Основні результати досліджень дезінформації 2022 року

Сказати, що у 2022 році багато чого відбулося, — це нічого не сказати. Над усім, як темна хмара, висить неспровокована та невиправдана війна Росії проти України. Щоб зрозуміти, яким був рік, що минає, багато засобів масової інформації підбивали підсумки, визначали найкраще і складали «статті з нумерованими списками подій і фактів». І ми також долучилися. У цьому матеріалі ми даємо вам короткий огляд поточного стану наукових досліджень усього, що стосується маніпулювання інформацією, зокрема дезінформації.

Якщо взяти до уваги величезну кількість наукових досліджень, у яких є ключове слово «дезінформація» (один із найпопулярніших термінів, що використовуються в цих дискусіях), ми, здається, досягнемо вершини. П’ять років тому, у 2017 році, за даними Академії Google, найбільшого у світі сховища наукових публікацій, про дезінформацію згадувалося не більше ніж у 5490 статтях. До 2020 року це число зросло до 16 500, а у 2021 році досягло вражаючої цифри у 23 200 статей. Таким чином, майже три наукові публікації виходило у світ за одну годину протягом усього року. До цього часу ми в поточному році переглянули близько 17 800 наукових праць із цієї теми.

Ось наша добірка наукових досліджень, пов’язаних із дезінформацією, які були опубліковані у 2022 році. Наш перелік не є ані вичерпним, ані репрезентативним оглядом усіх проведених досліджень. Скоріше, це наше викладення деяких знахідок, які ми вважаємо більш цікавими та корисними.

Маніпулювання інформацією взагалі працює?

Чесно кажучи,варто зауважити,що в певний момент дезінформація стала надто гучною. Журналісти, «мозкові центри», аналітики, законотворці, політики — усі хотіли взяти участь у цьому. Зосереджувати увагу на проблемах — це добре. А от уже створення навколо них поверхневого галасу — не дуже добре. Але, незважаючи на пік галасу, дезінформація як проблема не зникне.

Проте, після усіх цих дискусій, аналізів, статей і ключових промов, не всі вірять, що дезінформація має негативний вплив на реальний світ. Якщо подивитися на академічні дослідження щодо цього конкретного аспекту дезінформації, виявляється, що їх напрочуд мало. Хоча важко визначити точний вплив інформаційних маніпуляцій на наше суспільство та на нас як на окремих індивідуумів, це можливо.

Навіть якщо наукові дослідження впливу дезінформації далекі від переконливих, деякі характерні риси можуть підвищити ймовірність успіху операції з маніпулювання інформацією. В літературному огляді для Шведського університету оборони Клаес Валленіус окреслив чотири з них. По-перше, маніпулятивні наміри відправника приховані. По-друге, антагоністичні наміри відправника приховані. По-третє, повідомлення не надто віддалено від поточної точки зору його одержувача. І, нарешті, повідомлення побудовано на емоційних, а не раціональних засадах. Усе це нам так знайоме тому, що Росія використовує більшість цих інструментів впродовж багатьох років.

Тема, яка дуже часто піднімається в дискусіях про маніпуляції іноземною інформацією, — це втручання у вибори. Група науковців з університетів Італії, Фінляндії та США вивчила вплив інформації, що вводить в оману, на голоси виборців, віддані за популістські партії на виборах в Італії у 2018 році. Вони виявили, що вплив інформації, яка вводить в оману, сприяє популістським партіям незалежно від відсотка підтримки, яку вони мали до того, але сам по собі цей факт не може пояснити, чому ці партії стали вкрай популярні.

Усе це в нас у голові

Сприйняття хибних відомостей і дезінформації тісно пов’язане з тим, як працює наш мозок. Численні дослідження психологічних аспектів маніпулювання інформацією пояснюють чому.

У статті для Nature Review Psychology Ульріх К. Х. Екер та ін. розглянули когнітивні, соціальні й емоційні фактори, які спонукають людей формувати або навіть підтримувати дезінформаційні погляди. За іронією долі, помилкові переконання зазвичай виникають завдяки тим самим механізмам, що й правильні. Це поєднання когнітивних, таких як інтуїтивне мислення, та соціально-емоційних факторів. Вирішуючи, що є правдою, люди часто упереджено вірять у достовірність інформації та довіряють своїй інтуїції, а не обмірковують отримані факти. Крім того, повторення посилює віру як в оманливу інформацію, так і у факти.

«Психологічні чинники віри в дезінформацію та її опір корекції (The psychological drivers of misinformation belief and its resistance to correction)», У. К. Х. Екер, С. Левандовські, Дж. Кук, та ін., 2022 р.

Алекс Ескола-Гаскон та ін. просунулися далі, дослідивши психопатологічні профілі, які характеризують людей, схильних до сприйняття інформації, що вводить в оману. Провівши низку тестів за участю більш ніж 1400 добровольців, вони дійшли висновку, що люди, найбільше схильні до шизотипії (стан, який не надто відрізняється від шизофренії), параної та акторської гри (більш широко відомий як драматичний розлад особистості), є більш вразливі до негативного впливу інформації, що вводить в оману. Люди, які не визначають, яка інформація може бути оманливою, також схильні бути більш тривожними, піддаватися навіюванню й бути уразливими щодо сильних емоцій.

На жаль, навіть коли люди розпізнають інформацію в Інтернеті як таку, що вводить в оману, багато хто, як правило, нічого із цим не робить, не вживає жодних дій з її спростування. Селін Гургун та ін. вирішили з’ясувати, чому так відбувається. Коротше кажучи, існує багато можливих причин, які можуть пояснити мовчання в Інтернеті щодо інформації, що вводить в оману. І вони підпадають під одну з таких шести категорій: орієнтованість на себе, орієнтованість на відносини, орієнтованість на інших, орієнтованість на зміст, індивідуальні риси характеру та технічні фактори.

«Мовчання в мережі: чому люди не кидають виклик іншим, публікуючи дезінформацію? (Online silence: why do people not challenge others when posting misinformation?)», С. Гургун, Е. Арден-Клоуз, К. Т. Фелп та Р. Алі, 2023 р.

Що ще гірше, деякі люди, здається, не тільки вірять в інформацію, яка вводить в оману, але ще й виправдовують те, у що вірять. У статті для Current Opinion in Psychology Даніель А. Еффрон та Бет А. Хелгасон надали огляд дослідження трьох психологічних факторів, які спонукають людей сприймати дезінформацію: прихильність, уява та повторення. Таким чином, прихильність певним поглядам може знизити моральні стандарти, уява разом із прихильністю можуть призвести до того, що брехня в ширшому сенсі здаватиметься правдою, а повторення може притупити негативну реакцію людей на брехню.

У пошуках рішень — від розвінчання до попереднього викриття

На щастя, все не так уже й погано. Хоча дезінформація — це не жартівлива проблема, але гумор якраз може бути ефективним інструментом у боротьбі з нею. Марк Букес і Майкл Хамлерс провели експеримент, у якому порівняли результати звичайної перевірки фактів та сатиричної. Вони виявили, що обидва формати перевірки фактів — звичайна та сатирична — були однаково ефективними у зниженні погодження з неправдивою інформацією та сприйняття достовірності неправдивої інформації. Звичайна перевірка фактів була особливо ефективною серед людей, які погоджувалися з перевіреною інформацією, у той час як сатирична перевірка фактів була однаково ефективною в усіх напрямках.

Незважаючи на свою корисність, перевірка фактів та розвінчання мають деякі фундаментальні обмеження. Одна з них полягає в тому, що розвінчання — це реакція на те, що вже сталося. Інакше кажучи, ми завжди на крок позаду супротивника. Ще одним обмеженням є труднощі, з якими стикаються ті, хто перевіряє факти, намагаючись охопити ту саму аудиторію, для якої від початку призначалася дезінформація. У відповідь на це дослідники зараз шукають способи достукатися до людей, перш ніж оманлива інформація завдасть їм шкоди.

Одним із таких підходів є попереднє викриття обману, або психологічне щеплення. Авторитетні вчені Джон Розенбек, Сандер ван дер Лінден та ін. перевірили цю теорію. Спираючись на результати семи досліджень, у яких взяли участь майже 30 000 осіб, учені дійшли висновку, що превентивні відеоролики-щеплення, спрямовані проти нав’язування хибних ідей, можуть допомогти у створенні психологічної стійкості до поширених методів маніпулювання, як-от використання надмірно емоційної мови, непослідовність, хибні дихотомії, пошук «цапа-відбувайла» і нападки, які апелюють до почуттів або упереджень читача чи слухача, на відміну від фактів. Більше того, вони виявили, що ці відеоролики-щеплення ефективні не лише в лабораторних умовах, але й на платформі для обміну відео в реальному житті, і тому їх можна легко впроваджувати у потрібному масштабі.

У якому напрямку рухатись далі

Якщо ви так само захоплені дослідженнями, пов’язаними з маніпулюванням інформацією, як і ми, стежте за нашою сторінкою в Твіттері, де ми просуваємо нове тематичне дослідження (майже) щонеділі. Але це ще не все. Ми зараз працюємо над повністю оновленим розділом «Дослідження та звіти» на нашому вебсайті. Очікуйте новини про цей проєкт протягом найближчих кількох місяців . А поки насолоджуйтесь останніми моментами 2022 року та чудового вам 2023 року!