансу сил, створеного після неї, є улюбленою темою Кремля. Це зміцнює образ сучасної Росії як єдиної спадкоємиці великодержавного статусу СРСР. Також це дає можливість звинуватити інших у бажанні порушити цей баланс і, опосередковано, сприяти створенню атмосфери хаосу й незахищеності. Крім того, Росія стверджує, що саме вона стала головною жертвою війни, применшуючи той факт, що країни, як-от Польща чи Україна у відносному вимірі постраждали навіть більше, їхні території були повністю окуповані, а мільйони їхніх громадян — вбиті.
Коментар Путіна про розпад Радянського Союзу як «найгіршу геополітичну катастрофу 20-го століття» добре вписується в цей контекст, як і повернення Сталіну статусу героя в сучасній Росії.
«Саме Польща є імперіалістичною державою, а не ми»
Як показує наша база даних, Польща постійно стає об’єктом прокремлівської дезінформації. І дезінформаційні твердження про її нібито «агресивну» або «імперіалістичну» політику щодо України посідають важливе місце у цьому процесі. Мовляв, ця політика спрямована і на Білорусь, про що свідчить цей приклад.
Замість того, щоб представити якісь докази польського імперіалізму, прокремлівські ЗМІ просто приписують Польщі ті самі плани та дії, які сама Москва реалізує проти своїх сусідів. Таким чином, згідно з пропагандою Кремля, Польща реалізує агресивну геополітичну концепцію «польського світу», а також власний «Дранґ нах Остен»; намагається встановити навколо Росії «санітарний кордон»; фальсифікує історію Білорусі й України, щоб виправдати свої територіальні претензії щодо цих країн; і нарешті, стоїть на межі прямої анексії Західної України та Західної Білорусі. Усі ці уявні претензії є безпосереднім відображенням сьогоднішніх дій Росії проти Білорусі та України.
У 2020–2021 роках російське державне ЗМі Sputnik Polska підготувало ґрунт до нинішньої антипольської «імперіалістичної» істерики, яка сприяє поширенню декількох «експансіоністських» наративів про Польщу:
«Польща — експансіоністська й імперіалістична держава»
Як стверджує Sputnik, польська влада одержима ідеєю реконструювати «сучасну Польську імперію», зробити Білорусь й Україну своїми васалами та помститись за поразки попередніх століть. Польська «Доктрина Ґедройця» помилково зображена як версія польського імперіалізму, спрямована на виключення Білорусі з російської сфери впливу. За словами Кремля, навіть під час пандемії коронавірусу та можливого «апокаліпсису» Польща базувала свій світогляд на ідеях Юзефа Пілсудського, намагаючись відділити Білорусь та Україну від Росії.
«Польща створює антиросійський “санітарний кордон”»
Згідно з цим наративом, Варшава послідовно намагається встановити антиросійський «буфер» або «санітарний кордон». Проєкти, як-от «Східне партнерство» ЄС та польська «Ініціатива трьох морів», вважаються антиросійськими та сприяють польським «експансіоністським» інтересам. Наприклад, «Східне партнерство» — це відображення польської геополітичної концепції «санітарного кордону». Це польський інструмент анексії колишніх земель Першої Речі Посполитої за сприяння Брюсселя. Також Польща має болісну історію й «чутливі амбіції», тому польські еліти лобіюють свої експансіоністські плани за допомогою «Ініціативи трьох морів». Тут ви можете знайти справжні факти про Ініціативу трьох морів, що розвінчують описані вище претензії.
«Польща прагне реалізувати проєкти “польського світу” та “Великої Польщі”»
Російське державне ЗМІ Sputnik також винайшло концепцію «польського світу», що є прямим посиланням на ідеологічну концепцію «російського світу» (Русский мир). Фактично це російська державна установа, яка працює на «захист співвітчизників, що проживають за кордоном» і використовується Кремлем для обґрунтування російського експансіонізму. Згідно з цим твердженням, Польща розробила «геокультурну стратегію» включення України до свого проєкту «Великої Польщі» —стратегії, яка є частиною неписаного «польського світу». Польща нібито реалізує свою стратегію польського світу через видачу так званої картки поляка (Karta Polaka) громадянам сусідньої держави та трудову міграцію з України до Польщі. Sputnik назвав карту поляка «інструментом гібридної війни» і заявив, що її мета — дестабілізація Білорусі.
Такий хід мислення є очевидним віддзеркаленням фактичної російської політики вільної роздачі російських паспортів, яку вона активно реалізувала протягом останніх років. Особливо це стосувалося українських і грузинських громадян у відповідних країнах. Тонко завуальована мета такої політики полягає в тому, щоб підірвати устрій цих держав через претензії на «право Росії захищати своїх співвітчизників».
Факти: насправді карта поляка — це насамперед культурний інструмент. Власник карти поляка не має виборчих прав (оскільки така людина не є громадянином Польщі), але має право безкоштовно навчатися в польських державних університетах і користуватися медичним страхуванням. Картка поляка також дає своєму власнику змогу подати заявку на отримання посвідки на постійне проживання й дозволу на роботу. Більше інформації про карту поляка ви зможете знайти на офіційному вебсайті.
Претензії на історичний ревізіонізм
В останні роки прокремлівські ЗМІ неодноразово звинувачували Польщу в історичних злочинах і фальсифікації «справжньої історії» Білорусі та України. Більшість цих звинувачень ґрунтуються на твердженні, що Білорусь та Україна «не мали власної історії до моменту включення в Російську імперію». Росія послідовно ігнорує той факт, що правління Москви над цими територіями було встановлено лише наприкінці 18-го століття, і що раніше ці території не мали зв’язку з Московською державою. Обговорюючи історію початку 20-го століття, Sputnik висловив такі твердження: у 1921 році територія Західної України й Західної Білорусі була відірвана від Росії та перейшла до Варшави; ці території населяло головним чином російськомовне населення; у 1939 році СРСР відновив владу над цими територіями, на яких Польща розв’язала справжній геноцид.
Таким чином, прокремлівські ЗМІ підтримують свою історичну мантру щодо України й Білорусі, які, нібито, завжди належали до російської держави і, таким чином, є невіддільними від Москви.
«Польща планує анексувати територію Західної України»
З початку вторгнення російської армії в Україну прокремлівські ЗМІ та вищі російські чиновники почали докладати більше зусиль до поширення всіх можливих дезінформаційних звинувачень, пов’язаних із нібито «імперіалістичними й експансіоністськими» планами Польщі щодо України. Згідно з найпопулярнішим із подібних звинувачень, Польща планує анексувати Західну Україну, хоча цей наратив і приймає різні форми (плани Польщі відновити втрачені історичні території та відновити статус великої держави; ще на початку конфлікту Польщу звинувачували у розділі України; Польща хоче анексувати Західну Україну за допомогою місії НАТО тощо).
Джерело: скріншот телешоу головного російського державного телеканалу Росія 1
Розділити Україну на чотири-п’ять частин
На Euvsdisinfo ми задокументували кілька десятків подібних дезінформаційних звинувачень Польщі в експансіоністських планах щодо України. Ці претензії відображають остаточне геополітичне бажання Кремля: Україна повинна бути розділена між Росією, Польщею, Угорщиною та Румунією, тоді як «залишки України», зосереджені навколо Києва, повинні стати ізольованою маріонетковою державою без виходу до моря, яка існує виключно під російським контролем. Прокремлівські медіа регулярно публікують карти цього «розділу». Однак Кремль не зміг знайти жодних «партнерів» для такого злочинного акту, тому Москва вирішила здійснити його самостійно.
Джерело: OKO.press
«Польща винна у розв’язуванні війни» — спроба переписати історію Другої світової війни
В останні роки ключові російські державні ЗМІ розвинули, мабуть, найпотужніший наратив у сучасній путінській Росії: історія Другої світової війни й маніпуляції чутливими подіями цього періоду, зокрема з відвертою брехнею. Відновлення репутації Йосифа Сталіна й виправдання злочинів, вчинених за його правління інтенсифікувалося в період з 2009 року, а з 2012 року, коли Путін знову став президентом після перебування на посаді прем’єр-міністра, про Сталіна, як правило, в політичних промовах згадували в позитивному контексті.
Сталін і його ставлення до Польщі — особливо гостре питання. Чим більш офіційні російські джерела вихваляють Сталіна та Червону армію, тим більш провокаційно це сприймається в Польщі.
У 2005 році Путін почав переоцінювати ці події і незабаром навіть похвалив сумнозвісний пакт Молотова-Ріббентропа. Стверджуючи, що це було потрібно для захисту СРСР, Путін замовчав той факт, що цей пакт розділив Польщу між Гітлером і Сталіним і передбачав напад на Польщу спершу нацистських сил із заходу, а потім — Червоної армії зі сходу. Очевидно, це було дуже негативно сприйнято в Польщі. Спроба Путіна у 2019 році звинуватити Польщу в розв’язуванні Другої світової війни — це ще одна вигадка, яка відзначила чергове падіння рівня звинувачень з боку Москви.
Називаючи напад Червоної армії на Польщу «початком звільнення», як це неодноразово робили прокремлівські ЗМІ з 2021 року, вони ніби сипали сіль на відкриту рану. Рішення Сталіна про запобігання наданню Польській Армії Крайовій достатньої допомоги та призупинення Червоної армії під час повстання у Варшаві в 1944 році, що дозволило силам Гітлера придушити його, сприймається як ще одна зрада Польщі та польського народу.
Крім того, припущення про те, що Польща сама надихнула нацистів на будівництво концентраційних таборів, які робили близькі до Кремля ЗМІ в 2020 році, тільки додавали нових образ.
Від визнання злочину до категоричного заперечення: Катинський розстріл
Катинський розстріл 22 000 польських офіцерів, інтелектуалів і громадян у березні 1940 року органами НКВС СРСР є важливою віхою у Другій світовій війні, але він також став і яскравою ілюстрацією того, як легко переписується сучасна російська історія. Тоді загинула величезна кількість поляків. Катинський злочин вперше було визнано у 1990 році радянським лідером Михайлом Горбачовим. Російські правозахисники активно допомагали встановлювати особу жертв і формувати список польських громадян, які стали жертвами репресій СРСР.
У 1992 році президент Росії Борис Єльцин представив тодішньому польському президентові Леху Валенсу офіційні документи, що підтверджували радянську відповідальність за Катинський розстріл. Однак коли Путін прийшов до влади, позиція щодо цієї трагедії знову змінилася на ту, яка панувала в доєльцинську епоху. У 2010 році, після церемонії пам’яті жертв розстрілу, на якій Путін фактично визнав відповідальність Сталіна та радянської системи за трагедію, він припустив, що Сталін мав свої причини дозволити НКВС вбити стільки людей. Починаючи з 2016 року, у державних і прокремлівських ЗМІ лунає категоричне заперечення радянської відповідальності у стилі: «Напевно, це зробили нацисти, а не НКВС».
Ще одне звинувачення: за даними інших прокремлівських ЗМІ, Горбачов і Єльцин були агентами ЦРУ.
…А тепер Білорусь: «Польські імперіалістичні плани щодо Білорусі»
Як стверджується, ще однією важливою ціллю для «імперіаліста» Польщі є Білорусь. У листопаді 2022 року в білоруському виданні Sputnik згадувався гіпотетичний сценарій анексії Польщею українських територій. Як результат, «кордони Білорусі з Польщею та НАТО стануть довшими», що підштовхне польських націоналістів до подальших кроків і загрожуватиме землям Західної Білорусі. Інша стаття стверджує, що Польща розглядає можливість спільного польсько-литовського військового вторгнення до Білорусі.
Звинувачення щодо потенційних польських планів анексувати західну частину Білорусі регулярно озвучуються білоруським президентом Лукашенко. Під час своєї зустрічі з Путіним у травні 2022 року він сказав: «Ми стурбовані тим, що поляки й НАТО готові вирушити та зайняти Західну Україну, як це було до 1939 року (…) Це також їхня стратегія щодо Західної Білорусі».
Білоруський президент періодично стверджує, що претензії Польщі поширюються набагато далі: «Їм потрібна вся Білорусь, а не лише Східні креси», — заявив він у своєму зверненні до нації в січні 2022 року. Нещодавній приклад наративу Лукашенка про «агресивну Польщу» помітили під час його розмови з групою журналістів 16 лютого 2023 року, коли він розкритикував слово «вторгнення» та наполягав, що напад Росії на Україну був спробою Москви захистити і себе, і Україну. «Я маю на увазі ваші плани захопити Західну Україну польськими руками», — сказав він. Вторгнення Росії в Україну виправдовується дезінформаційним наративом про те, що Росія прагне захистити Україну від агресії Польщі.
Усе це підводить до висновку: «США — головний організатор всіх злочинів»
До претензій проти Польщі додається стандартний наратив Кремля: США є організатором усіх злочинів і вважає інші держави васалами Вашингтона. Підставою для цього є ще один поширений наратив про втрачений суверенітет, і цей класичний приклад стосується також і Польщі. Весь ЄС знаходиться під контролем Америки, тому лише Росія є простором для людей, які хочуть жити вільно.
Природа дезінформації: зерна проростають під час конфліктів
У січні 2021 року в статті «Давайте ненавидіти Польщу» ми проаналізували постійну лінію звинувачень Польщі на прикладах, які стосуються давньої історії Росії.
Постійне повторення дезінформації схоже на щоденний прийом краплі отрути, яка формує ментальний ландшафт багатьох цільових груп. Це стимулює поступове формування базового сприйняття агресивного Заходу або закладає зерно для щонайменше скептичного підходу до політики Заходу, у нашому випадку — до польського уряду.
Після початку у 2022 році повномасштабного вторгнення ця тема продовжувала експлуатуватися. Старі дієві меседжі були доповнені новими наративами про відповідальність Заходу за війну та спекуляціями на тему «польської агресії». У лютому 2022 року старі тропи отримали нове життя. (Паралельний ефект використання старих тропів задокументовано тут.)
Погляд на історичний ревізіонізм
Війна Росії проти України розпалює емоції та розколює суспільства, а дезінформація в такому випадку діє як клин. Кремлівські маніпуляції й історичний ревізіонізм, націлені особливо на польське суспільство, посилилися, можливо, через потужну підтримку, яку Польща надала Україні та її громадянам, які шукають притулку в Польщі. Таким чином, мета такого історичного ревізіонізму полягає в тому, щоб підірвати підтримку й рішучість західних суспільств протистояти російській агресії та зупинити підтримку Сил Оборони України.
Щодо сусідньої України російський історичний ревізіонізм супроводжує заклики до геноциду й знищення. Це стимулює звірства з боку російських солдатів на полі бою та сприяє сприйняттю суспільством російських хаотичних обстрілів і ракетних бомбардувань цивільної інфраструктури.