Навчання

Інструменти для розуміння дезінформації та реагування на неї

Дезінформація є одним із головних викликів нашого часу. Іноді може здатися, що вона оточує нас усюди. А саме: від сімейних посиденьок, де точаться запеклі дискусії про політику, суспільство та навіть про реалізацію власного вибору щодо особистого здоров’я, до інтернету, соціальних мереж і міжнародної політики.

Час від часу дезінформацію створюють і поширюють не лише окремі люди в інтернеті. Іноземні держави, зокрема Росія та Китай, систематично використовують дезінформацію та маніпулюють фактами, інформацією, щоб розколоти наші суспільства та підірвати наші демократії, знищити довіру до верховенства права, вплинути на порядок формування виборних органів держави, дискредитувати демократичні цінності та медіа. Дезінформація, як частина механізму іноземних маніпуляцій інформацією та втручання, становить загрозу безпеці Європейського Союзу та його країн-членів.

Що насправді є дезінформацією? Як ми можемо протидіяти дезінформації — якщо взагалі можемо? Як ми можемо на неї реагувати? Платформа Learn покликана допомогти вам знайти відповіді на ці та інші актуальні питання, ґрунтуючись на спільному досвіді проєкту EUvsDisinfo, накопиченому з моменту його створення у 2015 році. Тут ви знайдете деякі з наших найкращих публікацій, а ще низку корисних інструментів, ігор, подкастів та інших ресурсів для формування чи зміцнення імунітету до дезінформації. Навчіться разом з EUvsDisinfo розрізняти дезінформацію, ознайомлюйтеся з матеріалами за тегом #DontBeDeceived (українською: #Не_ведися) — будете стійкішими до неправди.

ВИЗНАЧЕННЯ ТЕРМІНІВ

«Фейкові», або брехливі новини

Неточна, зманіпульована, або зовсім неправдива, сенсаційна інформація, що навмисно вводить в оману.

Термін «фейкові новини» має сильний політичний підтекст і досить неточно описує всю складність питань, які цей термін охоплює. Тому в EUvsDisinfo ми віддаємо перевагу точнішим визначенням цього явища (а саме: наприклад, дезінформація, маніпулювання інформацією).

Пропаганда

Пропаганда є діяльністю, націленою на використання контенту (текстів, зображень чи інших символів), щоб впливати на думки, цінності та дії людей, а також скеровувати їх у певний напрям. Такі дії відбуваються з метою заподіяти шкоду супротивникам, часто з використанням неетичних методів переконання. Це всеосяжний термін із сильним історичним підтекстом, тому ми нечасто використовуємо його у своїй роботі. Зокрема, Міжнародний пакт про громадянські та політичні права, прийнятий ООН у 1966 році, визначає, що пропаганда війни має бути законодавчо заборонена.

Мізінформація

Мізінформація – це помилкове інформування. Це контент, який є неточним, помилковим і вводить в оману, але поширюється без наміру заподіяти шкоду. Однак наслідки все ж таки можуть бути шкідливими, наприклад, коли люди діляться неточною інформацією з друзями та родичами з найкращих намірів, без відома того, що зміст такої інформації може вводити в оману.

Дезінформація

Неправдива інформація, яка створюється, подається та поширюється з певною метою (дуже часто, щоб вплинути на людину, яка буде її отримувати), – щоб навмисно ввести оману, ошукати або забезпечити економічну чи політичну вигоду – все це може завдати шкоди суспільству. Дезінформацією не вважаються помилкові відомості, сатира та пародії, а також чітко ідентифіковані упереджені новини та коментарі. 

Операція інформаційного впливу

Скоординовані зусилля вітчизняних або закордонних суб’єктів, які мають на меті здійснення впливу на цільову аудиторію з використанням ряду оманливих засобів, серед них придушення незалежних джерел інформації в поєднанні з поширенням дезінформації.

Іноземні маніпуляції інформацією та втручання (FIMI)

Модель поведінки в інформаційній сфері, яка загрожує цінностям, процедурам і політичним процесам. Така діяльність є маніпулятивною (хоча зазвичай не є протизаконною) і ведеться навмисно та скоординовано, часто разом з іншими гібридними заходами. Вона може здійснюватися державними чи недержавними суб’єктами та їх довіреними особами.

Розуміння

Що таке дезінформація?

Та чому вона повинна вас хвилювати?

Дехто скаже, що дезінформація, або брехня, є частиною людської взаємодії. Біла брехня, відверта брехня, фальсифікації, «альтернативні факти» — пропаганда супроводжувала людство протягом усієї історії. Навіть змій в Едемському саду збрехав Адаму та Єві!

Хтось би додав, що дезінформація, особливо в політичних або геополітичних цілях, є набагато пізнішим винаходом, який став широко використовуватися тоталітарними режимами XX століття, та що вона була вдосконалена КДБ (головним органом безпеки в Радянському Союзі), який розробив так звані «активні заходи»[1], щоб посіяти розбрат і плутанину в спробах підірвати Захід. І ця дезінформація донині продовжує використовуватися Росією з тією ж метою. (Більше про те, як Росія реанімувала кадебістські методи дезінформації, можна дізнатися з інтерв'ю 2019 року з незалежним російським журналістом Романом Доброхотовим).

Існує багато способів відповісти на питання, що таке дезінформація — ми в EUvsDisinfo розглянули її філософські, технологічні, політичні, соціологічні та комунікаційні аспекти. У цьому розділі «ВЧІТЬСЯ» ми намагалися охопити їх усі.

Наша власна історія розпочалася у 2015 році після того, як Європейська Рада — найвища інстанція прийняття рішень в Європейському Союзі — назвала Росію джерелом дезінформації та поставила перед нами завдання протистояти тривалим російським дезінформаційним кампаніям. Ознайомтеся з нашою історією тут.

У 2014 році — за рік до створення EUvsDisinfo — європейська країна вперше з часів Другої світової війни застосувала військову силу для нападу та захоплення території сусідньої держави: Росія незаконно анексувала український півострів Крим. Російська агресія в Україні супроводжується потужною дезінформаційною кампанією, кульмінацією якої стали широкомасштабне вторгнення та тотальне насильство з ознаками геноциду проти України. Протидія російській дезінформації означає боротьбу з російською агресією — так вважають українські фактчекери Vox Check, які спілкувалися з нами буквально з окопів, де вони продовжують стояти на захисті України.

Важко переоцінити роль російських державних ЗМІ та розвиненої прокремлівської дезінформаційної екосистеми у мобілізації внутрішньої підтримки вторгнення в Україну.[2] Контроль Кремля над інформаційним простором Росії є також ілюстрацією того, як авторитарні режими використовують державні ЗМІ в якості трибуни для поширення вказівок своїм підданим щодо того, як діяти та що думати, вимагаючи від аудиторії безумовної лояльності. Це різко контрастує з розумінням ЗМІ як форуму, де відбувається вільний обмін думками та ідеями; де дебати, дослідження та критика створюють публічний дискурс, який підтримує демократію. (Ці поняття ми досліджуємо в нашій статті про пропаганду та безправ'я).

На додаток до використання ЗМІ в якості трибуни, прокремлівська дезінформація підтримується мегафоном — мегафоном маніпулятивної тактики. Використання ботів, тролів, фейкових сайтів і фейкових експертів, а також інших численних заходів, які намагаються спотворити справжню дискусію, що є підґрунтям демократичних дебатів, має на меті охопити якомога більше людей, щоб викликати у них почуття невпевненості та страху й посіяти в них ненависть. Це свідчить про те, що про свободу слова мова не йде. Право говорити неправду або робити оманливі заяви захищене в наших суспільствах. Однак мова йде про те, що Кремль використовує всі ці маніпуляції як спосіб бути голосніше за всіх. Саме такі інформаційні маніпуляції та втручання, включаючи дезінформацію, EUvsDisinfo прагне викривати, пояснювати та долати.

Дезінформація та інші спроби маніпулювати інформацією, які ми також висвітлюємо в розділі «ВЧІТЬСЯ», намагаються отруїти публічний дискурс. Таким чином, протидія дезінформації також означає захист демократії та протистояння авторитаризму.

Перегляньте цей та інші розділи, щоб дізнатися більше про наративи й риторику прокремлівської дезінформації, тактику, методи та процедури дезінформації, екосистему прокремлівських ЗМІ, їхню філософію та дезінформацію. Ознайомтеся з розділом «Реагуйте», щоб дізнатися, що можна з цим робити. А якщо вам цікаво дізнатися більше — у нас є дещо особливе і для вас!

[1] New York Times ще у 2018 році зняла про це чудовий документальний фільм під назвою «Операція InfeKtion», який можна переглянути тут https://www.youtube.com/watch?v=tR_6dibpDfo (англійською мовою).

[2] Саме з цієї причини ЄС запровадив санкції проти кількох десятків російських пропагандистів та призупинив на території ЄС мовлення підконтрольних Росії видань, таких як RT.

«ПРОТИДІЯ ПОСТІЙНИМ ДЕЗІНФОРМАЦІЙНИМ КАМПАНІЯМ З БОКУ РОСІЇ»: ІСТОРІЯ EUVSDISINFO

22/04/2020

У цій статті ми пропонуємо нашим читачам зазирнути за лаштунки роботи, результати якої ви бачите на вебсайті EUvsDisinfo, як-от база даних щодо дезінформації; наша присутність у Facebook і Twitter, а також наш щотижневий інформаційний бюлетень під назвою Disinformation Review.

Ми проходимо через ключові моменти нашої історії в умовах трансформації: від ухваленого в 2015 році рішення про створення Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій (East StratCom Task Force) на тлі конфлікту в Україні до реальності інфодемії COVID-19 навесні 2020 року. У межах цієї історії ми ділимося деякими думками, що лежать в основі наших методів і підходів.

Зміст
Унікальний мандат
2015 рік: російська агресія в Україні
Україна та ЄС як цілі дезінформації
Кампанія з підвищення обізнаності EUvsDisinfo
Термінологія та методологія EUvsDisinfo
З 2018 року: зростання підтримки та новий мандат

Унікальний мандат

19 та 20 березня 2015 року лідери 28 країн ЄС зібралися в Брюсселі. Одним із рішень, ухвалених і письмово зафіксованих учасниками саміту, було таке.

«Рада Європи підкреслила необхідність протидії постійним дезінформаційним кампаніям Росії та запропонувала Верховному представнику спільно з державами-членами та інституціями ЄС до червня підготувати план дій зі стратегічної комунікації. Першим кроком у цьому напрямку є створення відділу комунікації».

Це одноголосне рішення, ухвалене на найвищому можливому рівні в Європейському Союзі — 28 главами держав і урядів — із чітким формулюванням, згідно з яким Росія була відверто проголошена джерелом дезінформації, лягло в основу створення майбутньої Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій, надавши їй унікальний за силою мандат.

У березні 2015 року лідери 28 держав — членів ЄС вирішили створити Оперативну робочу групу зі стратегічних комунікацій

У межах ЄСЗС дипломатичної служби ЄС, яку очолює Високий представник ЄС — була сформована команда експертів, які переважно мали досвід у сфері комунікацій, журналістики та дослідження Росії.

2015 рік: російська агресія в Україні

Перш ніж розібратися в тому, як цей мандат був реалізований на практиці, пригадаємо тогочасну ситуацію в східній частині європейського континенту.

У 2014 році (за рік до створення робочої групи) вперше з часів Другої світової війни європейська країна застосувала військову силу з метою нападу на свого сусіда та захоплення його території: Росія незаконно анексувала український півострів Крим.

Туман брехні: від «зелених чоловічків» у Криму до вбивства 298 мирних громадян у небі над Україною в червні 2014 року — російська влада та контрольовані державою ЗМІ спільно поширювали плутанину та приховували правду.

Підтримувані Росією збройні сепаратистські угруповання також взяли під контроль частину сходу України на Донбасі, який межує з Росією. У червні 2014 року цей конфлікт раптово наблизився до самого Європейського Союзу, коли рейс MH17 авіакомпанії Malaysia Airlines, на борту якого перебували 298 осіб, у тому числі 80 дітей і 196 громадян Нідерландів, був збитий російською ракетою, запущеною з території України, контрольованої підтримуваними Росією сепаратистами.

Україна та ЄС як цілі дезінформації

Російська агресія в Україні супроводжувалась масштабною дезінформаційною кампанією, у якій центральну роль відігравала відверта брехня. Ця гібридна операція була складовою загальної спроби дестабілізувати ситуацію в Україні, а її метою був підрив позиції України, як безпосередньо в конфлікті з Росією, так і в очах міжнародного співтовариства, шляхом поширення сумнівів і плутанини.

Російське федеральне телебачення показало жінку, яка стверджувала, що бачила особисто, як українські військові розіп’яли місцевого хлопчика на сході України; ця жінка виявилася актрисою, а цієї страти ніколи не було. В іншому випадку російській аудиторії розповідали про маленьку дівчинку, яку було вбито на сході України в результаті обстрілу української армії; проте журналіст BBC домігся зізнання продюсерів НТВ у тому, що вони опублікували цю історію, знаючи, що вона вигадана. Представники російської влади та російські ЗМІ розповсюджували десятки різних суперечливих версій того, що сталося з рейсом MH17. Але це лише димова завіса, покликана поширювати невизначеність і уникнути визнання відповідальності Росії за цей жахливий злочин.

Кореспонденти на місці подій і журналісти-розслідувачі відіграли головну роль у викритті прокремлівської дезінформації. Вище наведено відзначений нагородою відеорепортаж телеканалу Vice News із Криму.

Водночас ЄС і його відносини з Україною — найбільшою країною-партнером у політиці Східного партнерства ЄС — також стали мішенню дезінформації. Серед прикладів — повідомлення, в яких ЄС звинувачувався у фінансуванні будівництва «концтаборів» в Україні. Схожі приклади прокремлівської дезінформації, спрямованої на відносини ЄС і України, було викрито у важливій роботі українських фактчекерів.

Саме в умовах такої геополітичної ситуації та інформаційного середовища в березні 2015 року європейські лідери зробили перший політичний крок у боротьбі проти дезінформації.

Три варіанти реагування на дезінформацію

Щоб перейти до дій, потрібно було втілити формулювання мандату в конкретний опис завдань. Що слід розуміти під словом «протидіяти»? Як можна протидіяти дезінформації? Іншими словами, чим повинна займатися робоча група?

За погодженням з міжнародними експертами ЄСЗС визначила не один, а три різні напрямки роботи як політично прийнятні та ефективні способи протидії дезінформації.

  • Оперативна робоча група повинна зробити власну комунікацію ЄС ефективнішою, зосередивши особливу увагу на країнах Східного партнерства. Іншими словами, щоб аудиторія була стійкою, наприклад, до дезінформації, спрямованої на відносини ЄС і України, було б доцільно підвищити рівень знань про ЄС і його діяльність.
  • Оперативна робоча група також повинна сприяти зміцненню вільних і незалежних ЗМІ у відповідному регіоні. Один із найкращих способів збереження стійкості суспільства до дезінформації — наявність сильних і надійних незалежних ЗМІ, зокрема суспільних, які дотримуються фундаментальних журналістських стандартів.
  • Нарешті, третім напрямком роботи Оперативної робочої групи є підвищення обізнаності про проблему дезінформації шляхом проведення інформаційної кампанії. У межах цієї кампанії необхідно збирати приклади дезінформації та демонструвати їх у формі, яка б не посилювала дезінформацію, а протидіяла їй. EUvsDisinfo і є цією кампанією з підвищення обізнаності.

Ці три напрямки стали основою нашої роботи з моменту, коли Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій розпочала свою діяльність 1 вересня 2015 року в Брюсселі.

Таким чином, публікації під брендом EUvsDisinfo є одним із варіантів реагування ЄС на дезінформацію — відповіддю на фундаментальне запитання: як протидіяти дезінформації?

Кампанія з підвищення обізнаності EUvsDisinfo

Вебсайт EUvsDisinfo.eu є центром нашої кампанії з підвищення обізнаності щодо прокремлівської дезінформації. Вебсайт кампанії містить декілька різних продуктів.

  • Загальнодоступна база даних щодо дезінформації: з 2016 року ми збираємо приклади дезінформації з посиланнями на оригінали та додаємо короткі спростування. Станом на квітень 2020 року ми зібрали понад 8000 прикладів. Спочатку ми покладалися на моніторинг ЗМІ членами робочої групи і на мережу добровільних помічників, які передавали нам виявлені приклади. Далі завдяки фінансуванню від Європарламенту ми змогли систематизувати цю роботу за допомогою професійних служб моніторингу ЗМІ. Однак остаточне рішення щодо внесення прикладу дезінформації в базу даних залишається за нами.
  • Щотижневий огляд дезінформації,Disinformation Review, де наведені останні приклади в базі даних, щоб окреслити сучасні тенденції. Коли схожі дезінформаційні повідомлення з’являються в різних ЗМІ, а іноді й різними мовами, це може бути ознакою появи певних наративів, тобто спроб сформувати та поширити особливі погляди на реальність серед аудиторії засобів масової інформації (соціальних мереж).
  • Якщо Disinformation Review нагадує розділ новин, у нас також є тематичний розділ зі статтями, у яких детальніше розглядаються конкретні теми й наративи в динаміці. У цьому розділі використані різні підходи, і він містить матеріали, які відрізняються стилем написання: об’ємні аналітичні статті, інтерв’ю, цикл цифра тижня, а також статті з розважальним поворотом, наприклад, коли спроби поширення дезінформації завершились конфузом. Крім того, якщо основою Disinformation Review переважно є приклади дезінформації, які ми визначили самостійно за допомогою професійних систем моніторингу ЗМІ, то тематичні статті часто висвітлюють журналістські розслідування та роботу фактчекерів із викриття дезінформації. Часто це статті, радіо- та телепередачі російською мовою, створені незалежними російськими журналістами, чию важливу роботу ми таким чином робимо доступною англійською мовою для більш широкої міжнародної аудиторії.
  • Наразі ми виділили два тематичних розділи: один із них присвячений виборам і містить онлайн-результати кампанії, яку ми провели спільно з колегами з Європарламенту та представництв Європейської комісії в державах-членах, щоб підвищити обізнаність щодо дезінформації напередодні виборів до Європарламенту у 2019 році; і спеціальний розділ про COVID-19, у якому зібрані наші публікації у відповідь на дезінформацію про пандемію коронавірусу.
  • Ми також створюємо відеоролики, які підвищують обізнаність щодо дезінформації, звертаючи особливу увагу на приклади з російського телебачення. Іноді найпростішим способом реагування на проблему є додавання англійських субтитрів до випусків новин або ток-шоу на російському телебаченні. Ми публікуємо ці відеоролики на наших сторінках у Facebook і Twitter.

 

Термінологія та методологія EUvsDisinfo

Ми усвідомлюємо, що результати нашої роботи значною мірою залежать від визначень і підходів, які ми використовуємо. Деякі ключові поняття слід виділити як особливо важливі.

  • Ми вживаємо термін прокремлівська дезінформація, оскільки наша увага зосереджена на змісті повідомлень. Хоча добре відомо, що Кремль дає вказівки щодо висвітлення інформації у ЗМІ, є також суб’єкти, які діють із різним ступенем залежності, лояльності або просто перебувають під впливом наративів російської влади. Наше бачення цієї «екосистеми» див. у статті Стратегія і тактика прокремлівської дезінформаційної кампанії.
  • Оскільки наша робота є частиною зовнішньої політики ЄС, ми зосереджуємося на дезінформації, що надходить із зовнішніх джерел відносно ЄС, які, з огляду на наш мандат, мають чіткий зв'язок із прокремлівською екосистемою. Відповідно до початкового мандату EUvsDisinfo звертає увагу саме на прокремлівську дезінформацію.
  • Ми висвітлюємо приклади дезінформації, якщо в контексті чітко не вказується на те, що це твердження не відповідає дійсності. Наприклад, ми не розглядаємо матеріали, чітко визначені як сатира. Однак випадки дезінформації можуть мати місце, наприклад, у телевізійному ток-шоу, де висловлюються думки, що конкурують: якщо контекст очевидно дезінформаційного повідомлення легітимізує його як адекватну «думку» (навіть у поєднанні з іншими точками зору), ми вважаємо це повідомлення релевантним для нашого матеріалу.
  • База даних EUvsDisinfo містить спростування, у яких пояснюються елементи дезінформації в певних твердженнях, тобто достовірно неправдивої або недостовірної інформації, яка створюється, подається та поширюється з метою отримання економічної вигоди або для умисного обману суспільства та може завдати суспільної шкоди. Ми поміщаємо приклади дезінформації в контекст нашого щотижневого інформаційного бюлетеня Disinformation Review та тематичних статей. Наша зосередженість на контексті обумовлена тим фактом, що ми усвідомлюємо важливу різницю між помилковою інформацією та дезінформацією, тобто між окремо розглянутим помилковим твердженням і тим, як його можна умисно, систематично й маніпулятивно використовувати з метою досягнення певних політичних цілей. Підвищення обізнаності полягає не лише в розумінні того, чому певна інформація не відповідає дійсності, а й того, як працюють системи, в яких виникають подібні твердження. Переглядаючи базу даних, читач бачить хронологію того, як дезінформаційне повідомлення з’являється вперше, як воно змінюється і розвивається. Ці дані підказують дослідникам, журналістам та іншим користувачам, де можна знайти додаткову інформацію. Детальний аналіз використаних термінів див. у таблиці термінів у цій статті.

 

З 2018 року: зростання підтримки та новий мандат

З 2015 року ми приділяємо особливу увагу Україні, але досліджуємо й інші сфери, в яких діє прокремлівська дезінформація, зокрема: міграція, рух MeToo, втручання у вибори, права людини, рух проти вакцинації, хімічна атака в Солсбері, зміна клімату, теорії змови та багато інших тем.

Ми також спостерігаємо зростання інтересу та підтримки нашої роботи, зокрема з боку Європарламенту. Починаючи з 2018 року Європарламент виділяє окремий бюджет на підтримку нашої роботи. Частина цього фінансування витрачається на оплату послуг систематичного моніторингу ЗМІ, який замінив мережу волонтерів. Ми хотіли додати кількісний підхід, не обмежуючись наочними прикладами. У результаті зараз ми бачимо та чуємо набагато більше і більшою кількістю мов, ніж спочатку, а завдяки доступу до великих об’ємів даних ми можемо виявляти більші тенденції.

У грудні 2018 року європейські лідери знову зібралися в Брюсселі для нового обговорення проблеми дезінформації. Цього разу вони прийняли План дій проти дезінформації, у якому визнано роботу Оперативної робочої групи зі стратегічних комунікацій. Це означає, що наш початковий мандат залишився незмінним. У новому Плані дій з’явились нові політики та ініціативи, зокрема Система оперативного сповіщення, за допомогою якої держави — члени ЄС інформують одна одну про поширення дезінформації, а також Кодекс практики, який спонукає до збільшення відповідальності соціальних мереж та інших технологічних гігантів за інформацію, яка публікується на їхніх платформах. Також у Плані відзначається важлива роль наших колег із Оперативних робочих груп ЄСЗС у справах Західних Балкан і Півдня (остання охоплює Близький Схід і Північну Африку). Важливість цих регіонів підтверджують статті, опубліковані на вебсайті EUvsDisinfo, наприклад, про дезінформацію, поширювану телеканалом RT арабською мовою та службою новин Sputnik на Західних Балканах. Нещодавно в нашу розширену сферу інтересів потрапили дезінформаційні кампанії, які створюються в Китаї, тому ми збільшили наші можливості для аналізу даних. Прикладом такої роботи є стаття про те, як на сторінці у Facebook, яка нібито належала Європарламенту, систематично поширювались публікації телеканалу RT.

Окрім онлайн-кампанії EUvsDisinfo Оперативна робоча група зі стратегічних комунікацій почала організовувати конференції для експертів з метою підвищення обізнаності щодо дезінформації. Один такий захід було проведено в Брюсселі, а інший — у Тбілісі, Грузія. Крім цього, робоча група співпрацює з різними суб’єктами в країнах Східного партнерства, зокрема з представниками державних установ.

У 2018 році лідери країн Європи також підкреслили особливу важливість захисту процесу виборів від дезінформації. У відповідь на це ми розпочали кампанію з підвищення обізнаності напередодні виборів до Європарламенту в травні 2019 року.

Одним із елементів нашої кампанії з підвищення обізнаності щодо втручання у вибори 2019 року стало висвітлення роботи петербурзької «фабрики тролів».

Ми визнаємо, що значна частина нашої аудиторії надає перевагу читанню не англійською, а іншими мовами. Із самого початку ми публікуємо та просуваємо російськомовні версії всіх наших статей і Disinformation Review. Ми перекладаємо окремі публікації німецькою мовою, а тепер починаємо працювати французькою, італійською та іспанською мовами.

Стандартні матеріали EUvsDisinfo (база даних щодо дезінформації, Disinformation Review та аналітичні статті) позначені як такі, що «не є офіційною позицією ЄС». Ми вважаємо, що аналіз матеріалів інших суб’єктів не слід розглядати як політику. Ми хочемо, щоб наша робота вважалася аналітичним продуктом, який надається ЄС для загального користування.

 

 

Read more

ПРОПАГАНДА ТА БЕЗПРАВ'Я

15/02/2019

Засоби масової інформації групуються навколо двох головних концепцій: ЗМІ як форум або ЗМІ як трибуна. Звісно, це теоретична модель, яка описує два типи відносин між ЗМІ та їхньою аудиторією.

Основою концепції форуму є горизонтальний обмін ідеями та поглядами. Загалом ЗМІ виконують функцію платформи для публічного дискурсу. Форум — це не місце для ухвалення рішень, це місце для дебатів, запитань, перевірки, критики. Успішний форум може бути гучним, грубим і навіть вульгарним. Він може підлягати модерації, але не контролю.

Концепція трибуни — це перш за все платформа для поширення ідей і цінностей того, хто контролює цю платформу. Це вертикальний процес, у ході якого очікується, що аудиторія пасивно сприйматиме інформацію та отримуватиме інструкції від влади, як діяти і що думати. Основою цієї концепції є безумовна лояльність аудиторії.

Форум і трибуна мають різні погляди на поняття «фейк». Для форуму фейк — це інформація без фактичного підґрунтя. Учасники дискурсу вимагають джерел, вони критично підходять до тверджень. Спроби підправити фотографії, підробити документи, приховати подробиці або просто збрехати рано чи пізно привернуть увагу суспільства.

Для трибуни фейк — це все, що підриває авторитет мовника. Не так важливо, чи підкріплюється твердження фактами; правдою є те, що приносить користь мовнику. Це є правдою, тому що так стверджує влада.

Очевидно, що більшість пропагандистських видань мають всі характерні ознаки трибуни. ЗМІ є інструментом, «наймогутнішою зброєю партії». Зброєю, якою володіють тільки впливові люди. Аудиторія є абсолютно безправною, з примусово насаджуваними поглядами та думками.

Однак аудиторія володіє могутнім інструментом. Вона може припинити слухати. Колишній президент Чехії, поет і дисидент Вацлав Гавел назвав це силою безсилих. Основою трибуни є прийняття низки ідеологічних ритуалів, котрі швидко руйнуються, оскільки вони ніколи не випробовувалися в чесній боротьбі ідей.

Історично, коли публічні дебати було витіснено зі ЗМІ, форуми для публічного дискурсу почали з’являтися в неочікуваних місцях. Коли ЗМІ деградували до поширення партійної лінії, люди знайшли простір, інші місця, способи задавати запитання, обговорювати, не погоджуватися з владою.

Концепція форуму співвідноситься з демократією, як концепція трибуни співвідноситься з авторитаризмом. Основою демократії є незгода; її методом є критичне мислення. Основою авторитаризму є покора; його методом є позбавлення прав і корупція.

Read more

«НАША ПРАЦЯ ДОПОМАГАЄ БОРОТИСЯ З РОСІЙСЬКОЮ АГРЕСІЄЮ. ТОМУ МИ ЗАВЗЯТО ПРОДОВЖУЄМО». ІНТЕРВ’Ю З УКРАЇНСЬКИМИ ФАКТЧЕКЕРАМИ З VOXCHECK

09/03/2022

VoxCheck це незалежний некомерційний проєкт з фактчекінґу в Україні. На початку лютого 2022 року, коли Кремль ще тільки накопичував свої танки та солдатів на кордонах України, ми надіслали VoxCheck декілька письмових запитань щодо їхньої праці та прокремлівської дезінформації в Україні. Росія вторглася в Україну раніше, ніж ми встигли опублікувати інтерв’ю. 2 березня, на сьомий день вторгнення, ми отримали відповіді на наші запитання та вирішили опублікувати у поточній формі як ілюстрацію витривалості та стійкості українського народу.

VoxCheck продовжує боротися з дезінформацією навіть тоді, коли робота організації переривається звуками сирен повітряної тривоги.

Мова тексту була дещо відредагована задля кращої читабельності.

Що таке VoxUkraine та яка її місія?

VoxCheck– це незалежна аналітична платформ. Ми допомагаємо Україні рухатися у майбутнє. Ми концентруємося на економіці, управління, соціальному розвитку та реформах. Жодні партії чи олігархи нам не допомагають. Якість наших матеріалів забезпечується редакційним процесом.

VoxCheck– це підрозділ VoxUkraine з фактчекінґу. Ми проводимо моніторинґ та перевіряємо заяви політиків та лідерів думки, що вони ними діляться з ширшою аудиторією, наприклад, в інтерв’ю провідним ЗМІ чи на політичних ток-шоу. Інші напрямки нашої праці – викривання фейків та протидія російській дезінформації. Метою нашого проєкту є: менше брехні з боку політиків та більше критичного мислення від людей.

В актуальному контексті воєнної ескалації Росії чимало спостерігачів підкреслюють, що Кремль посилив свої активності з дезінформації (запитання було поставлене перед початком вторгнення Росії EuvsDisinfo). Чи ви погоджуєтеся з цим твердженням, та якщо так, які є головні наративи дезінформації, мішенню якої є українська аудиторія?

Загальний наратив російської дезінформації залишається тим самим: «Україною керують нацисти»; «Російська мова та російська культура зазнають утиску в Україні»; «Україною керують західні діячі»; «Українська армія проводить артилерійські обстріли цивільних осіб на Донбасі» та чимало інших.

Однак кількість оманливих розповідей збільшилася разом з накопичуванням воєнних та початком широкомасштабного вторгнення. Наприклад, лунали звинувачення, що українці атакували та обстрілювали деякі місця (хоча насправді цього не відбувалося), вигадували історії про те, як українські солдати здаються, а високопосадовці їдуть з України, стверджували про поразку Збройних сил України (метою цих історій було деморалізувати українську армію).

Ви можете знайти більше прикладів на Vox Ukraine.

Чи ви можете порівняти теперішню ситуацію і інформаційному середовищі із ситуацією 2014 року? Чи українці стали більш стійкі до дезінформації?

Потрібно згадати один факт: 2014 року не було VoxCheck.

На нашу думку, українці зараз більш стійкі ніж 2014 року. Але є ще куди зростати.

Відповідно до опитування, проведеного 2020 року організацією Detector Media, 15 відсотків українців мали низький рівень, а 33 відсотків – рівень нижче середнього медійної грамотності (у свою чергу, медійна грамотність 52 відсотків сягала рівня вище середнього або високого рівня – EUvsDisinfo).

Варто зауважити, що майже половина (45 відсотків) низької медійної грамотності є у людей віком 56-65 років. Більше половини сегменту з грамотністю нижче середнього рівня мали середню професійну освіту. Таким чином, ми бачимо, що два чинники впливають на медійну грамотність: освіта та вік. Чимало людей зростали у колишньому СРСР, коли ніхто навіть не чув про медійну грамотність, беручи до уваги масивну пропаганду та маніпуляцію інформацією у той час.

У своїй праці ви дуже багато концентруєтеся на дезінформації, мішенню якої є процес реформ в Україні. Чи ви можете виділити одну тему, що, на вашу думку, має особливо важливий виклик?

На нашу думку, реформа системи охорони здоров’я в Україні є прикладом реформи, що найчастіше стає мішенню для дезінформації. Оскільки вона має чимало аспектів, існує багато історій та підтем, про які можна брехати.

Якою є відповідь на виклик дезінформації? Чи можна зупинити дезінформацію або ж вона є неминучою рисою сучасного інформаційного середовища? Чому інші країни можуть навчитися в України?

Хоча дехто може вважати це порушенням свободи слова, але як рекомендований спосіб боротьби з дезінформацією ми би хотіли виділити заборону проросійських телеканалів та веб-сайтів, що розповсюджували дезінформацію або слугували платформами – гучномовцями дезінформації. Якщо платформа дезінформації заборонена, для її відновлення потрібні ресурси. Та численні спроби відновлення можуть у кінцевому результаті вичерпати ресурси для організації дезінформації.

Хоча заборона телевізійних або радіочастот не завадить їм використовувати інші канали (наприклад, ті, що потрапили під санкції в Україні, продовжували використовувати соцмережі та платформи Facebook, Telegram, YouTube), цей адміністративний крок може зменшити охоплення аудиторії. Крім того, це може призвести до повного закриття, як це трапилося з одним із заборонених телеканалів в Україні.

Які є найбільші перешкоди у вашій праці та що додає вам оптимізму на майбутнє?

Перешкоди:

  • Наплив дезінформації. Команді непросто мати справу з усіма повідомленнями, що надходять.
  • Психологічні виклики:
  • Наразі стикаємося з проблемою безпеки. Багато членів нашої команди перебувають в українських містах, де існує ризик бомбардувань. Тому функціонування часто переривається сиренами, що сповіщають про повітряну тривогу.

Що підтримує в нас оптимістичний настрій:

  • Підтримка наших читачів (вони нам дякують та підкреслюють, що ми робимо важливу роботу).
  • Сподіваємося, що наше суспільство матиме критичне мислення.
  • Тепер ми розуміємо, як ніколи раніше, що наша праця допомагає боротися з російською агресією. Тому продовжуємо працювати.

Read more

«“ІНФОРМАЦІЙНА ВІЙНА” — ЦЕ ТЕРМІН, ЯКИЙ ВИКОРИСТОВУЄ КРЕМЛЬ, ЩОБ ВИПРАВДАТИ ДЕЗІНФОРМАЦІЮ»

22/10/2019

Роман Доброхотов — відомий російський журналіст і головний редактор незалежного видання The Insider.

Він отримав міжнародне визнання за викриття фінансованої урядом дезінформації в Росії, часто співпрацюючи з міжнародними партнерами. Слід зазначити, що розслідування хімічної атаки в Солсбері в березні 2018 року, проведене The Insider спільно з Bellingcat, отримало цьогорічну нагороду European Press Prize у номінації «Журналістські розслідування».

У цьому ексклюзивному інтерв'ю Роман Доброхотов ділиться своїми роздумами про характер дезінформаційної кампанії в Росії. Він також розповідає про відгук, який отримує його робота в Росії та за її межами, і пояснює, чому його не надто хвилює його особиста безпека.

Дезінформація vs. пропаганда

EUvsDisinfo. Спочатку давайте визначимося з термінологією. Якому терміну ви надаєте перевагу: пропаганда, фейки, дезінформація? Чи якомусь іншому?

Р. Д. Дезінформація і пропаганда — це два абсолютно різні явища. Пропаганда висвітлює події, які є вигідними владі, а дезінформація — це поширення брехні. Дезінформація, як правило, є умисною — це свідоме поширення неправди особою, якій відомо, що вона вводить в оману аудиторію.

Термін «дезінформація» отримав поширення після холодної війни і був запозичений із радянського лексикону. Це значною мірою радянське поняття, яке вживалося не лише в контексті медіа, а й у контексті роботи КДБ: були спеціальні підрозділи КДБ, які професійно займалися саме поширенням дезінформації. До речі, вони є і дотепер, просто в іншій формі. У ГРУ (російській військовій розвідці) є підрозділи, завданням яких є офіційне ведення дезінформаційних кампаній.

The Insider і Bellingcat отримали нагороду European Press Prize 2019 року в номінації «Журналістські розслідування» за спільне розслідування під назвою Викриття підозрюваних в отруєнні в Солсбері: розслідування з чотирьох частин

Радянська ідеологічна спадщина

EUvsDisinfo. Чи вважаєте ви, що ситуація з дезінформацією в Росії є особливою, чи її можна порівняти з ситуацією в інших країнах?

ЇЇ можна порівняти з ситуацією в тих країнах, які поділяють радянську ідеологічну спадщину, наприклад, як Китай, який багато чого запозичив у СРСР.

Щось подібне може бути в різних авторитарних країнах, навіть якщо вони не перейняли нічого з радянського досвіду. Сама логіка існування таких держав у сучасному інформаційному середовищі передбачає, що їм треба обмежувати доступ своїх громадян до інформації, поширювати наклепницьку інформацію про ворогів і вигідну інформацію про себе.

Обложена фортеця

EUvsDisinfo. Яку ціль чи цілі, на вашу думку, переслідує дезінформація? Якщо можна узагальнювати?

Р. Д. Головна ціль — дискредитувати ворога або посіяти розбрат у ворожому таборі. Загалом дезінформація — це військове поняття: коли ви розповсюджуєте певні пропагандистські та дезінформаційні листівки в тилу ворога, ви вважаєте це частиною інформаційної війни.

У Кремлі люблять говорити про інформаційну війну, щоб легітимізувати військову термінологію і таким чином виправдати дезінформаційні кампанії: мовляв, вони не просто висвітлюють події, а беруть участь у інформаційній війні, у якій усі методи є виправданими.

Знову ж, порівняно з Китаєм: хоча Китай є тоталітарною країною, усе ж там відсутнє відчуття війни із Заходом, принаймні на сьогодні. У Китаї сама пропаганда не описує позицію Китаю в світі як стан війни, не стверджує, що країну оточують вороги. У китайців інший порядок денний: вони підкреслюють свою унікальність, древню культуру, те, що вони є великою країною, тощо. Іншими словами, вони рекламують себе в більш позитивному контексті.

Першою асоціацією з ситуацією в Росії буде скоріше Північна Корея, яка також сповідує ідеологію обложеної фортеці: вони теж люблять проводити хакерські атаки, дезінформаційні кампанії та безпардонну пропаганду.

У 2018 році Роман Доброхотов отримав нагороду «Професія — журналіст» у номінації «Журналістські розслідування» за розслідування атаки в Солсбері.

Міжнародні розслідування

EUvsDisinfo. Ви давно проводите журналістські розслідування. Чи можете ви навести приклад викриття вами дезінформації та інших проблем, і до чого це призвело? Чи мало це викриття коли-небудь конкретні наслідки?

Р. Д. The Insider займається розслідуваннями з 2013 року, отже ми публікували величезну кількість різних історій, які мали найрізноманітніший резонанс.

Ми знаємо, що після публікації нами інформації про місцеві проблеми в Росії проти різних шахраїв було порушено кримінальні справи. Звичайно, таке буває рідко, але такі приклади є. Ці історії зазвичай стосувалися соціальних тем; наприклад, коли ми писали про дитячий будинок, місцева влада почала опікуватися цими проблемами.

Також є більш політично делікатні теми, але в цьому випадку зрозуміло, що ми не можемо суттєво вплинути на ситуацію, оскільки якби держава реагувала, вона б уже не була авторитарною.

У 2017 році Роман Доброхотов і видання The Insider отримали премію Ради Європи «За інновації в демократії». Зображення: Рада Європи.

А ще є наші міжнародні розслідування. Очевидно, що саме вони мають найбільший ефект. Коли ми висвітлюємо події, які відбувається в західних країнах, їхні демократичні уряди більш охоче реагують на ажіотаж у пресі, уважно читають усе, що публікується, і намагаються якимось чином виправити ситуацію.

Наприклад, коли ми побачили, що один із фігурантів справи в Солсбері був також у Польщі та Болгарії, коли отруїли бізнесмена Гебрева, після цього спецслужби обох країн почали співпрацювати, обмінюватися інформацією і зрозуміли, що йдеться про російську стратегію, а не просто два випадкові епізоди.

Таких прикладів багато. В Іспанії правоохоронні органи також використали надану нами інформацію про офіцерів ГРУ, які подорожували до Барселони.

Але ця реакція не завжди є дуже сильною і такою, яку ми очікували. Наприклад, у Німеччині незважаючи на те, що ми змогли довести зв’язок убивці з російськими спецслужбами, розслідування не вийшло на політичний рівень, і цю справу досі намагаються зам’яти й розслідувати як звичайний кримінальний інцидент.

Іншими словами, демократичні країни також бувають різними, демонструють різний рівень сміливості, але ми не скаржимося на відсутність резонансу, незважаючи на те, що наше видання доволі невелике. Загалом, ми бачимо із цитування нашої роботи та нашого впливу, що реакція досить потужна.

У документальному фільмі Factory of Lies (Фабрика брехні) 2018 року Роман Доброхотов фігурує як один із російських журналістів, які розслідують приховані процеси організації дезінформаційних кампаній у Росії.

Конкуренція з дезінформацією

EUvsDisinfo. Тож чи вважаєте ви, що журналістські розслідування і викриття можуть становити значну загрозу для дезінформації? Або конкурувати з нею?

Р. Д. На нашому вебсайті є окремий розділ Антифейк, присвячений саме дезінформації та пропаганді, у якому ми моніторимо й викриваємо фейки. Він спрямований саме на протидію, і, якщо хочете, конкуренцію пропаганді.

EUvsDisinfo. Для якої аудиторії ви пишете, наприклад, про справу в Солсбері? Як журналіст, ви, мабуть, уявляєте собі свого читача. Що ви можете сказати про нього чи про неї?

Р. Д. За демографічними критеріями — статтю, віком та регіональним розташуванням читача — наша аудиторія досить рівномірно розподілена по території Росії. Співвідношення чоловіків і жінок, старих і молодих людей буде приблизно таким самим, як і в середньому по Росії. Звісно, що нас більше читають з великих міст, але у великих містах і живе більше людей, тому я не бачу тут жодних відхилень, і ми не намагаємося виділити якусь основну аудиторію й розраховувати наші статті саме на неї.

Розділ «Антифейк» видання The Insider присвячений аналізу та викриттю дезінформації, яка поширюється прокремлівськими ЗМІ. Нові матеріали в розділі виходять декілька разів на тиждень.

Звісно, ми розуміємо, що в середньому читач The Insider є трохи більш освіченим, сучасним і прогресивним, ніж читач будь-якого звичайного сайту. Навіщо людям відкривати The Insider, якщо наші статті викликають у них злість? Усе відбувається само собою, ми не намагаємося орієнтуватися лише на ліберальні кола, на відміну від, наприклад, Grani.ru, які у своїх заголовках почали називати російських поліцейських «карателями». Ми намагаємося зберігати нейтралітет у наших висловлюваннях і роботі.

Тож, власне, я вважаю, що в цілому будь-який громадянин Росії є нашою цільовою аудиторією. А якщо він ідеологічно далекий від нас, що ж, тут мало що вдієш. Можливо, він прочитає нашу статтю й уже не буде ідеологічно далеким від нас.

EUvsDisinfo. Що ви можете сказати про свої методи викриття дезінформації?

Р. Д. Наприклад, ми розслідуємо, хто керує пропагандою. Завтра ми опублікуємо про це статтю, а саме про (консультанта Кремля Костянтина) Костіна і про те, як Адміністрація президента організовує провокації проти (опозиціонера та антикорупційного активіста Олексія) Навального. Це одна історія.

А моніторинг і викриття фейків, фактчекінг — зовсім інша історія. Це зовсім різні речі, якими займаються в The Insider різні люди, і які потребують абсолютно різних підходів.

«Як ви взагалі можете працювати на території Росії?»

EUvsDisinfo. Останнє питання, більш особисте, і я думаю, вас часто про це запитують. Ви не боїтеся за свою безпеку? Чи не думали ви про те, щоб припинити займатися розслідуваннями і якось змінити напрямок діяльності?

Р. Д. Нещодавно я їздив у відрядження в США, де в мене було в середньому по десять зустрічей протягом трьох днів поспіль. І протягом цих трьох днів я чув одне питання, яке постійно повторювалось і було першим на всіх зустрічах: «Чи не боїтеся ви за свою безпеку, і як ви взагалі можете працювати на території Росії?»

Я думаю, що журналісти порівняно з активістами і навіть із членами громадських організацій перебувають у привілейованому становищі: ми не бачимо таких масових репресій проти журналістів, як, наприклад, у Туреччині, де сотні людей опинилися за ґратами, не кажучи вже про такі країни, як Китай, Іран, Єгипет.

Журналістам дійсно може бути важко працювати в регіонах Росії, оскільки там цінність людського життя ще нижча. Там ми бачимо більше вбивств, нападів, арештів журналістів. У Москві поки не дуже чіпають, тому я не бачу причин для хвилювань.

Але все пізнається в порівнянні. Скрізь є різні ризики. Одна справа, якби я жив, скажімо, в Швейцарії, тоді я, можливо, подумав би, чи варто братися за якесь небезпечне розслідування. Але ми живемо в Росії і маємо за плечима досвід життя в Радянському Союзі, досвід наших батьків, який я також добре пам’ятаю. Порівняно з тим періодом зараз ризики менші, тому, мабуть, нам не варто скаржитися, Росія вже не така тоталітарна країна. А навіть якщо ризики будуть великими, що ж, інколи потрібно визнати, що в тому, чим ти займаєшся, є ризик, і що це — частина роботи.

 

Read more

Дезінформаційні наративи та риторика

У розділі «Наративи» будуть представлені ключові наративи, що постійно просуваються прокремлівською дезінформацією, а також дешеві риторичні трюки Кремля, що використовуються для отримання переваги в інформаційному просторі. У цьому розділі також обговорюється привабливість теорій змови та нарешті розкривається небезпека мови ненависті. Будуть роз'яснені всі прокремлівські засоби та трюки, які використовуються для підриву довіри, збентеження, заплутування та позбавлення громадян їхніх прав, нападу на демократичні цінності, інститути та країни, а також для розпалювання ненависті й насильства.

Ключові наративи прокремлівської дезінформації:

Наратив — це загальний посил, який передається за допомогою текстів, зображень, метафор та інших засобів. Наративи допомагають передати певні погляди цільовій аудиторії шляхом створення відчуття тривоги, а також роблячи інформацію більш привабливою.

Прокремлівські наративи є шкідливими та являють собою частину інформаційних маніпуляцій. Вони мають на меті викликати недовіру та відчуття безправ'я, а отже, посилити поляризацію та соціальну фрагментацію. Зрештою, ці наративи покликані підірвати довіру до демократичних інститутів і ліберальної демократії як форми правління.

Ми виділили шість основних повторюваних наративів, які прокремлівські дезінформаційні видання використовують для підриву демократії та демократичних інститутів, зокрема на «Заході».

Ось вони: 1) Еліти проти народу; 2) «Цінності під загрозою»; 3) Втрата суверенітету; 4) Неминучий крах і 5) Хахаганда; 6) Безпідставні звинувачення в нацизмі

Кожен із цих наративів має на меті викликати недовіру та відчуття безправ'я, а отже, посилити поляризацію та соціальну фрагментацію. Зрештою, ці наративи покликані підірвати довіру до демократичних інститутів і ліберальної демократії як форми правління. Тому ініціативи з перевірки фактів (або фактчекінг) є дуже важливим, але, безумовно, непростим завданням — дослідження MIT показало, що правді потрібно приблизно в шість разів більше часу, ніж брехні, щоб досягти 1500 користувачів Twitter. Якщо вам цікаво, яким чином ці наративи так швидко поширюються, прочитайте наш розділ «Тактика, методи та процедури», де ми аналізуємо шляхи розповсюдження дезінформації.

 

Риторичні прийоми — дешеві трюки Кремля

Дешеві трюки Кремля — це низка риторичних прийомів, які використовуються, окрім іншого, з метою відволікти критику, перешкодити дебатам і дискредитувати будь-яких опонентів.

Ці риторичні прийоми покликані заповнити інформаційний простір, створити елемент невизначеності, виснажити будь-яку опозицію. Вони часто використовуються в поєднанні один з одним для досягнення дезінформаційною кампанією більшої ефективності.

До риторичних прийомів, які використовуються прокремлівськими виданнями та онлайн-тролями, належать вигадані супротивники, «якщодоізм», напад, знущання, провокація, виснаження та заперечення.

Наприклад, «вигадані супротивники» — це риторичний прийом, за допомогою якого троль нападає на погляди чи ідеї, які насправді ніколи не висловлювалися опонентом. Кремль також часто використовує напад як дешевий трюк, щоб відбити в опонентів бажання продовжувати розмову. Сарказм, знущання та висміювання також є поширеною тактикою Кремля для отримання переваги в дебатах. Нарешті, Кремль часто використовує заперечення для дискредитації опонентів і відкидання будь-яких доказів, що вказують на відповідальність Росії.

 

Привабливість теорій змови для авторитарних лідерів

Теорії змови — це потужний елемент не лише для створення привабливого сюжету в трилерах, але й для пропагандистських цілей. Однією з багатьох конспірологічних теорій, яка пробила собі дорогу на російському телебаченні, є теорія про «таємний уряд». Вона ґрунтується на переконанні, що існує невелика група людей, яка приховано керує світом.

З точки зору пропаганди чарівність теорії про «таємний уряд» полягає в тому, що до неї можна віднести що завгодно: католиків, банкірів, євреїв, феміністок, масонів, «Біг Фарма», мусульман, гей-лобі, бюрократів... будь-що в залежності від вашої цільової аудиторії.

Мета наративу про «таємний уряд» — поставити під сумнів легітимність демократії та наших інститутів. Який сенс голосувати, якщо «таємний уряд» уже править світом? Який сенс бути обраним, якщо «глибинна держава» чинить опір усім спробам реформ? Ми — виборці, громадяни та людські істоти — позбавлені повноважень через наратив про «таємний уряд». Зрештою, наратив покликаний змусити нас відмовитися від голосування або реалізації свого права на висловлення поглядів.

Небезпечна мова ненависті

За визначенням ООН, мова ненависті — це будь-який вид усної, письмової чи поведінкової комунікації, який має нападницький характер або використовує зневажливі чи дискримінаційні висловлювання щодо особи або групи осіб на підставі того, ким вони є. Іншими словами, на підставі їхньої релігійної, етнічної чи іншої приналежності.

Мова ненависті є небезпечною, адже може призвести до масових порушень прав людини, свідками чого ми нещодавно стали в Україні. Вона також може бути використана для дегуманізації опонента, щоб виставити його менш людяним, а отже, не гідним однакових прав і належного ставлення.

Російські лідери та ЗМІ дедалі частіше використовували мову ненависті з ознаками геноциду щодо України та її народу з моменту анексії Криму в 2014 році, а найбільш інтенсивно — перед повномасштабним вторгненням у лютому 2022 року. Завдяки зображенню законного уряду в Києві та широких верств українського населення як нелюдів, населенню Росії та російським солдата цілком стає легше виправдовувати звірства проти них.

КЛЮЧОВІ НАРАТИВИ ПРОКРЕМЛІВСЬКОЇ ДЕЗІНФОРМАЦІЇ

20/09/2022

Визначальною рисою прокремлівської дезінформації є її повторюваність. Попри епатажність їхніх вигадок, прокремлівські ЗМІ часто повторюються наче заїжджена платівка, постійно використовуючи кілька основних посилів для внутрішньої та міжнародної аудиторії. Це не є випадковістю чи помилкою, це — частина задуму, ​​бо повторення брехні робить її більш правдоподібною. Прокремлівські дезінформаційні ресурси досягають цього ефекту за рахунок послідовного використання певного набору повторюваних наративів або шаблонів, під які вже підганяються конкретні історії.

Наратив — це загальний посил, який передається за допомогою текстів, зображень, метафор та інших засобів. Наративи допомагають передати певні сенси та погляди цільовій аудиторії, створюють відчуття тривоги та роблять інформацію більш принадною. Їх можна комбінувати та модифікувати під поточні події та переважаючі настрої. Деякі з них існують не першу сотню років: варіації на тему «загниваючого Заходу» добре документально підтверджені з ХІХ століття. EUvsDisinfo визначили набір із п’яти домінуючих наративів, які використовуються прокремлівськими дезінформаційними ЗМІ, а також ключові елементи кремлівських оповідок. Ми неодноразово стикалися з цими ключовими прикладами прокремлівської дезінформації: під час спроб втручання у вибори, в ході пандемії COVID-19 та виправдання неспровокованої війни в Україні.

Ми представляємо вам оновлений огляд п’яти найпоширеніших наративів дезінформації, які продовжують з’являтися в російських і прокремлівських ЗМІ.

ЧАСТИНА 1: «ЕЛІТИ ПРОТИ НАРОДУ»

Ідея еліт, відокремлених від працьовитого народу, проходить червоною ниткою у політичній історії. Ряд політиків і політичних рухів заявляли, що представляють голос «простої» або «маленької» людини, мовчазної більшості у боротьбі проти корумпованої та самовдоволеної кліки, що складається з представників політичних партій, корпорацій і ЗМІ. Цей наратив не є винаходом Кремля, але прокремлівські інформаційні ресурси часто використовують його.

Цапи-відбувайла на вибір

Цей наратив може бути дуже успішним, адже він дарує цільовій аудиторії цапа-відбувайла на будь-який смак, якого можна звинувачувати в усіх гріхах. Тут тобі і банкіри, і великі корпорації, і євреї, і олігархи, і мусульмани, і навіть брюссельські бюрократи. Російські дезінформаційні ресурси активно використовували цей наратив під час пандемії COVID-19, стверджуючи, що Білл Гейтс чи то винайшов коронавірус, чи використовував вакцини проти нього для вживлення людям «мікрочипів».

Цей наратив також тісно пов’язаний з різними поширеними теоріями змови. Загальною рисою є твердження про існування таємних еліт: тіньових правителів, ляльководів із зловісними намірами. Протягом усієї пандемії він виявився робочим, ефективним і зручним шаблоном для виробників дезінформації. На сайті EUvsDisinfo є численні публікації про вигадки, що буцімто вірус було створено штучно, а заходи щодо стримування його поширення — це просто методи еліт зі зруйнування життів звичайних людей.

Окрім пандемії, цей же наратив було застосовано напередодні референдуму про Brexit 2016 року, як наочно демонструють ці дві статті на Sputnik: «Загроза з боку єврократії загрожує Європі»(opens in a new tab) та «Ваффен-ЄС»(opens in a new tab).

Англосакси та Україна

Наратив «еліти проти народу» також використовувався в контексті вторгнення Росії в Україну. Прокремлівські ЗМІ намагалися змалювати вторгнення Росії як «англосаксонську» змову, направлену на те, аби «розсварити слов’ян» між собою.

У прокремлівському жаргоні слово «англосакси» використовується як загальний образливий термін для Заходу в цілому і Великої Британії та США зокрема. Англосакси тут хитрі й кровожерливі і весь час плетуть підлі змови заради світового панування. Цей термін часто використовується для створення конспірологічних переконань і містить в собі натяк на «зіткнення цивілізацій», представляючи Захід як «чужий» та зміцнюючи ідею, що Росія належить до «іншої цивілізації».

Тож прокремлівські політтехнологи переконують, що в Україні ми маємо «війну (англосаксонських) еліт проти (слов’янського) народу»; англосакси за будь-яку ціну прагнуть конфлікту з Росією, це вони організували державний переворот 2014 року, замаскований під демократичний протест, вони тягнуть Україну у війну проти слов’ян, вони використовують Україну як антиросійський форпост тощо.

Приспання розуму

Наратив «еліти проти народу» має довгу, понад сторічну історію. Його апологети намагаються переконати нас, що вони несуть голос розуму та виступають на боці знедолених громадян, викриваючи правду про еліти, які прагнуть приховати цю саму «правду» будь-якою ціною.

Така «правда» може стосуватися широкого спектру питань, включаючи війну та мир, міграцію, економіку. В той же час конкретні еліти, які призначають «винними» у приховуванні правди, стратегічно підбираються відповідно до найгостріших претензій цільової аудиторії. Дійсно, цей наратив можна адаптувати та застосувати до практично нескінченної низки проблем: «міграційну кризу провокують великі корпорації, щоб отримати дешеву робочу силу(opens in a new tab)»; «банкіри використовують вигадки про глобальне потепління(opens in a new tab), щоб відвернути увагу громадськості від проблем реального світу»; «відповідальність за війну в Україні несуть світові корпорації, переважно виробники зброї».

Зрештою, хоча на поверхні цей наратив і виглядає як співчуття простим людям, його витоки насправді мають авторитарний характер. Для обґрунтування цих тверджень дуже рідко надаються будь-які докази, і, цілком в дусі принципів конспірологічного мислення, сама відсутність доказів іноді використовується як доказ, мовляв: «бачите, які могутні ці еліти і як вони приховують усі сліди своєї змови!» Як правило, ці наративи примушують читача покладатися виключно на слово оповідача: «Я знаю правду, вірте мені!» Тобто, як і будь-які інші теорії змови, вони вимагають від своєї аудиторії покладатися на віру, а не на факти.

Докладніше про «еліти проти народу» читайте тут. Докладніше про «англосаксів» читайте тут.

ЧАСТИНА 2: «ЦІННОСТІ ПІД ЗАГРОЗОЮ»

Наратив про «цінності під загрозою» застосовний до широкого кола тем, і його зазвичай використовують, щоб критикувати західний підхід до прав жінок, етнічних та релігійних меншин, груп ЛГБТКІ+ тощо. Прокремлівські коментатори висміюють західний «моральний занепад» або «розбещеність». Навпаки, Росія та православ’я підносяться як справжні захисники традиційних цінностей, про що свідчить цей офіційний російський рекламний ролик(opens in a new tab).

За цим наративом «жіноподібний Захід загниває під тиском декадентства, фемінізму і «політкоректності» і при цьому ще й знищує свою власну економіку, а Росія, навпаки, втілює традиційні цінності предків. Цей наратив втілений у карикатурі 2015 року(opens in a new tab) російського державного інформаційного агентства «РИА Новости», що ілюструє очевидний моральний занепад Європи: від Гітлера через сексуальні збочення до майбутнього перетворення на шалених гієн.

Загниваючому Заходу нібито протистоїть Росія — «хранителька» пристойності та моральності, причому цей наратив походить із самої верхівки Кремля. Згідно з аналізом Європейської ради з міжнародних відносин(opens in a new tab) ще у 2013 року Путін зайняв цю позицію, засуджуючи моральний занепад і розбещеність «євроатлантичних» країн.

Поговоримо про секс…

Прокремлівські ЗМІ охоче підхопили цю тему. Російська державна медіа-компанія Sputnik таврувала західну масову культуру за «збоченство та педофілію у різних прихованих чи не прихованих формах». Арабомовні прокремлівські ЗМІ заявляли, що Захід намагається зруйнувати традиційні цінності, пов’язані з державою та сім’єю. У Вірменії прокремлівські дезінформаційні ЗМІ стверджували, що Захід «насаджує» чужі ментальні та моральні принципи, щоб зруйнувати національну ідентичність інших держав. У рамках цього наративу Кремль не просто зберігає моральність та традиційні цінності, а «захищає» їх від навали аморальності із Заходу.

Витяг з аналізу(opens in a new tab) Європейської ради з міжнародних відносин:

«Один із найбільш майстерних пропагандистських трюків для просування образу порочного Заходу полягає в об’єднанні соціал-консервативного та антизахідного порядку денного. Таким чином, Захід і західники, геї, ліберали, сучасні художники та їх шанувальники, ті, хто не ставляться з належною повагою до Російської православної церкви, і ті, хто насмілились засумніватися в чистому історичному послужному списку Росії, видаються як «єдине та неподільне зло», «загроза Росії, її культурі, її цінностям та її національній ідентичності».

Пліч-о-пліч з вимогою захисту традиційних цінностей йде гомофобія, тому не дивно, що російські державні ЗМІ приділяють значну увагу висміюванню, наприклад, прав сексуальних меншин, як ми можемо бачити на цих прикладах. Нещодавно прокремлівські інформаційні ресурси також вдавалися до гомофобних кліше для очорнення українських військовослужбовців.

Прокремлівські ЗМІ з особливим задоволенням користуються наративами подвійної дії, наприклад, коли можна звинуватити «всемогутній ЄС» у диктаті по відношенню до окремих держав-членів з метою «знищення їхніх власних традиційних цінностей». Одним із яскравих прикладів є інформаційна маніпуляція про те, що Європарламент нібито забороняє слова «мати» і «батько».

Здоровий глузд

Дезінформаційні наративи про цінності зазвичай обертаються навколо таких начебто позитивних, але розпливчастих понять, як «традиції», «моральність» та «здоровий глузд», які хтось ставить під загрозу.

Таке посилання створює основу для психологічного протиставлення «ми проти них», яке передбачає, що прихильникам традиційних цінностей тепер загрожують їхні опоненти, які штовхають світ у майбутнє аморальності та розпусти. Напередодні загальних виборів у Швеції у 2018 році російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ активно просували варіації цього наративу, які можна побачити тут(opens in a new tab) і тут(opens in a new tab). Російськомовні видання, такі як сумнозвісне інформаційне агентство петербурзької фабрики тролів «РИА ФАН», подавали цей наратив в особливо агресивному тоні: «Як виглядає країна, де перемогла толерантність: диктат геїв і лесбіянок, приниження чоловіків і жінок, русофобія і страх».(opens in a new tab)

На відміну від західної концепції цінностей, що віддає перевагу правам особи на недоторканність, безпеці та свободі вираження думок, російська система цінностей передбачає набір колективних норм, яким має відповідати кожен.

У той же час наратив про «цінності під загрозою» завжди насаджується з позиції уявної моральної переваги нібито на захист мовчазної більшості, яка віддана моральності та традиціям, але зазнає нападок з боку ліберальної «тиранії». Цільовій аудиторії пропонується вступити під прапорами Кремля до героїчних лав борців за сімейні цінності, традиційне християнство та чистоту.

Докладніше про «цінності під загрозою» читайте тут.

ЧАСТИНА 3: «ВТРАТА СУВЕРЕНІТЕТУ»

Російські та прокремлівські дезінформаційні ресурси часто-густо заявляють, що деякі країни більше не є по-справжньому суверенними. Ще у 2015 році російське державне інформаційне агентство «РИА Новости» представило карикатуру, яка яскраво ілюструє цю ідею(opens in a new tab): дядько Сем піддає вогню на газовій плиті у формі емблеми ЄС, змушуючи європейців скакати на підтримку санкцій проти Росії.

Оригінальна ілюстрація: «РИА Новости»

З того часу в прокремлівських ЗМІ було ще безліч прикладів поширення цього наративу: заяви про те, що «Україною керують зовнішні сили», а країни Балтії – це «держави-новоділи». Прокремлівські дезінформаційні ЗМІ також стверджують, що у зв’язку зі вступом до НАТО Фінляндія та Швеція ось-ось втратять суверенітет і що вони діють під тиском ззовні (з боку США, НАТО). Ось ще деякі з численних прикладів цього наративу: Європейським Союзом керує Вашингтон, Японія — васальна держава, Німеччина — окупована територія, рішення в Україні приймаються не її президентом, а США тощо.

Прокремлівські ЗМІ навіть мають спеціальне слово для визначення держав, які «не мають суверенітету». Це — «лімітрофи», або буферні території, які ледве забезпечують своє існування і підпорядковуються своїм господарям. Прокремлівський пропагандистський ресурс RuBaltic пояснює:

«Нова міжнародна реальність дедалі виразніше демонструє, що є справжні держави, які виконують усі свої функції, включаючи первинні — забезпечення життя та безпеки своїх підданих. І є геополітична шушера, країни-фікції, які начебто і мають герб, прапор, гімн, армію, дипломатів, міністрів та інші атрибути державності, але фактично не є державами. До таких відносяться пострадянські лімітрофи, які відділяють Росію від Заходу. Псевдоеліти цих країн нездатні гідно відповісти на жодний серйозний історичний виклик. Подолати міграційну кризу, облаштувати державний кордон, перемогти епідемію — вони на все це слізно просять допомоги у Західної Європи та США, бо самі впоратися не можуть. При владі в них — ляльки, які можуть лише повторювати, як заведені, про «стримування Росії» та піднімати руки на самітах ООН та Євросоюзу за антиросійські резолюції».

Наратив про «втрату суверенітету» зрештою спрямований на розмивання суб’єктності народів та підрив самих основ демократії. Навіщо перейматися демократичними процесами та виборами, якщо твоєю країною управляють могутні сили з-за кордону?

При цьому прокремлівські ЗМІ стверджують, що справжній суверенітет можливий лише під контролем Росії.

Відсутність самостійної політичної волі у народу

З наративом про «втрату суверенітету» тісно пов’язані прокремлівські дезінформаційні меседжі про так звані «кольорові революції». Тут нам намагаються довести, що організаторами соціальних потрясінь або політичних протестів є впливові зовнішні сили (Захід), і ці події ніколи не є справжнім волевиявленням громадян. Таких прикладів безліч, і найяскравіші з них стосуються подій Євромайдану в Україні в 2013-2014 роках, коли прокремлівські ЗМІ брехливо звинуватили американських чиновників в організації народних протестів.

Заперечуючи незалежну політичну волю та сподівання інших народів, Кремль демонструє по відношенню до цих народів і країн свою пиху і погано прихований імперський шовінізм. Особливо не вникаючи в сенс поняття свободи волі, Кремль вдається до конспірології, мовляв «навіщо комусь при здоровому глузді віддалятися від Росії? Це може бути тільки через маніпуляції, за якими стоять англосакси». Не дивно, що, на думку Кремля, ЄС також перебуває під контролем англосаксів.

Підрив державності України

Наратив про «втрату суверенітету» спрямований на те, щоб підірвати довіру до демократичних інституцій та, зрештою, розхитати їхні підвалини. Особливого значення цей наратив набув для спроб прокремлівських ЗМІ виправдати військову агресію проти України. Одним із найбільш обурливих прикладів його використання стала заява Путіна(opens in a new tab) про те, що «Україну створив Ленін», за кілька днів до початку повномасштабного вторгнення Росії (це твердження до того вже циркулювало у прокремлівській дезінформаційній екосистемі).

У контексті України прокремлівський наратив про «втрату суверенітету» набуває ще більш зловісного, імперіалістичного відтінку. Він заперечує не лише життєздатність української державності, а й саме її існування, стверджуючи, що «держави Україна ніколи раніше не існувало». Цей наратив, поряд із міфом про «нацистську Україну», став одним із центральних дезінформаційних кліше на виправдання неспровокованого вторгнення Росії в Україну. Пов’язані з цим інші дезінформаційні наративи включають твердження про те, що українці, росіяни та білоруси є «одним народом»(opens in a new tab), а також численні заяви про те, що Україна стоїть на межі розпаду.

Докладніше про «втрату суверенітету» читайте тут.

ЧАСТИНА 4: «НЕМИНУЧИЙ КРАХ»

В арістотелевій риториці поняття kairos позначає момент для невідкладної дії. Оратори звертаються до цього поняття, коли їм треба сказати слухачам: «дій негайно, поки не пізно!». У контексті прокремлівської дезінформації цю функцію виконує наратив про «неминучий крах».

Російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ регулярно використовують цей наратив. Наприклад, ЄС знаходиться на межі розпаду, США розвалюються, НАТО розвалюється, приєднання України до ЄС може спровокувати розвал союзу, глобальна фінансова система руйнується.

В уяві кремлівських пропагандистів цьому краху сприяють і інші чинники. Наприклад, карикатурист «РИА Новости» описує тероризм у Європі як смертоносного скорпіона, якого європейці необачно запхали собі до кишені.

 

Оригінальна ілюстрація: «РИА Новости»

Стара історія

Росія вже понад сто років пророкує Європі неминучий крах. Страшилки про те, що Європа чи держави-члени ЄС «стоять на межі громадянської війни», працювали так само добре у 2019, як і у 1919 році.

Російські державні ЗМІ годують свою внутрішню аудиторію численними байками про те, наскільки жахливе життя в ЄС: там постійні заворушення, насильство, злидні, політичний екстремізм тощо. Все це необхідно для того, щоб заспокоювати людей, які живуть у Росії, яка, навпаки, не стоїть на порозі неминучого краху на відміну від інших країн.

«Неминучий крах» — це напрочуд продуктивний наратив, який знаходить відгук як у внутрішньої, так і міжнародної цільової аудиторії, незважаючи на те, що в Європі так і не сталося громадянської війни і ЄС так і не розпався. Ба більше, за багатьма показниками союз продовжує процвітати.

Особливо вразливими до цього наративу є цільові аудиторії, які з тих чи інших причин (обґрунтованих і не дуже) вже побоюються політичних та соціальних потрясінь у своїх країнах.

Таким чином цей наратив особливо ефективно працює в періоди реальних політичних викликів, як це було під час міграційної кризи восени 2015 року, під час пандемії, а тепер і під час повномасштабного російського вторгнення в Україну.

Фінальна битва

Величезний приплив мігрантів до Європи, безумовно, поставив серйозні проблеми перед європейськими урядами, але російські та прокремлівські ЗМІ у своєму висвітленні максимально згустили барви, зображуючи ситуацію як системний колапс. Звичайно ж, «система» вціліла і навіть не зазнала будь-яких видимих ушкоджень, але кремлівські інформаційні ресурси продовжують мусувати образ «колапсу» у своєму лексиконі.

На ранніх етапах спалаху COVID-19 у березні 2020 року філософ-націоналіст Олександр Дугін із задоволенням спостерігав(opens in a new tab) за «розпадом» західних демократій:

«Світова капіталістична система впала в одну мить. У нас цього поки що не зрозуміли. Але скоро зрозуміють. А це значить, що розвалився сам життєвий світ ліберальної глобалізації — світ офісних робітників та б’юті-блогерів, трансгендерів та клімат-активістів, борців за права людини та хіпстерів, мігрантів та феміністок».

Той самий підхід простежувався і у висвітленні російськими та прокремлівськими ЗМІ протестів «жовтих жилетів» у Франції. Право виражати невдоволення урядом та політикою є невід’ємною частиною демократії, і громадяни будь-якої європейської держави користуються безумовним правом на мирний протест. Рух «жовтих жилетів» та інші подібні до нього прояви невдоволення є частиною європейської демократичної традиції. Вони є доказом не краху системи, а її здатності переосмислювати та оновлювати себе.

Незважаючи на провал їхніх пророцтв, прокремлівські дезінформаційні ЗМІ продовжують фантазувати про неминучий крах їхніх західних «противників» і після початку повномасштабного російського вторгнення в Україну. Прокремлівські інформаційні ресурси стверджують, що війна в Україні — це лише трюк заходу, покликаний відтермінувати «неминучий крах глобального капіталізму».

Наратив про «неминучий крах» також іноді використовується для того, щоб нарікати на «крах» європейських моральних цінностей та традицій. Російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ, наприклад, регулярно називають захист прав дітей у Європі зазіханням на «сімейні цінності». Суть звинувачень: Європа вмирає, бо відмовилася від добрих звичаїв та моралі.

Зрештою історії про «смерть Європи» сильно перебільшені. Подолання періоду економічних турбулентностей та глобальної пандемії або вирування політичних пристрастей геть не варто сприймати як екзистенційний колапс.

Докладніше про «неминучий крах» читайте тут.

ЧАСТИНА 5: «ХАХАГАНДА»

Як правило, при зіткненні з переконливими доказами або незаперечними аргументами останнім рубежем захисту дезінформації стають жарти з приводу предмета дискусії або висміювання теми, що обговорюється.

Справа про отруєння Скрипаля — чудовий приклад цієї стратегії. Російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ продовжують спроби втопити цей замах у сарказмі, щоб перетворити реальну трагедію на суцільний фарс. Аналогічний підхід був використаний і у випадку із замахом на Олексія Навального, коли прокремлівські ЗМІ змагалися в дотепності з приводу того, як краще вбити опозиціонера.

Одним із методів «хахаганди» також є використання різних зневажливих термінів щодо самого принципу демократії, демократичних процедур та кандидатів на виборні посади.

Помічник президента РФ Владислав Сурков описує демократію як «битву мерзотників»(opens in a new tab) і натомість рекомендує «освічену державу» Путіна як альтернативу для Європи. Свого часу прокремлівські інформаційні ресурси невтомно висміювали(opens in a new tab) колишнього президента України Петра Порошенка, власне як і весь виборчий процес в Україні. В очах російських державних ЗМІ вибори з кількома кандидатами, в яких завчасно не відомий результат, — це цирк(opens in a new tab).

 

Оригінальна ілюстрація: «РИА Новости»

Також і чинний президент України Володимир Зеленський за час свого перебування на посаді вже отримав неабияку порцію глузування та знущань від прокремлівських дезінформаційних ЗМІ. Серед інших безглуздих заяв вони стверджували, що він нібито консультується з військових питань зі своїм 9-річним сином, танцює під дудку США і навіть Туреччини. Ну і, звичайно, практично жодне прокремлівське знущання не обходиться без зарахування об’єкта глузування до «нацистів» чи «соросят».

Жарти як зброя Кремля

Кремль настільки захопився використанням жартів та публічного глуму в якості інформаційної зброї, що державне інформаційне агентство «РИА Новости» найняло двох пранкерів, яким було доручено вести фальшиві телефонні розмови з політиками, активістами та ключовими функціонерами. Під виглядом представників команди Олексія Навального, екоактивістки Грети Тунберг, а останнім часом і прем’єр-міністра України(opens in a new tab) кремлівські блазні намагаються змусити співрозмовників сказати щось політично токсичне.

Безумовно, сатира, гумор і пародія — невід’ємні компоненти здорового громадського дискурсу. Право висміювати політиків чи жартувати з чиновників є важливим для життєздатності будь-якої демократії.

Як не парадоксально, але російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ часто намагаються приховати свою антизахідну брехню та обман за завісою сатири, прикриваючись своїм правом на свободу слова. Проте, в той же час, абсолютно передбачувано вони не терплять будь-якої сатири в бік Кремля або його політичного курсу. Прикладом такого лицемірства є заборона в Росії британської комедії 2018 року «Смерть Сталіна»(opens in a new tab).

Насмішки та глузування

У своєму звіті за 2017(opens in a new tab) рік Центр передового досвіду НАТО в галузі стратегічних комунікацій (NATO StratCom COE) пояснює, як російські та прокремлівські дезінформаційні ЗМІ використовують гумор для дискредитації західних політичних лідерів.

Співавторка звіту, латвійська вчена Солвіта Дениса-Лієпнієце, запропонувала термін «хахаганда» для позначення цього конкретного виду дезінформації, що ґрунтується на висміюванні інститутів та окремих політиків.

Найбільш зловісна риса хахаганди полягає в тому, що від неї дуже важко захиститися. Немає сенсу протестувати чи висувати контраргументи. Адже жарт не повинен нести жодної фактичної інформації. «Це ж жарт! У вас що немає почуття гумору? Ви якісь нудні та надто політкоректні!»

Мета хахаганди полягає не в тому, щоб переконати аудиторію в правдивості того чи іншого жарту, а в тому, щоб підірвати довіру до її об’єкту – людини чи організації – за допомогою насмішок та глузування. Часом хахаганда набуває особливо гидких форм, наприклад, коли прокремлівська дезінформаційна машина намагається позубоскалити над замахом на політичне вбивство.

Докладніше про «хахаганду» читайте тут.

ЧАСТИНА 5: «НАЦИСТИ»

Kартина прокремлівської дезінформації не була б повною без розгляду наративу про «нацистів», який одним словом узагальнює міфологію, на яку спирається кремлівський режим.

Нацист тут, нацист там… але переважно в Україні

Протягом багатьох років російські державні ЗМІ стверджують, що або різними державами та утвореннями керують нацисти, або вони просякнуті нацистською ідеологією. На жаргоні слова «нацист» і «фашист» стали синонімами. Таких прикладів багато та вони добре задокументовані в базі даних EUvsDisinfo з 2015: Молдовою правлять фашисти, так само як країнами Балтії та Польщею. Європа «підтримує» фашизм, як і Європейський парламент. Виступаючи у Владивостоці через шість місяців після вторгнення Росії в Україну, Путін навіть припустив, що керівник зовнішньої політики ЄС, Верховний представник Жозеп Боррель, «став би на бік фашистів, якби жив у 1930-х роках», адже ЄС підтримує фашистів у Києві.

Але для Кремля Україна — країна, де мільйони людей загинули в боротьбі з нацизмом у Другій світовій війні, де нацистська ідеологія заборонена(opens in a new tab), і якою зараз керує онук людини, що пережила Голокост(opens in a new tab), — є найбільш «нацистською» з усіх них. База даних EUvsDisinfo налічує близько 500 прикладів прокремлівських дезінформаційних заяв про «нацистську/фашистську Україну». Це стало наріжним каменем кремлівської пропаганди з часів протестів Євромайдану в 2013–2014 роках, коли Кремль намагався дискредитувати проєвропейські протести в Києві, а згодом і більш масштабні прозахідні зміни у зовнішній політиці України як «нацистський переворот».

Це пов’язано з тим, що у кремлівській картині світу поняття «нацисти» та «нацизм» жодним чином не пов’язані ані з реальною історією чи ідеологією націонал-соціалізму або фашизму, ані з сучасними проявами ультраправих ідей. Натомість «нацистом» називають будь-кого, хто вважається ворожим до Росії чи ідеї «руського миру» — геополітичного проекту об’єднання російськомовного світу під скіпетром Кремля. Насамперед — Україну.

Замовчування історії, приховування нацистських контактів

Сила впливу наративу про «нацистів» на російську аудиторію не випадкова. Це те, що Кремль планомірно вибудовував роками. З точки зору Кремля, історія — це не те, що потрібно пам’ятати та вивчати, а те, чим потрібно управляти. Саме так історична пам’ять була перетворена на інструмент реалізації геополітичних амбіцій Кремля.

Роками російські державні ЗМІ разом із політиками — від самого Путіна(opens in a new tab) до нині покійного правого екстреміста Володимира Жириновського — втовкмачували думку про те, що лише Радянський Союз по-справжньому боровся з гітлерівським режимом. Усі інші на Заході не робили в цю боротьбу реального внеску, але так чи інакше забезпечували простір для Гітлера. Кидаючи історичні звинувачення на адресу Заходу, Росія взяла на озброєння історію так само, як вона взяла на озброєння свої засоби масової інформації, а також енергетику, експорт продовольства та торгівлю в більш широкому сенсі.

Важко зрозуміти, як таке викривлене сприйняття історії узгоджується з тим фактом, що між Радянським Союзом і нацистською Німеччиною з серпня 1939 року по липень 1941 року існувала угода про ненапад — пакт Молотова-Ріббентропа, який супроводжувався секретними протоколами та масштабними торговельними відносинами. Як задокументовано істориком Роджером Мурхаусом(opens in a new tab), це дорівнює третині тривалості Другої світової війни, протягом якої гітлерівський нацистський режим мав розв’язані руки й будував свою військову машину на радянському імпорті. Радянський Союз зробив значний внесок у підготовку(opens in a new tab) сучасної гітлерівської військової машини(opens in a new tab) та забезпечив нацистську Німеччину критично важливими ресурсами й паливом.

Однак сама вказівка на ці факти, не кажучи вже про скоєні Червоною Армією звірства, включаючи окупацію значних територій у Європі, є табу в Росії. Вже кілька років в Росії вважається кримінальним злочином так зване «паплюження репутації героїчного подвигу Червоної Армії 1941–1945 років». Від 2021 року кримінально караною(opens in a new tab) є також «образа ветеранів війни». Міжнародна неурядова організація «Меморіал», яка документувала репресії та порушення прав людини за часів сталінського режиму, зазнавала переслідувань протягом багатьох років і зрештою була розпущена(opens in a new tab) за кілька тижнів до вторгнення Росії в Україну.

Кремль змусив припинити критичні дослідження істориків та придушив усі вільні дебати. Маючи вільну руку для маніпулювання та інструменталізації історичної пам’яті, Кремль розпалював і привласнював почуття героїзму та національної гордості, щоб визначити себе як єдину силу опору нацизму зараз, протягом всієї історії і в майбутньому. Із цього Кремль продовжує черпати свою легітимність у Росії, підживлюючи свої неоімперські амбіції за кордоном. Вторгнення в Україну, яке Путін ганебно намагався виправдати як «денацифікація», є найбільш кричущим прикладом цього.

Тепер нацистський бойовий клич лунає повсюди

Кремль розгорнув «боротьбу з нацизмом» як бойовий клич в Україні, з усіма його жахливими наслідками. Протягом місяців, що передували вторгненню, російські державні ЗМІ з усіх сил намагалися зобразити Україну як «нацистську державу».

Кількість згадок слова «нацистський» у російських державних ЗМІ, прокремлівських виданнях, пов’язаних з російською державою, та російських офіційних дипломатичних акаунтах у Твіттері в контексті України (станом на 22 лютого 2022 року). Напередодні вторгнення російські державні ЗМІ посилено зображали Україну як «нацистську державу».

Це стало для їх філій та підпорядкованих видань сигналом про те, що з цього моменту дозволені всі засоби, оскільки вони виправдовують кінцевий результат нової перемоги над «нацизмом» — цього разу в Україні. Саме так кремлівські пропагандисти намагалися виправдати російські звірства в Україні, які вони не могли заперечити, включно з бомбардуванням пологового будинку в Маріуполі. Таке виправдання ми, ймовірно, побачимо знову, коли матимемо(opens in a new tab) повну картину російських звірств, скоєних під час окупації Харківської області.

Нацист = дегуманізація українців

Використання історії в якості зброї — це й так негарно, але Кремль пішов ще далі. Наратив про «нацистів» використовується для дегуманізації українців. Риторика, що підбурює до геноциду всього українського, перемістилася з периферії до російського мейнстріму, наприклад, до підконтрольного російській державі інформаційного агентства «РИА Новости». І як наслідок — ще більша жорстокість на полі бою та по відношенню до цивільного населення.

Відсутність успіхів на полі бою змусила Кремль та його пропагандистів закликати не просто до усунення «нацистської хунти» в Києві, а до масштабної «денацифікації»(opens in a new tab) України, яка мала б тривати кілька поколінь. В одну мить Кремль розширив коло «нацистів» — від української влади до всього населення та взагалі всіх, хто підтримує Україну. І в той час, як Україна продовжує звільняти окуповані території, риторика з російського боку стає все більш жорсткою та екстремістською. Останніми днями з російських вуст лунали заклики(opens in a new tab) вигнати 20 мільйонів українців з їхніх домівок, знищувати регіон за регіоном в Україні, цивільну та критично важливу інфраструктуру, а також припущення, що закони та звичаї збройних конфліктів є лише рекомендаціями, які не мають обмежувати тотальну війну.

Чи може бути світ без нацистів?

Чи можуть існувати світ та Україна, де Кремль і панівні верстви Росії НЕ таврують українських лідерів як нацистів?

Це питання є актуальним у світлі нинішніх інтенсивних дебатів всередині Росії, в тому числі у керівних колах, щодо невдач російських збройних сил під Харковом та Херсоном. Кілька голосів(opens in a new tab), яким дозволили промовляти на ключових телеканалах, пов’язаних з Кремлем(opens in a new tab), починають задаватися питанням, чи продуктивно продовжувати заперечувати, що українці існують як народ і нація, що таврування українців може бути контрпродуктивним. Однак більшість, включно з Путіним, все ще продовжує вішати на всіх нацистський ярлик. Поки що.

Якщо ви бажаєте відстежити, звідки вітер віє, дивіться також нашу статтю від 2017 року: «Нацист тут, нацист там — справжній нацистський дурдом» та огляд спроб історичного ревізіонізму Кремля: У тіні переглянутої історії.

Read more

Чому прихильники авторитаризму в захваті від концепції «Великої змови»?

01/02/2019

ТЕОРІЇ ЗМОВИ В ПРОКРЕМЛІВСЬКИХ ЗМІ - РОТШИЛЬДИ - РЕПТИЛОЇДИ - МІСТИФІКАЦІЇ НА ТЕМУ КЛІМАТУ / СНІДУ - ТАЄМНИЙ СВІТОВИЙ УРЯД - СІОНСЬКІ МУДРЕЦІ - СЕКРЕТНІ ЕКСПЕРИМЕНТИ

Тема існування таємного світового уряду завжди була дуже популярною серед конспірологів. Прояви цієї теорії можуть бути різними, але загалом концепція передбачає існування невеликої групи людей, які вирішують долю світу за лаштунками — таких собі ляльководів, які таємно керують світом. Правителі над правителями. EUvsDisinfo неодноразово описувала такі випадки, наприклад, тут або тут.

Привабливість теорій змови полягає в тому, що їх практично неможливо розвінчати. Вони ґрунтуються на тому, що все відбувається за лаштунками; за завісою, приховано, в тіні щось здійснюється найвпливовішими людьми світу, які мають безмежні ресурси. Повна відсутність доказів існування таємних правителів вважається фактично доказом того, що вони існують і що їх супроводжує успіх. Ми спостерігаємо таку ж логіку і в інших випадках. Будь-яка спроба спростувати концепцію наштовхнеться на контраргумент: «Звичайно, ви заперечуєте, бо ви теж частина системи!». Оскільки «таємний уряд» (або ж «глибинна держава») є прихованим за своїм визначенням, то цілком логічно, що він повинен мати злі наміри. Навіщо ховатися, якщо вони не займаються чимось поганим?

Ця концепція зазвичай культивується серед затятих прихильників теорії змови та час від часу з'являється в популярній культурі. Теорії змови за участю впливових людей ми знаходимо у фільмах про Джеймса Бонда, в коміксах про Тінтіна, в романах на кшталт «Коду да Вінчі» Дена Брауна або науково-фантастичних трилерах про рептилоїдів, які правлять світом. Це потужний елемент служить не лише для створення привабливого сюжету в трилерах,

але й для пропаганди. Одним з найбільш одіозних прикладів використання цієї концепції в пропагандистських цілях є «Протоколи сіонських мудреців». Цей опублікований у 1903 році в Росії текст описує єврейський план світового панування. Доведено, що цей текст є підробкою, виготовленою царською таємною поліцією в Росії, але він і досі поширюється в антисемітських колах як «доказ» єврейської змови з метою керування світом.

Ще у 2016 році один оглядач російської газети «Комсомольская правда» згадував про «сіонських мудреців» у статті, де описував, як референдум по Brexit в Британії та обрання Дональда Трампа президентом США довели, що «таємний уряд» насправді не всесильний. Це ж видання неодноразово висувало ідею про те, що «Ротшильди» контролюють світ.

Нещодавно та ж газета висвітлила розгорнуту конспірологічну теорію про те, що рух «жовтих жилетів» був проявом боротьби між Дональдом Трампом і «Ротшильдами», які нібито використовують загрозу глобального потепління для просування власних матеріальних інтересів: Трамп (і «Комсомольська правда») знає, що Паризька кліматична угода — це просто марна трата ресурсів.

Нещодавнє дослідження демонструє, як сучасні російські ЗМІ все частіше звертаються до різних конспірологічних теорій. І це має вплив на аудиторію. Опитування, проведене влітку 2018 року Всеросійським центром вивчення громадської думки (ВЦВГД) показало, що дві третини населення Росії переконані в існуванні «світового уряду». Більшість опитаних також переконані, що цей «світовий уряд» вороже налаштований щодо Росії. Цікаво, що після незаконної анексії Криму Росією кількість таких «віруючих» зросла з 45% до 67%.

Більше про теорії змови на російському телебаченні

Чарівність теорії про тіньовий уряд в тому, що до неї можна віднести що завгодно: католиків, банкірів, євреїв, феміністок, масонів, «Біг Фарма», мусульман, гей-лобі, бюрократів... будь-що в залежності від вашої цільової аудиторії. Немає жодної необхідності щось доводити, а всі претензії аудиторії можна пояснити так: гей-лобі/євреї/бюрократи/банкіри вкрали наші гроші, розробляють бактеріологічну зброю, розпалюють війни, ставлять президентів...

Мета наративу про «таємний уряд» — поставити під сумнів легітимність демократії та наших інститутів. Який сенс голосувати, якщо «таємний уряд» вже править світом? Який сенс бути обраним, якщо «глибинна держава» чинить опір усім спробам реформ? Ми — виборці, громадяни та людські істоти — позбавлені повноважень через наратив про «таємний уряд». Зрештою, наратив покликаний змусити нас відмовитися від голосування або реалізації свого права на висловлення поглядів.

Пропагандисти наративу про «таємний уряд» зображують себе «відвертими співрозмовниками», дисидентами, героями публічного дискурсу... «Усе ставте під сумнів!» — закликають вони. Іронія ж полягає в тому, що насправді конспірологічна теорія про «таємний уряд» ґрунтується на сліпій вірі в авторитет.

Read more

Коли слова вбивають — від Москви до Маріуполя

17/06/2022

18 червня світ вперше відзначатиме Міжнародний день боротьби з мовою ненависті. Цьому передувала резолюція Генеральної Асамблеї ООН від липня 2021 року про «сприяння міжрелігійному та міжкультурному діалогу та толерантності у боротьбі з мовою ненависті». ООН пропонує урядам, міжнародним організаціям, групам громадянського суспільства та окремим особам проводити заходи та впроваджувати ініціативи, які просувають стратегії виявлення, усунення та протидії мові ненависті.

Мова ненависті — про що ми говоримо?

За визначенням ООН, мова ненависті — це будь-який вид усної, письмової чи поведінкової комунікації, який має нападницький характер або використовує зневажливі чи дискримінаційні висловлювання щодо особи або групи осіб на підставі того, ким вони є, іншими словами, на підставі їхньої релігійної, етнічної чи іншої приналежності.

Мова ненависті є небезпечною. Знову ж таки, за словами ООН:

«Мова ненависті, якщо її не зупинити, може навіть завдати шкоди миру та прогресу, оскільки створює підґрунтя для конфліктів, напруженості та широкомасштабних порушень прав людини».

Мова ненависті та дегуманізація

Мова ненависті має двох «попутників» — дезінформацію та маніпулювання ЗМІ. Війна Росії проти України демонструє смертоносний ефект мови ненависті, оскільки вона служить для дегуманізації опонента — в нашому випадку законно обраного уряду в Києві та всього населення України загалом.

Після того як ворога дегуманізовано, солдат на полі бою більше не воює з іншою людиною, як ми з вами, а радше з нижчою за рангом групою.

Мало хто очікував, що до середини 2022 року ключові російські керівники, а також провідні ЗМІ та лідери думок, відкрито закликатимуть до геноциду або до «зникнення» населення. Які фактори сприяли тому, що грамотне суспільство, яке має багату культуру, інформаційні платформи, майданчики для обміну думками, соціальні мережі тощо, вийшло на таку траєкторію?

Існує одна очевидна, але незручна відповідь: людьми можна маніпулювати. Виникає первісна групова динаміка, особливо при багаторазовому впливі емоційно забарвленої дезінформації. Наша група проти «них». (див. нашу статтю про 5 поширених наративів.)

На жаль, європейська та світова історія має безліч таких прикладів. Мова ненависті була предтечею звірств у кількох війнах. Нещодавні приклади включають Голокост, вбивства в Руанді в 1994 році, війни 1990-х років у колишній Югославії, де Вуковар, Сребрениця та Косово є лише деякими недавніми нагадуваннями про те, як швидко колишні сусіди можуть відвернутися один від одного, що закінчується жорстокими вбивствами.

Як мова ненависті домінувала у промовах Кремля протягом

Згідно з нашою базою матеріалів з 2014 року термін «нацист» вживають все частіше, але й загальний тон також став різкішим.

липень 2021 року: велика стаття Путіна: близько року тому 12 липня 2021 року Кремль опублікував статтю за підписом Путіна: «Про історичну єдність росіян та українців». Якщо коротко, твердження Путіна можна резюмувати наступним чином:

– більшість території України — це землі, відібрані в «історичної Росії»

– українська нація — це штучна ідея, а українці — це, по суті, росіяни з промитими мізками, тому що

– Україною керують «радикали та неонацисти», які є «маріонетками» Заходу [США, НАТО, ЄС]

Гасло «нацист / неонацист» зустрічається п’ять разів у різних частинах тексту. Звинувачення у нацизмі використовуються з часів Революції на Майдані 2013 року, щоб дегуманізувати українців та охопити все зло одним словом.

Стаття Путіна була розповсюджена серед солдатів російської армії, що, мабуть, є сучасною версією політичного виховання солдатів у колишній радянській армії.

24 лютого 2022 року: війна Протягом кількох тижнів, що передували новому вторгненню 24 лютого, Путін і російський уряд часто говорили про те, що Київ хоче «напасти на Донбас та влаштувати геноцид його російськомовних мешканців». 24 лютого Путін назвав операцію «самообороною» з метою «денацифікації України». «Нацист» стає для солдата зі зброєю чимось на зразок наказу стріляти.

16 березня: Не допустити застосування ядерної зброї злодіями Упромові Путіна від 16 березня звинувачення сягнули наступного рівня: «неонацисти» в Києві готують атаки з використанням хімічної та біологічної зброї, сибірки або чогось подібного. Незабаром Київ матиме ядерну зброю, готову до застосування проти Донбасу та Росії. Але Путін уявляє себе приборкувачем неонацистів.

Саме в березні в районах, які контролювала Росія, почали набирати обертів звірства, а ОБСЄ ці звірства документувала.

3 квітня: «РИА Новости» вихваляє геноцид Найбільша російська інформаційна служба, державне агентство «РИА Новости», опублікувало передову статтю відомого прокремлівського інтелектуала та режисера Тимофія Сергейцева, в якій він закликає до таких дій в Україні, які можна вважати лише геноцидом: жодних проявів милосердя на полі бою, сталінські масові репресії, етнічні чистки. Потім це повідомлення поширилося основними російськими телеканалами та інтернет-ЗМІ.

Терміни «нацисти» та «нацизм» у статті знову в переважній більшості випадків вживаються для позначення всього, що пов’язане з українською державою, київським урядом або українською владою. План передбачає знищення та ліквідацію всіх «нацистів», а також масові репресії проти українців. Крім жорсткої цензури щодо будь-якого українського голосу та запровадження російських законів і культури, мета полягає в тому, щоб заборонити навіть саму назву «Україна» та сам термін «український». Щоб Україна зникла.

7 червня: Дмитро Медведєв хоче, «щоб вони зникли»Передова стаття «РИА Новости» недалеко пішла від думки колишнього президента, колись ліберального реформатора Дмитра Медведєва, нині заступника голови Ради Безпеки Росії. У своєму пості в Telegram він перевершив колишні різкі войовничі формулювання, надіславши чіткий сигнал: «Це виродки, які хочуть смерті Росії. Я ненавиджу їх і зроблю все, щоб вони зникли». Хоча він прямо не згадує Україну, можна справедливо припустити, що Медведєв мав на увазі саме українців.

13 червня: Україна — «екзистенційна загроза для Росії»

Слова Медведєва були підкріплені більш відвертими закликами до насильства з боку іншого високопоставленого російського чиновника, Дмитра Рогозіна, колишнього віцепрем’єра, колишнього посла Росії в НАТО, а нині голови російського космічного агентства «Роскосмос». У своєму (перевіреному) обліковому записі Twitter він пропонує покінчити з українцями «раз і назавжди». Україна, або, за словами Рогозіна, «те, що з’явилося на місці України», є «екзистенційною загрозою російському народу, російській історії, російській мові та російській цивілізації». (див. також тут)

«Екзистенційна загроза» також є ключовим словом у російській доктрині можливого застосування ядерної зброї, оскільки така загроза, спрямована проти Росії, стане приводом для першого удару.

15 червня: і знову Дмитро Медведєв: «Україна може припинити своє існування за два роки»

15 червня Медведєв опублікував ще один пост у Telegram, в якому висміяв переговори про можливі постачання Україні зрідженого природного газу (ЗПГ) зі США у формі дворічного ленд-лізу. Він поставив провокаційне питання: «Хто сказав, що за два роки Україна взагалі існуватиме на карті світу?» Цей безперервний вир «зникніть / припиніть своє існування / ненавидіти їх» є суцільним яскравим зеленим світлом, яке дозволяє солдатам робити все, що лише можна уявити.

Токсичне телебачення

Російське державне телебачення та прокремлівські ЗМІ вже давно являють собою токсичний рупор із дуже мілітаристським і реваншистським порядком денним. Від ток-шоу на кшталт популярних «60 хвилин», де експерти намагаються перекричати один одного (дивіться основні моменти тут) до звичайних телевізійних новин, де постійно мусуються «нацистські» сюжети. Це посилює і без того ненависну атмосферу.

Молодий солдат на полі бою — коли застосовується мова ненависті

Мова ненависті передається безпосередньо по військовій ієрархії солдатам на передовій, які нарівні з іншими споживають новини та інформацію. Більшість російських солдатів, відправлених на війну в Україну, є молодими. З дитинства вони знають лише одного лідера Росії: Путіна. Система виховання в російських школах, а потім і в армії піднесла його на п’єдестал. Від незаконної анексії Кримського півострова у 2014 році та початку війни на Донбасі минуло вісім років. Те, що відбувається в Росії, схвалено ним або відбувається завдяки йому. Це близько до культу особи, що, можливо, найкраще відбивається словами, які були сказані у 2014 році тодішнім заступником керівника Адміністрації Кремля В’ячеславом Володіним, нині Головою Державної Думи Росії: «Немає Путіна — немає Росії».

Після кількох місяців запеклих боїв, після програних битв та відступу з Києва, після того, як кожні два дні було чути майже апокаліптичне брязкання ядерною зброєю, слова «нехай вони зникнуть» сприймаються вже таким чином, що ворог — це кожен українець; їх треба вбивати та нищити.

У Міжнародний день боротьби з мовою ненависті згадаймо слова герцога Веллінгтона після битви під Ватерлоо 1815 року: «Ніщо, крім програної битви, не може бути й наполовину таким сумним, як битва виграна» — ілюстрація того, що навіть воєначальники-переможці були здатні відчувати смиренність і жаль через втрачені людські життя.

Read more

Тактики, методи та процедури

Тактики, методи та процедури (ТМП) — мова інформаційних маніпуляцій

Протягом багатьох років боротьба з дезінформацією оберталася навколо низки основних питань: Інформація є правдивою чи неправдивою? Якщо вона неправдива, то це випадково чи навмисно? Якщо вона є навмисно неправдивою або вводить в оману, то яка мета її автора чи підсилювача? Назвемо це контент-орієнтованим підходом до проблеми, тобто способом моніторингу, виявлення та аналізу дезінформації, значною мірою зосередженим на змісті.

Хоча контент є та залишатиметься невід'ємною частиною всіх операцій із маніпулювання інформацією, зосередження лише на цій найбільш помітній частині не дає нам повної картини. Саме тому ми робимо ставку на підхід, який включає також аналіз поведінки в інформаційному просторі. Центральним елементом підходу до виявлення, аналізу та розуміння іноземного інформаційного маніпулювання та втручання, в тому числі дезінформації (FIMI), є набір тактик, методів і процедур (ТМП), що постійно розвивається.

Пояснення логіки ТМП

Заради справедливості слід зазначити, що ідея використання ТМП для виявлення та аналізу патернів маніпулятивної поведінки далеко не нова. Зіткнувшись зі схожими викликами, спільнота кібер- та інформаційної безпеки ще у 2013 році розробила концепцію Att&ck. Вона мала на меті вирішення складного завдання — забезпечити структуру для організації супротивних ТМП, які б допомогли аналітикам організувати супротивні моделі поведінки та повідомляти про них у спосіб, який є зрозумілим для захисників і дозволяє їм відповідним чином реагувати.

На основі концепції Att&ck кросатлантичний фонд DISARM Foundation (у співпраці з Cognitive Security Collaborative, Alliance 4 Europe та багатьма іншими) створив аналогічну концепцію для інформаційних маніпуляцій — DISARM Framework. Це безкоштовний відкритий ресурс для світової спільноти борців з дезінформацією. Він не єдиний у світі, але на сьогоднішній день є одним із найрозвиненіших у своєму роді. Найпростішими словами, це єдина, спільна, стандартна мова для опису тактик, методів і процедур інформаційних маніпуляцій.

Приклади ТМП

DISARM Framework об'єднує в легко зрозумілу систему всі відомі ТМП, які використовуються в операціях з маніпулювання інформацією (наразі їх налічується близько 250). Концепція охоплює 12 тактичних етапів інформаційної операції — від планування стратегії та цілей до розробки наративів та контенту, доставки та посилення контенту до остаточного оцінювання.

ТМП, визначені в межах концепції, охоплюють все — від добре відомих методів (наприклад, реєстрація фейкових облікових записів, створення бот-мереж, посилення конспірологічних наративів, використання фейкових експертів тощо) до менш поширених (наприклад, використання прогалин у даних, атаки типу «метелик», спамофлуд тощо). Передбачений концепцією перелік ТМП є далеко не остаточним, оскільки зловмисники продовжують впроваджувати інновації, а профіль загроз продовжує змінюватися. Завдяки тому, що концепція DISARM Framework є відкритою та спільною, вона легко модифікується, щоб відповідати найновішим уявленням і тенденціям у сфері інформаційного маніпулювання.

Цілком зрозуміло, що не всі інформаційні операції включають усі викладені в концепції етапи, не кажучи вже про всі 250 перерахованих ТМП. Ідея концепції полягає в тому, щоб окреслити та представити повну картину, яку ми зможемо використовувати для аналізу та систематизації операцій з інформаційного маніпулювання.

Аналіз поведінки зловмисників жодним чином не означає, що зміст операцій з інформаційного маніпулювання втрачає свою актуальність. Навпаки — аналіз як поведінки зловмисників, так і контенту, що вони використовують у своїх операціях, дає нам набагато краще розуміння загального профілю загроз. Більше того, підхід до проблеми з залученням організованого набору ТМП робить інформаційне маніпулювання — сумнозвісну невловиму концепцію — набагато більш передбачуваним. Додатковою перевагою спільної мови чітко визначених ТМП є те, що робота аналітиків у всьому світі стає більш однорідною та узгодженою.

Крім того, розгляд інформаційного маніпулювання як поведінкової проблеми дає нам змогу знайти відповіді, що є цілеспрямованими, масштабованими, більш об'єктивними та виходять за межі лише підвищення обізнаності й попереднього та подальшого розвінчання оманливих або неправдивих наративів. Зловмиснику, який бажає маніпулювати інформаційним середовищем, необхідно дотримуватися певних ТМП, які ми тепер можемо розуміти, виявляти та робити більш затратними ще до того, як постане необхідність у заходах реагування (наприклад, розвінчанні).

Маячня — галасливий завойовник інформаційного простору

30/11/2020

У 2018 році ми писали про особливий вид прокремлівського медіаконтенту: інфошум.

Слово «інфошум» («інформаційний шум») походить від всесвітньо відомого терміну «білий шум», тобто випадковий і беззмістовний шум. Він знаходиться у сірій зоні між інформацією та дезінформацією. І в нас є докази, що він активно просувається прокремлівськими ЗМІ.

Важливе поняття, яке допоможе нам зрозуміти явище інфошуму, — це маячня.

Цікаво, що існує ціла теорія маячні, і з неї можна зробити певні висновки щодо дезінформації.

Ця теорія була представлена в книзі «Про маячню» за авторством філософа Гарі Франкфурта. У перших же її рядках читаємо:

«Однією з найвидатніших рис нашої культури є те, що в ній повно маячні. Це всі знають».

За словами пана Франкфурта, маячня — це висловлювання, спрямовані на переконання, без жодної турботи про правду. Саме відсутність такої турботи відрізняє пустобреха, який говорить маячню, від брехуна. Пустобрех радикальніший.

Брехун знає правду і турбується про неї, і саме тому намагається її приховати. А пустобрехові байдуже, правду він говорить чи брехню. Його увага зосереджена виключно на переконанні.

Франкфурт не стверджує, що кількість маячні у суспільстві зросла порівняно з минулим. Натомість він пояснює, що збільшилися обсяги всіх форм комунікації, завдяки чому маячня стала більш помітною.

Подумайте ось про що. Франкфурт видав свою книгу в 2005 році. Вже тоді він писав про поширення маячні. Однак це було за роки до вражаючого підйому соціальних мереж. У 2005 році найдорожчі компанії світу все ще займалися нафтою та грошима, а не інформацією; мережа Facebook нараховувала якихось 6 мільйонів друзів, переважно студентів американських коледжів.

А тепер перемотаємо до 2020 року, коли маячня стала набагато страшнішою, ніж навіть Франкфурт передбачав. Іноді здається, що наші демократії тонуть у маячні. На жаль, у нашій базі даних знайдеться чимало її прикладів.

«Однією з найвидатніших рис нашої культури є те, що в ній повно маячні. Це всі знають». Гарі Франкфурт

Нещодавній і екстравагантний приклад — зображення датчан зоофілами.

Депутат Думи Олексій Журавльов заявив, що в Данії відкрилися заклади для зоофілів, куди можна прийти і «зґвалтувати черепаху». Це перекликається з попередніми публікаціями, в яких датчани зображувалися як зоофіли. Це також вписується у більш широку риторику про моральний занепад Заходу.

Є також інші приклади. Як вам «випадок, коли російське телебачення стверджувало, що гей-пари можуть купити реальну дитину на ярмарку в Брюсселі»? Або коли стверджувалося, що «Рада Європи намагалася розділити чоловіків і жінок з російської делегації на 6 статей»?

Окупація інформаційного простору

Навіщо комусь взагалі поширювати маячню? Зрештою, мета полягає в тому, щоб зайняти інформаційний простір.

Як ми зазначали в лютому, Російський інститут стратегічних досліджень, фінансований Кремлем аналітичний центр, опублікував есе під назвою «Захист інформації для цілей зовнішньої політики в контексті цифрової реальності». У публікації стверджувалося, що:

«Превентивно створений наратив, який відповідає національним інтересам держави, може суттєво мінімізувати негативні наслідки діяльності зовнішніх сил в інформаційному просторі, що, як правило, прагнуть заповнити його «порожнечі» [в інформаційному потоці]».

Ця стратегія вказує на прагнення відвернути увагу від певної правди. Тому той, хто застосовує цю стратегію, є брехуном, а не пустобрехом.

Однак позиція однакова і в тактичного брехуна, і в пустобреха. Зміст вторинний, а головна мета — затопити інформаційну систему.

З такої точки зору небезпеку несе навіть та неправдива інформація, яка не здається безпосередньо шкідливою, оскільки вона займає простір, створюючи загальні умови, в яких складніше встановити істину.

У зв’язку з цим показово, що в Росії майже половина всіх політичних розмов у Twitter ведеться ботами.

Дослідники довели, що те саме стосується й Covid-19. Вони ретельно вивчили понад 200 мільйонів пов’язаних із вірусом твітів у всьому світі та дійшли висновку, що з січня близько 45% твітів було надіслано обліковими записами, які поводяться скоріше як комп’ютеризовані роботи, ніж як люди.

У 2018 році Facebook видалив 835 мільйонів фейкових акаунтів — це майже десять відсотків населення Землі.

Стів Беннон колись сказав свою знамениту фразу: «Демократи не мають значення. Справжня опозиція — це ЗМІ. І спосіб боротьби з ними — затопити цю зону лайном».

45% із понад 200 мільйонів твітів про Covid-19 по всьому світу були надіслані обліковими записами, які поводяться як комп’ютеризовані роботи.

Спростовність маячні

Якщо ви хочете затопити інформаційну систему, маячня чудово для цього підійде, адже її важче спростувати, ніж брехню.

Відомий філософ Карл Поппер назвав це спростовністю: здатність спростувати певне твердження за допомогою доказів.

Наприклад, твердження «усі лебеді білі» спростувати легко. Для цього достатньо лише одного чорного лебедя.

А ось твердження «цей вчинок є альтруїстичним» спростувати неможливо. Це тому, що у нас немає інструментів, які дозволили б визначити, чи керований вчинок особистою вигодою.

Так само це працює і в контексті дезінформації.

Наприклад, якщо ви просуваєте наратив про те, що BBC стверджує, що рейс MH17 був збитий українським винищувачем, це легко спростовується. Документальний фільм явно представили у хибному світлі.

Однак завдання ускладнюється, якщо ви хочете спростувати таке твердження: Джордж Сорос є рушійною силою таємного товариства, що підтримує кольорові революції, прихований намір яких — скинути владу в усіх національних державах, щоб звільнити простір для світового уряду.

Це ніколи не вдасться повністю спростувати. Однак це не означає, що це правда. Скоріше це чітко свідчить про те, що ми маємо справу з маячнею. А ми знаємо, що маячня не безневинна.

Але зачекайте, хіба це не дивний збіг, що Сорос був учнем Карла Поппера?!?! Справді дуже дивно…

Read more

ВІД ТАНЦЮВАЛЬНИХ ВІДЕО ДО СКООРДИНОВАНОГО СИНХРОННОГО ЧИТАННЯ НА ПІДТРИМКУ ВІЙНИ

01/04/2022

Соціальні мережі широко використовуються для поширення дезінформації, також і під час конфліктів. З понад одним мільярдом користувачів у всьому світі, TikTok не є винятком з правила. Платформа захопила світ штурмом, дозволяючи людям стежити за війною в режимі реального часу. Після вторгнення Росії в Україну TikTok вибухнув відео, знятими у місці подій: колони військової техніки, інструкції, як керувати покинутим БТР, танцями на полі бою, уроки кулінарії в бомбосховищах тощо. Інша сторона медалі є більш зловісною: TikTok також вибухнув відео з дезінформацією, які прославляють «спецоперацію». Від самопроголошених воєнних експертів до прокремлівських каналів, TikTok став осередком воєнної пропаганди.

Від дезінформації до воєнної пропаганди

У відео на TikTok, де виражають підтримку російського вторгнення в Україну, часто використовується токсичний про-воєнний Z і зображуються демонстрації на користь «спецоперації». Багато відео виправдовують «спецоперацію» необхідністю врятувати російськомовних жителів Донбасу від нібито «геноциду». Російські військовослужбовці представлені як «рятівники» та «захисники», яких місцеві жителі чекали з 2014 року.

Відомі прокремлівські пропагандисти продовжують брехливо стверджувати, що «спеціальна операція» спрямована лише на українську військову інфраструктуру і що фінансовані США лабораторії в Україні розробляють біологічну зброю для нападу на Росію. У той же час інші відео звинувачують Україну в недотриманні Мінських домовленостей і звинувачують НАТО, ЄС і США в озброєнні України атомними бомбами, у експансії проти Росії та у втручанні у внутрішні справи інших країн.

У відповідь на майже одностайне міжнародне засудження вторгнення Росії в Україну хештег #мненестыдно став набирати популярність у Twitter і TikTok, тоді як багато відео нарізок в TikTok посилаються на велич Росії, яку часто порівнюють з СРСР та імперською Росією. Головною фігурою в екосистемі прокремлівської дезінформації, яка проштовхувала цей наратив, була Маргарита Симонян, головний редактор RT. Вона відреагувала на хештег і історію #мненестыдно, нарікаючи, що єдине, за що їй соромно, так це те, що вони [росіяни] вісім років «нічого не робили» для Донбасу.

Роль інфлуенсерів

Нещодавно блогер висунув звинувачення у тому, що російських інфлуенсерів координують і доручають зачитувати текст за ідентичним сценарієм. На додаток до занадто очевидного збігу тексту повідомлень, той факт, що всі відео, про які йде мова, тепер видалено, а шість із 13 каналів, на яких розміщено ці відео, з тих пір, змінили свої ідентифікатори TikTok, свідчать на користь цього звинувачення.

Але це були далеко не єдині скоординовані відео, які крутилися в TikTok. Низка інших майже ідентичних відео проштовхуються популярними інфлуенсерами з використанням тих самих аудіокліпів, хештегів і фільтрів. Ці канали нараховують від десятків тисяч до мільйонів підписників та виглядають як звичайні облікові записи TikTok, які люди використовують, щоб ділитися жартами, танцювальними відео та комедійним контентом. Однак, коли Росія вторглася в Україну, ці акаунти почали публікувати політично-орієнтовані відео.

В одній серії відео сцена починається з того, що головний герой стоїть на коліні, тримає табличку з написом «Русофобія», «Донбас», «мова ворожнечі», «скасування», «Луганськ», «санкції», «інформаційна війна» та «націоналізм» англійською. Потім людина встає і перевертає табличку, відкриваючи іншу сторону, на якій написано «Життя росіян мають значення». У всіх цих відео використано одну й ту ж пісню – ремікс на Катюшу – і один і той же фільтр із зображенням статуї «Батьківщина-мати кличе» у Волгограді. Усі вони супроводжуються підписом «Життя росіян мають значення», а також хештегом #RLM. Більше двадцяти однакових відео було створено різними російськими інфлюенсерами (наприклад, дивіться тут, тут, тут і тут ), деякі з них набрали сотні тисяч переглядів, лайків і коментарів.

Чи може ця тенденція дійсно бути ініціативою з низів? Навряд чи. Інша російська інфлюенсерка поділилася сторіз у своєму акаунті в Instagram (див. нижче), показавши запит на відео з чіткими інструкціями: «Блогер повинен зіграти жителя Донбасу, який пережив 2014 рік […]. Тепер він уже в безпеці, бо російські війська допомагають ДНР і ЛНР». У повідомленні також вказується, який хештег і аудіокліп слід використовувати для фонограми.

Швидкий пошук у TikTok показує, що принаймні два відео (одне тут, інше зараз видалено) було створено відповідно до цих інструкцій. Більше того, одне з відео опублікував інфлюенсер, який також був помічений у зачитуванні ідентичного тексту за сценарієм, згаданим вище.

Спонсорський або платний контент є звичайним явищем у TikTok – і в інших соціальних мережах, якщо на те пішло. Десятки каналів Telegram пропонують гроші блогерам TikTok та Instagram на створення тематичних відео. Зокрема, один канал, MM-Media, оголосив (примітка: це та інші посилання на дописи MM-Media бачать лише учасники каналу, оскільки канал нещодавно став приватним) наприкінці лютого, що буде багато запитів на політичні теми для «великого проекту», з «кращим бюджетом» «понад 20 000 рублів» за відео. Власниця каналів Telegram просить блогерів TikTok «з понад 5 мільйонами підписників» зв’язатися з нею, якщо вони хочуть робити «урядову рекламу». Відтоді канал поділився кількома замовленнями на політичні теми блогерам TikTok, які мають принаймні 1,5 млн, 5 млн та 10 млн підписників. У деяких із цих замовлень було надано приклад для наслідування. У TikTok (наприклад, тут, тут і тут) циркулюють десятки відео за цими інструкціями. У іншому замовленні інфлюенсерів попросили зобразити Z пальцями. Знову ж таки, багато відео після цього запиту були опубліковані в TikTok (наприклад, тут, тут і тут). Нещодавно телеграм-канал MM-Media закликав англомовних блогерів створювати відео на тему «дурних санкцій».

Що буде далі

4 березня TikTok оголосив, що почне застосовувати ярлики до вмісту деяких облікових записів, контрольованих державою. Пізніше було оголошено, що призупиняється публікація всіх дописів і прямих трансляцій з Росії. Компанія також оголосила, що блокує весь неросійський контент в Росії, що означає, що користувач з російською IP-адресою більше не може отримати доступ до неросійського контенту TikTok. Ці рішення фактично ізолювали багатьох російських користувачів від іноземного контенту.

Тим не менш, TikTok став джерелом тисяч відео про війну в Україні. Прагнення до популярності в TikTok викликає мільйони реакцій, і відео широко розповсюджуються, і багато з них в кінцевому підсумку поширюються в інших соціальних мережах, традиційних ЗМІ і навіть на телебаченні. Хоча немає підстав сумніватися в тому, що більшість відео, опублікованих у TikTok , є справжніми та висловлюють особисту думку, більшої уваги заслуговує той факт, що є також інфлюенсери, яким платять за поширення відео на підтримку «спецоперації» та Кремля.

У TikTok війна зручно вписується у віртуальний світ, де насильство недооцінюється. Все це за кілька рублів. У будь-якому випадку, є всі підстави вважати, що важливість TikTok на полі інформаційної битви тільки зростатиме у передбачуваному майбутньому.

Read more

Брудний бік реклами: примусові зізнання з Білорусі на YouTube

04/06/2021

YouTube-канал «Білорусь — країна для життя» з метою створення позитивного іміджу Білорусі та просування провладного Telegram-каналу використовує примусові зізнання політичних в’язнів у якості платних рекламних роликів.

 

Основні висновки:

Все почалося з тривожного твіту. Тадеуш Гічан, шеф-редактор найбільшого білоруського Telegram-каналу NEXTA_TV, написав, що відеоролики зі сповіддю осіб, захоплених білоруською владою, використовуються у якості платної реклами на YouTube для просування провладних Telegram-каналів.

Кумедний факт: упродовж приблизно року білоруська державна новинна агенція БелТА використовувала відео з заручниками, наприклад, із Романом Протасевичем, у якості платної реклами на YouTube із посиланнями на свою мережу провладних Telegram-каналів. Ми опробували все можливе, але YouTube вважає, що в цьому немає нічого поганого.

 

Чоловік на скріншоті — Роман Протасевич, якого арештували 23 травня 2021 року після примусової посадки рейса RyanAir, що прямував з Афін до Вільнюса, в аеропорту Мінська.

Протасевич працював фотографом і журналістом, а на даний час є шеф-редактором опозиційних Telegram-каналів «Nexta» та «Nexta Live». Після фальсифікованих президентських виборів у 2020 році ці канали збирали та публікували відео масових акцій протесту, роблячи їх перегляд доступним по всьому світу. Тепер примусове зізнання Протасевича під назвою «Терорист в усьому зізнався» ймовірно використовується для реклами провладного Telegram-каналу Жовті сливи (@zheltyeslivy).

Важливо також пам’ятати, що це не перший випадок публікації подібних відеороликів із примусовим зізнанням.

 

Канал

Канал, що поширює відео, називається «Білорусь — країна для життя». Слід зауважити, що офіційний рекламний відеоролик Білорусі (також доступний на YouTube) 2015 року має ту ж саму назву.

 

 

На зв’язок каналу з білоруським режимом вказує також його логотип, який нагадує штандарт президента Республіки Білорусь.

Розділ «Про канал» не містить даних щодо того, хто за ним стоїть. Загальнодоступна інформація лише свідчить про те, що канал має 1390 підписників, а кількість переглядів перевищує колосальні 6 мільйонів.

Не менш важливо зазначити й те, що канал був створений 5 серпня 2020 року. Того ж самого дня на канал було завантажено відео, де з промовою виступає нелегітимний президент Олександр Лукашенко. Після президентських виборів 9 серпня відеоролики демонстрували агресивних протестувальників поряд із питанням: «Хіба це мирно?» Ще один ролик ганьбить опозицію.

 

Поширення

Щоб зрозуміти, скільки людей звернули увагу на цю рекламну кампанію, ми ввели до пошуку Google ідентифікаційний номер каналу. Виявилось, що завантажені каналом відеоролики, які після того просувались як рекламні, поширювались численними Telegram-каналами. Ми також знайшли пост, який свідчить про те, що спочатку користувачі бачили рекламу шампунів та курсів англійської мови, а згодом їм стали пропонувати провладні відеоролики. Користувача також здивувало, чому модератори YouTube дозволили запуск такої реклами.

Ми також знайшли повідомлення у Telegram зі скріншотом відеоролика примусового зізнання Софії Сапеги (партнерки Романа Протасевича), який використовувався в рекламних цілях. На відео присутній водяний знак російською мовою «Жовті сливи», а в рекламі міститься гіперпосилання на Telegram-канал «Жовті сливи» — той самий канал, що опублікував цей відеоролик зізнання.

У коментарях під скріншотом обговорюється, як пропагандисти використовують державний бюджет для такої реклами, та проводяться деякі історичні паралелі.

Вартість та відеоролики

Зважаючи на відсутність у загальному доступі інформації про те, на кого націлена ця реклама, ми спробували з’ясувати, скільки коштуватиме каналу розміщення такої реклами, якщо орієнтуватись лише на аудиторію в Білорусі. Щоб дізнатись ціну за перегляд (CPV), ми імітували процес створення реклами на YouTube. Виявилось, що вартість одного перегляду в Білорусі складає 0,01 євро.

Згідно Google Ads, переглядом вважається взаємодія користувача з рекламою шляхом повного або принаймні 30-секундного її перегляду. Важливо пам’ятати, що YouTube не розкриває широкому загалу дані про те, скільки переглядів принесла платна реклама.

 

Відеоролики

Згідно з наведеною вище інформацією та загальнодоступними даними про 139 000 переглядів відеоролика Романа Протасевича, вартість просування має складати щонайменше 1 390 євро. І це лише мінімальна сума. Як зазначено вище, YouTube зараховує перегляд лише в тому випадку, якщо користувач дивиться відео не менше 30 секунд, але стягує з власника каналу 0,01 євро щоразу, коли користувач дивиться принаймні 4 секунди ролика.

Станом на 2 червня на каналі було розміщено 55 відеороликів. У найпопулярнішому відео репер Серьога стверджує, що у Білорусі панує абсолютний мир та порядок, а інфраструктура працює. Ролик зібрав 672 000 переглядів, 4 поширення та 12 вподобань на Facebook, а згідно даних аналітичного інструменту BuzzSumo він є рекламою.

На каналі також представлено низку відеороликів про лідера білоруської опозиції Світлану Тихановську. Один з них — 12-секундна підбірка відрізків з різних роликів, у якій вона заявляє: «Весна близько, і ми знаємо, що винні у насильстві над білорусами... я, Світлана Тихановська, моя команда й мої представники відправляться за ґрати, і це не перебільшення». Опис під відео простий: «Це кінець, Світлано». Це відео налічує 196 000 переглядів.

З іншого боку спектра ми можемо знайти двохвилинний відеоролик, у якому нелегітимний президент Білорусі Олександр Лукашенко виступає з промовою, протестуючі нападають на поліцію та посміхаються діти. Опис під відео зазначає, що воно потужне, емоційно яскраве та конструктивне, а сам ролик переглянули 171 000 разів.

 

Цифри

Загальна кількість переглядів каналу дорівнює 6 279 000. Якщо розділити цю кількість на 55 завантажених на канал роликів, то середня кількість переглядів кожного ролика сягає приголомшливої цифри у 114 164.

При застосуванні такого ж підходу до YouTube-каналу білоруського інформаційного агентства БелТА, середній результат становитиме 7 909 переглядів кожного відеоролика.

Більше того, YouTube-канал лише з 1 390 підписниками за нормальних умов має отримувати менше 1 000 переглядів нерекламованого контенту (це підтверджується вісьмома відеороликами, що налічують менше 1 000 переглядів). Цифри вище та нижче свідчать, що або контент був вірусним, або відеоролики використовувались більше в якості реклами. Останнє означало б, що хтось платить YouTube десятки тисяч євро за напади на критиків білоруського режиму, рекламу провладного Telegram-каналу, демонстрацію того, що в Білорусі панує порядок, а президент — порядна людина.

З 55 відеороликів, завантажених каналом, BuzzSumo вдалося зібрати інформацію про 14. Хоча сервіс позначив як рекламу лише два з них, деякі інші (а саме примусове зізнання Протасевича) дуже близькі до порогових значень, на підставі яких BuzzSumo виявляє рекламу. Цікаво, що хоча відео Софії Сапеги має 193 600 переглядів, у нього немає жодної публікації, вподобання чи коментаря у Facebook, Twitter, Reddit чи Pinterest.

 

Канали у Telegram та YouTube

Повертаючись до твіту Тадеуша Гічана та питання про те, яку роль білоруське інформаційне агентство БелТА відіграє у використанні відеоролика про Романа Протасевича для просування провладного Telegram-каналу «Жовті сливи», ми можемо лише покладатись на користувачів мережі, які це обговорюють та поширюють скріншоти реклами з гіперпосиланнями на канал.

Таким чином, на перший погляд здається, що Telegram-канал «Жовті сливи» не пов’язаний з БелТА. Однак цей канал регулярно розміщує ексклюзивні матеріали та персональні дані, до яких мають доступ лише спецслужби. Він також пропонує масу антигуманного, високотоксичного матеріалу, а не лише пропаганду як таку.

YouTube повідомив, що видалив рекламу про примусове зізнання. Але шкоду вже заподіяно: відео з Романом Протасевичем та його партнеркою Софією Сапегою встигли отримати 139 000 та 191 000 переглядів відповідно. Поки рекламу зупиняють, відеоролики, як і раніше, все ще транслюються, а серед них є такі, що виставляють опозицію злочинцями, а владу — жертвою. Завдяки цьому власники каналу, здається, мають змогу уникати застосування Правил спільноти YouTube, які визначають те, що заборонено на платформі.

Для декого ці відео можуть бути суворим нагадуванням про те, як їхня держава ставиться до незалежних ЗМІ. Комусь вони нагадують про авторитарний режим, який використовує гроші платників податків та Інтернет для розповсюдження брехні та маніпулювання своїми громадянами. А для когось ці ролики — звичайна реклама по 0,01 євро за перегляд. Помножені на п’ять, а то й шість мільйонів? І це лише один канал.

ПОСТСКРИПТУМ: 3 червня 2021 року білоруський державний телеканал «ОНТ» випустив черговий матеріал, де Роман Протасевич, що називається, дає «інтерв’ю», але 1,5-годинний фільм слід скоріш вважати ще одним «відео із заручником», у якому показано людину, яка перебуває під величезним тиском з боку білоруської державної влади.

* Цю статтю було відредаговано для кращого розуміння 7 червня 2021 року.

Read more

Як змусити Європарламент читати Russia Today

09/10/2019

47% статей є продуктом RT

«Щомісячний інформаційний журнал для Європарламенту»?

EP Today: Вебсайт новин, який не пише 99% своїх статей, націлений на осіб, які приймають рішення в ЄС, і вводить громадськість в оману щодо походження більшої частини свого контенту: Russia Today.

«EP Today» (скорочення від «Європарламент сьогодні») — це самопроголошений «щомісячний інформаційний журнал для Європейського парламенту». І звичайно, завдяки назві, що включає в себе одну з головних інституцій Європейського Союзу, та курсивному логотипу всередині кільця з 12 зірок на синьому фоні у читача може скластися враження, що це серйозне джерело новин. 145 000 підписників у Facebook та середній показник у 25 статей на день це більше запевняють в тому, що це авторитетна, впливова та поінформована частина політики ЄС.

За винятком: «EP Today» використовує назву Європейського парламенту в оманливий спосіб і без будь-якого дозволу.

Вебсайт, сторінка у Facebook та акаунт у Twitter дають підстави вважати, що «EP Today» має зв’язок з Європейським парламентом, але це не відповідає дійсності. Європейський парламент звернувся до «EP Today» у вересні цього року з приводу несанкціонованого використання назви інституції та запропонував шляхи виправлення ситуації і припинення введення громадськості в оману.

На своїй сторінці «EP Today» зазначає, що видання «призначене лише для того, щоб депутати Європарламенту могли писати статті щодо питань, які, на їхню думку, наразі є важливими та потребують уваги всіх їхніх колег та інших політиків». [sic]

При цьому понад 99% статей, які з’являються на eptoday.com, не належать «EP Today». Починаючи з 24 жовтня 2018 року, 47% статей є дослівними копіями статей з RT.com. Часто вся головна сторінка заповнена точними копіями статей RT. Одна і та ж стаття може навіть з’являтися декілька разів на одній сторінці.

Ми проаналізували всі доступні 17 697 статей, опублікованих eptoday.com у розділі «Новини». Набір даних охоплює понад 2 роки: з 6 квітня 2017 року по 23 серпня 2019 року. За цей період ми виявили лише 25 публікацій із різних питань від депутатів Європарламенту або інших осіб, які приймають рішення. Це лише 0,14%. «EP Today» явно не є виданням «лише для депутатів Європарламенту».

Статті, опубліковані по днях на eptoday.com. Публікації до 24 жовтня 2018 року свідчать про високий рівень автоматизації (максимум 30 або 50 статей на день).

Статті, опубліковані по днях на eptoday.com. Публікації до 24 жовтня 2018 року свідчать про високий рівень автоматизації (максимум 30 або 50 статей на день).

Вебсайт виглядає як лобістська платформа, що подається в якості серйозного інформаційного видання, цільовою аудиторією якого є особи, що приймають рішення в ЄС. Концепція проста: «EP Today» пропонує викриття (або його ілюзію) в обмін на увагу.

Для того, щоб зробити таку пропозицію, вебсайт повинен виглядати як серйозний інформаційний ресурс, який регулярно надає актуальний контент, що приваблює багато відвідувачів. Враховуючи те, що «EP Today працює з основним персоналом поза Брюсселем» [sic], маючи лише поштову скриньку в Брюсселі, жодного редактора в LinkedIn або Twitter, а всі 4 адміністратори сторінок у Facebook знаходяться в Індії, забезпечити достатню кількість релевантного контенту для того, щоб виглядати привабливим джерелом інформації для осіб, які приймають рішення, буде важко. Відповідь на те, як виглядати більше й активніше, ніж ти є, та не бути схожим на лобістську групу, що просуває лиш одну ідею, полягає у синдикації контенту.

Синдикація контенту робить контент одного вебсайту доступним для інших сайтів. Вікіпедія пояснює мотивацію: вебсайти, які передруковують контент іншої сторінки (сайти-підписники), стають більш цікавими для читачів, а сайти, які надають контент для передруку (сайти-надавачі), отримують вигоду, по суті, від безкоштовної реклами.

З 24 жовтня 2018 року «EP Today» використовує величезну кількість джерел для автоматичного надання контенту на своєму вебсайті. До 24 жовтня синдикувався лише «Голос Америки», а пізніше — RT.com разом із різноманітними джерелами з ЄС.

З 24 жовтня 2018 року «EP Today» використовує величезну кількість джерел для автоматичного надання контенту на своєму вебсайті. До 24 жовтня синдикувався лише «Голос Америки», а пізніше — RT.com разом із різноманітними джерелами з ЄС.

До 24 жовтня 2018 року «EP Today» синдикував виключно «Голос Америки» (VOA). Щоденно на вебсайті автоматично розміщувалися до 50 статей, що призводило до того, що понад 99% контенту «EP Today» надходило від VOA. Чому у 2018 році відбувся перехід від одного синдикованого видання до іншого, та чим пояснюється такий вибір?

Однією з причин може бути те, що RT.com, який займає 299 місце в світі за версією Alexa, має більшу читацьку аудиторію на міжнародному рівні, ніж voanews.com, який за версією Alexa наразі займає 2831 позицію в світі. Але існує багато інших інформаційних сайтів, які займають набагато вищі позиції і є більш релевантними для аудиторії ЄС, на яку орієнтується «EP Today».

Як «Голос Америки», так і «Russia Today» пропонують дуже сприятливі умови використання, які прямо дозволяють повторне використання їхнього контенту на інших вебсайтах. У той час як, наприклад, bbc.com із 81-м місцем у світі вимагає окремого дозволу на вбудовування свого контенту, контент «Голосу Америки» є суспільним надбанням, що дозволяє його повторне використання — однак за винятком контенту, який не був створений ним самим. RT.com навіть «заохочує вільне повторне використання своїх матеріалів у некомерційних цілях» за умови посилання на оригінальну сторінку. «Голос Америки» вимагає посилання лише від сайтів-підписників.

Соціальним мережам байдуже до вашого посилання на них

«EP Today» має щонайменше один профіль у Twitter із майже 6 000 підписників та сторінку у Facebook з 145 000 підписників.

Нижче наведено точну картину до і після переходу з «Голосу Америки» на RT у профілі «EP Today» у Twitter. Без оголошень та повідомлень акаунт у Twitter несподівано почав просувати повідомлення RT. За іронією долі, це сталося під час дебатів щодо договору РСМД. Остання синдикована стаття «Голосу Америки» на @eptoday відображає дві сторони дебатів, в той час як перша стаття RT засуджує Сполучені Штати як такі, що прагнуть світового панування. Це дійсно помітний зсув у тональності та перспективі.

Для 6 000 підписників ця зміна була непомітною, оскільки Twitter не показує першоджерело статті, а лише вебсайт, на якому вона розміщена: eptoday.com.

Ми бачили подібне «відмивання інформації» контенту RT у США, Німеччині та Білорусі. Результатом (а іноді й ціллю) завжди є введення читачів у оману.

Read more

Режисер фальсифікує підробку

30/09/2020

ДЕЗІНФОРМАЦІЯ: Натовп протестуючих у Білорусі — це комп’ютерна графіка

ФАКТИ: Зображення було підроблено режисером Микитою Михалковим, щоб довести, що для перебільшення кількості протестувальників у Білорусі використовуються підроблені фотографії.

ЛІВОРУЧ: Можна побачити зображення, продемонстроване в телевізійній програмі Михалкова

ПРАВОРУЧ: Оригінальне зображення

Це фальш, фальш, фальш! Режисер Микита Михалков не залишив у своїх глядачів жодних сумнівів, продемонструвавши, що величезні натовпи протестувальників у Білорусі — не що інше, як комп’ютерна графіка. Знімки, на яких нібито зображені «океани людей», були підроблені: «Повірте мені, — сказав Михалков, — я професіонал».

Ніхто не сумнівається у професіоналізмі пана Михалкова. Він, безумовно, є одним із найбільш визнаних у світі професіоналів кіно в Росії. Він має вражаючу творчу кар’єру; починаючи з його дебюту в середині 70-х років його фільми неодноразово отримували призи на міжнародних кінофестивалях у Каннах, Венеції та Берліні. У 1995 році він отримав «Оскар» за фільм «Стомлені сонцем»; це історія, дія якої розгортається в епоху Сталіна, де він сам грає головну роль — радянського офіцера, який втратив милість кремлівських правителів. Це був великий витвір мистецтва та чудовий художній фільм.

Святий

Михалков продовжує успішно працювати у сфері створення художньої вигадки й веде на YouTube програму під назвою «Бісогон», назва якої натякає на вигнання демонів. 28 вересня Російська православна церква вшановує святого IV сторіччя на ім’я Микита Бісогон (у західній традиції — Микита Готський). Михалков зареєстрував ікону Микити Бісогона як торгову марку.

Телешоу Михалкова раніше виходило на російському державному телебаченні, але було скасовано, коли ведучий зайшов занадто далеко, транслюючи антиваксерські теорії змови та стверджуючи, що мільярдер Білл Гейтс, ймовірно, намагається вживити людству мікрочіпи під виглядом вакцинації. Бац — і шоу зникло з ефіру. Адже Росія вкладає чимало коштів у просування вакцини від COVID-19 на світовий ринок. Брехати — це нормально, поширювати теорії змови — без проблем… але якщо завдавати шкоди потенційним прибуткам, тут Кремль уже проводить червону лінію.

Спаситель

Незважаючи на невдачу, Михалков продовжив випускати свою програму, яка тепер виходить на YouTube, а ефір 12 вересня був присвячений ситуації в Білорусі. Позиція пана Михалкова є категорично пролукашенківською.

Країну-то врятував. Він реально врятував... Прийшов Лукашенко — молодий, потужний, харизматичний. Я їздив по Білорусі, я бачив ці села з асфальтованими дорогами та повсюдним освітленням... Це прекрасне відчуття неймовірного добробуту...

Михалков показує фотографії гарних охайних сіл, натякаючи, що тільки Олександр Лукашенко здатний облаштувати білоруське село асфальтованими вулицями та електрикою. Як можна бути нещасним, якщо є електропостачання? Михалков каже, що білорусів протестує небагато, незважаючи на фотографії великого скупчення людей:

Ось бачите цю фотографію. Яке море людей! Подивіться, а потім зверніть увагу на просвіт у перших рядах! Неможливо, щоб така кількість людей давала такий просвіт. Цього не може бути. Там має бути все забито. Другим, третім, п’ятим рядом... Це напевно комп’ютерна графіка. А це ще яскравіший приклад: ось вам площа Незалежності в Мінську. Ось як вона виглядає в «мирний час». І подивіться, як вона заповнена під час демонстрації: бачите, як навіть скляний купол фонтана заповнений людьми. Це неможливо! Це фальш, фальш! «Чудово, пішло-поїхало, вперед! З’їсть, схаває піпл!»

Грішник

Михалков демонструє старанно підроблені картини, і він не бреше. Фотографія з площі Незалежності в Мінську, безумовно, підроблена. І на ній можна побачити логотип опозиційного каналу «NEXTA». Фейк! Фейк!
Єдина проблема — Telegram-канал «NEXTA» не розміщував цю підроблену фотографію; вона була оприлюднена саме у програмі Михалкова. І, слід відмітити, не дуже професійно. Підробку виявили російські журналісти, порівнявши оригінальний знімок, опублікований каналом «NEXTA», і той, який подано як підроблений — а він і справді підроблений — оскароносним Михалковим.
Вигадка в мистецтві може бути прекрасною, і вигадка може передавати правду. Але за брехню та підробки оскарів не дають.

Read more

Прокремлівська інформаційна екосистема

Спроби Росії дезінформувати та маніпулювати в інформаційному просторі є глобальною операцією. Це екосистема фінансованих державою глобальних меседжів, де представники режиму виступають в унісон зі ЗМІ, організаціями, офлайн- та онлайн-послідовниками й навіть із православною церквою. Це складна система, що використовує широкий спектр методів, тактик і процедур, говорить десятками мов — і все це з метою сіяти розбрат, маніпулювати та підривати демократію.

EUvsDisinfo протягом багатьох років відстежує російську дезінформацію; ми навчилися краще виявляти спроби маніпуляцій та реагувати на них. Наразі існує потужна доказова база щодо дезінформації та маніпуляцій. Тим не менш, Росія продовжує намагатися маніпулювати та сіяти хаос, а інші маріонетки наслідують її приклад або, як у випадку з Китаєм, розробляють власний сценарій інформаційних маніпуляцій і втручань, включаючи дезінформацію.

Екосистема складається з п'яти основних стовпів: 

  1. офіційна комунікація влади
  2. фінансовані державою глобальні повідомлення
  3. культивація маріонеткових джерел
  4. «вепонізація» соціальних мереж
  5. інформаційні кіберманіпуляції

Екосистема відображає як джерела інформаційних маніпуляцій та дезінформації, так і тактику, яку використовують ці канали.

GEC

RT і Sputnik

Основними засобами донесення кремлівської дезінформації до аудиторії за межами Росії є RT (доступний у понад 100 країнах світу, а також онлайн) і Sputnik (інформаційний вебсайт у понад 30 мовних версіях). Обидва видання фінансуються та керуються державою. З річним бюджетом у сотні мільйонів доларів, основна роль RT і Sputnik полягає в поширенні дезінформації та пропагандистських наративів через власні канали — вебсайти та численні акаунти в соціальних мережах (вони наразі заблоковані в ЄС через санкції у зв'язку з агресією Росії проти України). 

RT і Sputnik також взаємодіють з іншими «стовпами» екосистеми: вони посилюють контент із кремлівських і пов'язаних з Кремлем маріонеткових вебсайтів, використовують соціальні мережі, щоб охопити якомога більшу аудиторію, та просувають дезінформацію за допомогою кібертехнологій.

Обидва видання намагаються прирівняти себе до великих незалежних і професійних ЗМІ міжнародного рівня. Таким чином вони намагаються збільшити як свій вплив, так і довіру до себе, тому будь-яку критику на свою адресу вони називають русофобією чи порушенням свободи ЗМІ. Те саме стосується численних випадків накладення штрафів та санкцій ЄС — з ними RT намагалася боротися в Європейському суді, але марно.

Більше того, ці ЗМІ не мають — і не прагнуть мати — жодної редакційної незалежності, а отримують вказівки від Кремля щодо того, як і про що повідомляти.

Насправді організаційні структури та цілі RT і Sputnik принципово відрізняються від незалежних ЗМІ. RT було включено до офіційного переліку базових організацій, що мають для Росії стратегічне значення. Головний редактор RT Маргарита Симоньян визначає місію телеканалу у військовій термінології, відкрито прирівнюючи потребу в RT з потребою в міністерстві оборони. Симоньян також дала чітко зрозуміти, що місія RT полягає в тому, щоб служити російській державі «інформаційною зброєю» під час конфліктів. 

Пускаючи щупальця

В інформаційному просторі Кремль пустив свої щупальця далеко за межі RT і Sputnik. RT пов'язаний з виданням «Россия сегодня» через Маргариту Симоньян, головного редактора як RT, так і «Россия сегодня». Крім того, материнська компанія RT — «ТВ-Новости» — була заснована інформаційним агентством «РИА Новости», а права засновника «РИА Новости» були у 2013 році передані виданню «Россия сегодня» згідно указу президента РФ. До речі, голова «Россия сегодня» Дмитро Кисельов потрапив під санкції ЄС ще у 2014 році за свою роль «центральної фігури урядової пропаганди, що підтримує введення російських військ в Україну»

Відкриті дані свідчать про те, що деякі співробітники працюють як на RT, так і на «Россия сегодня», незважаючи на заяви, що вони є окремими організаціями. У деяких випадках співробітники, що працювали в «Россия сегодня», одночасно працювали в інших афілійованих з Кремлем виданнях.

І це лише верхівка айсберга. Існує добре задокументований зв'язок між RT та іншими стовпами російської дезінформаційної екосистеми — сукупністю офіційних, маріонеткових та неафішованих каналів зв'язку та платформ, які Росія використовує для створення та посилення наративів. Серед них, зокрема, такі:

...і багато-багато іншого.

Окреме місце в цьому переліку займають видання, пов'язані та керовані білоруським режимом, які зараз діють у координації з російською екосистемою (приклади тут, тут і тут).

Clint Watts

Російська екосистема дезінформації та інформаційних маніпуляцій — це повсюдне поширення дезінформації та пропаганди, а також спроби якомога більшого розповсюдження дезінформації з використанням різних тактик, методів та процедур.

Детальніше про основні прокремлівські наративи читайте тут.

Детальніше про тактику, методи та процедури на службі у Кремля читайте тут.

Тема «великої змови» чудово працює як у художній літературі, так і у пропаганді. Прокремлівські ЗМІ охоче публікують різного роду теорії змови, поширюючи ідею існування могутніх правителів за лаштунками.

Кремлівська зброя дезінформації: 7 речей, які потрібно знати про RT та Sputnik

04/03/2022

Євросоюз ввів санкції проти зброї дезінформації Кремля – Sputnik та RT. Їхнє мовлення було терміново призупинене в ЄС доти, доки не буде припинена кремлівська агресія проти України і поки Росія не відмовиться від діяльності з дезінформації та інформаційного маніпулювання проти ЄС та його країн-членів.

Це виняткові, цілеспрямовані та тимчасові заходи, вжиті у дуже специфічному та безпрецедентному контексті російської військової агресії проти України.

Ці заходи не є «цензурою» чи «загальною забороною» і встановлюють тонкий баланс: вони поважають основні права і лише пропорційно обмежують їх у рамках ухваленого на законних підставах режиму санкцій. Це одна з форм реакції ЄС на явну загрозу миру та безпеці в Європі.

Санкції ЄС не перешкоджають співробітникам цих ЗМІ продовжувати працювати та виконувати свої обов'язки. Проте варто зазначити, що низка співробітників RT по всьому світу подала у відставку після початку російського вторгнення в Україну.

Санкції ЄС проти RT та Sputnik призвели до тимчасового призупинення дії їхніх прав на мовлення, щоб позбавити Кремль інструментів ведення інформаційної війни у той час, коли він веде справжню жорстоку війну проти України.

RT та Sputnik можуть виглядати та звучати як міжнародні ЗМІ, однак це не так. Вони діють з єдиною всеосяжною метою: сприяння та підтримки політики Кремля за кордоном за допомогою засобів дезінформації та маніпулювання інформацією. RT і Sputnik, а також їх відгалуження в соціальних мережах, прагнуть посилити поділ і поляризацію, підірвати демократію, приховати факти порушення Кремлем міжнародного права та створити враження підтримки путінської війни.

7 речей, які потрібно знати про RT та Sputnik:

1. RT та Sputnik – це не медіа-компанії, а кремлівська зброя дезінформації.

RT визначає свою місію у військових термінах. Його головний редактор Маргарита Симоньян публічно прирівняла роль RT до потреби Росії мати міністерство оборони. За словами Симоньян, RT здатний «вести війну з усім західним світом», використовуючи «інформаційну зброю». Стратегічна мета RT полягає у завоюванні та нарощуванні аудиторії, щоб бути в змозі використовувати доступ до цієї аудиторії у критичні моменти.

RT був включений до офіційного списку ключових організацій, що мають стратегічне значення для Росії. Sputnik був створений за наказом президента з метою висвітлення «за кордоном державної політики Російської Федерації». RT отримує від російської держави мільйони рублів щороку. Наприклад, у проекті федерального бюджету Росії на 2020 рік на RT було виділено майже 23 мільярди рублів, що на той момент відповідало 325 мільйонам євро. Загальний бюджет державних ЗМІ Росії у 2021 році становив майже 1,3 мільярда євро.

2. RT та Sputnik не є об'єктивними та не прагнуть до об'єктивності.

Незалежні журналістські розслідування показують, що головний редактор RT і Sputnik Маргарита Симоньян відіграє центральну роль у мережі управління ЗМІ, яка інструктує російські державні ЗМІ про те, що їм слід та не слід висвітлювати. Симоньян зізналася, що має пряму захищену лінію зв'язку з Кремлем – «жовтий телефон».

Симоньян рішуче підтримала обмеження доступу до інформації в Росії, закликавши заборонити іноземні соціальні мережі та вітаючи репресії білоруських журналістів із боку режиму Лукашенка.

Директор агентства «Росія сьогодні» Дмитро Кисельов, що потрапив під санкції ЄС у 2014 році, заявив своїм співробітникам, що «період дистильованої, відстороненої журналістики закінчено», а «об'єктивність – це міф».

3. RT наймає людей з досвідом роботи в журналістиці, але не дотримується міжнародних журналістських стандартів.

RT обслуговує інтереси Кремля на заході під виглядом «альтернативної» журналістики, спрямованої на протидію передбачуваній упередженості «традиційних ЗМІ». RT використовує виступи західних політиків, вчених, журналістів та інших впливових громадських діячів для підвищення свого авторитету, і широко використовує формат авторських колонок, щоб замаскувати дезінформацію під особисті погляди.

Однак це лише видимість: RT не може приховати принципову відсутність у нього публічної підзвітності, прозорості та редакційної незалежності. Далекий від тих міжнародних стандартів ЗМІ, яких дотримуються міжнародні компанії громадського державного мовлення, RT непрозорий щодо свого бюджету, системи контролю та механізмів нагляду.

4. RT та Sputnik є частиною великої дезінформаційної екосистеми.

Існує добре задокументований зв'язок між RT і Sputnik та іншими стовпами російської дезінформаційної екосистеми – набором офіційних, посередницьких та анонімних платформ та каналів зв'язку, які Кремль використовує для створення та розповсюдження маніпулятивних та оманливих наративів.

RT і Sputnik сприяють проведенню та беруть участь в операціях поширення впливу за допомогою кіберпростору, включаючи ті, які приписують органу російської зовнішньої розвідки ГРУ.

5. RT реально впливає на інтернет та соціальні мережі.

RT слід розглядати не як телеканал із присутністю у соціальних мережах, а як організацію у соціальних мережах з професійними телевізійними можливостями. Дослідження, проведене британським регулятором ЗМІ Ofcom у 2018 році, поставило RT на передостаннє місце за популярністю «серед дорослих, які використовують телебачення для ознайомлення з новинами», з часткою аудиторії в 2%.

Охоплення RT у соціальних мережах набагато вище. На початку 2020 року RT набрав 10 мільйонів переглядів на різних каналах YouTube. Тим не менш, масова популярність RT в соціальних мережах оскаржувалася міжнародними ЗМІ та російськими активістами. Дослідження показали, що RT штучно збільшує кількість переглядів в інтернеті з метою підвищення своєї відомості та значущості як засоба масової інформації.

RT активно намагався заповнити внутрішній інформаційний простір ЄС величезною кількістю статей, присвячених проблемам, що мають ключове значення для Кремля, як, наприклад, перекручення фактів про отруєння Олексія Навального. Використання RT сенсаційних оманливих заголовків для підвищення активності в соціальних мережах, у поєднанні зі слабкою політикою в галузі авторського права, створює небезпечну екосистему, у якій контент RT може без проблем поширюватися проксі-сайтами – навмисно або ненавмисно.

За минулі роки RT створив безліч відгалужень, спеціально призначених для поширення інформації в соціальних мережах, де розважальний контент приправляється «російською перспективою». Прихований за димовою завісою безлічі відгалужень, RT адаптує свої повідомлення та націлює їх на різні аудиторії. RT та його видання-сателіти також доклали чимало зусиль, щоб приховати свої зв'язки одне з одним та з російською державою.

6. RT мав проблеми вже й раніше.

Санкції ЄС проти RT та Sputnik – це виняткові, цілеспрямовані та тимчасові заходи, вжиті у дуже специфічному безпрецедентному контексті російської військової агресії проти України, проте рупори Кремля вже й раніше мали проблеми.

RT був заборонений в Україні з 2014 року і так ніколи й не одержав ліцензію на мовлення в Німеччині. У 2019 році Асоціація журналістів Німеччини попередила державні органи ЗМІ, що «Russia Today – не засіб інформації для нас, а інструмент пропаганди Кремля». RT DE спробував обійти німецькі закони та отримати ліцензію на мовлення у Люксембурзі, але регулятори у Люксембурзі також відхилили запит. Після того, як RT DE спробував вийти в ефір у Німеччині наприкінці 2021 року без ліцензії на мовлення, його мовлення біло припинене Комісією Німеччини з ліцензування та нагляду.

RT заборонений у Латвії, Литві та Естонії. У США RT довелося зареєструватися в якості іноземного агента. Британський регулятор ЗМІ Ofcom визнав матеріали RT такими, «що вводять у суттєву оману» та в 2019 році наклав на RT штраф у розмірі 200 000 фунтів стерлінгів. У лютому 2022 року Ofcom ініціював 15 нових розслідувань неупередженості програм каналу новин RT. Французький регулятор мовлення також виносив попередження RT.

7. RT та Sputnik відіграли важливу роль у підготовці та підтримці російської військової агресії проти України.

RT і Sputnik продовжують розвивати та посилювати дезінформаційні наративи, що зводять наклеп на Україну, у спробі виправдання та мобілізації підтримки путінської війни. Вони займалися цими роками – приклади можна знайти у 2016, 2017, 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роках…

У 2021 році головний редактор RT Маргарита Симоньян взяла участь у конференції в Донецьку, де попросила «Росію-матушку забрати Донбас додому», буквально закликаючи до порушення територіальної цілосності України.

Всього за кілька тижнів до того, як Путін наказав розпочати війну, RT підбурював свою аудиторію, стверджуючи, що «українці хочуть російської крові».

І поки російські ракети падають на українські міста, і RT, і Sputnik продовжують дезінформувати та приховувати справжній характер та масштаби путінської війни проти України.

Read more

ГОЛОВНА РЕДАКТОРКА: КАНАЛ RT НАГАДУЄ «МІНІСТЕРСТВО ОБОРОНИ»

15/01/2018

Головну редакторку Russia Today (RT) Маргариту Симоньян неможливо звинуватити в недостатній відвертості, коли мова йде про характер телеканалу, яким вона керує від імені російського уряду. За її словами, RT потрібний «приблизно для того ж, для чого країні потрібне Міністерство оборони». Як пояснила Симоньян, RT здатний «вести інформаційну війну проти всього західного світу», використовуючи «інформаційну зброю». За її словами, стратегічна мета RT — «завоювати» й «розширити авдиторію», щоб користуватися доступом до цієї авдиторії в «критичні моменти».

Ofcom: телеканал RT є необ’єктивним і упередженим

Нещодавно заяви Симоньян у перекладі на англійську мову були оприлюднені в статті Лабораторії цифрової криміналістики (Digital Forensic Research Lab, DFRLab) Атлантичної ради. У ній DFRLab проаналізувала два інтерв’ю Симоньян: російській щоденній газеті «Коммерсант» у 2012 році й російському порталу новин «Лента» («Стрічка») у 2013 році. Загальна ідея головної редакторки про те, що місія RT полягає у використанні інформації та комунікації для вирішення питань, якими зазвичай займаються збройні сили, повторює аналогічні відкриті заяви російських високопосадових політичних і військових лідерів.

У статті DFRLab також аналізуються заяви Симоньян та інших представників російських ЗМІ про те, що RT нібито не кращий і не гірший за інші ЗМІ, такі як BBC. У своєму аналізі DFRLab наводить низку висновків британського медіарегулятора Ofcom, в яких наголошується, що RT систематично не дотримується мінімальних стандартів чесного й неупередженого висвітлення подій, чим ставить під загрозу право називати свою роботу журналістикою.

Головна редакторка RT Маргарита Симоньян і президент Путін на святкуванні 10-річчя RT в грудні 2015 року.

RT перетворив інформацію на зброю до початку конфлікту в Україні

Слід зазначити, що ці два інтерв’ю Симоньян було опубліковано ще в квітні 2012 року й березні 2013 року, тобто до загострення уваги російських ЗМІ на конфлікті в Україні. Ця обставина проливає світло на той факт, що не можна вважати ідею про перетворення RT та подібних ЗМІ на зброю російського уряду реакцією Росії на те, що в Україні нібито обмежують її інтереси. Слова Симоньян про використання інформації та засобів комунікації як зброї підтверджують, що даний проактивний і стратегічний підхід існував задовго до того, як стало відомо про конфлікт в Україні.

Компанія RT запустила канал у Франції на додаток до його версій англійською, іспанською та арабською мовами. Факт наближеності пані Симоньян до російського президента підтвердився в п’ятницю, коли Центрвиборчком Росії зареєстрував її ім’я серед 259 «довірених осіб» Володимира Путіна, які підтримують його кандидатуру на четвертий термін на посаді президента Росії, як повідомила газета «Ведомости».

Перейдіть за цим посиланням, щоб повністю ознайомитися зі статтею DFRLab.

Read more

Цифра тижня: 1,3 мільярда

01/10/2019

У проєкті федерального бюджету Росії на 2020 рік зазначено, що в наступному році державні ЗМІ отримають 1,3 мільярда євро, що є значним збільшенням обсягу фінансування порівняно із сьогоднішньою цифрою, яка дорівнює майже 1 мільярду.

Згідно з проєктом найбільшим бенефіціаром є телеканал новин Russia Today (RT), який отримає майже 23 мільярди рублів, або 325 мільйонів євро. Зрозуміло, що з року в рік обсяг фінансування телеканалу RT зростає, як і кількість випадків, пов’язаних із діяльністю RT, у нашій базі даних випадків дезінформації.

«Первый канал» («Перший канал») отримає 92 мільйони євро, які будуть спрямовані на виробництво, придбання та трансляцію контенту. Ця дотація буде дуже доречною, оскільки минулого року збитки каналу сягнули 96 мільйонів євро.

Телеканал «Звезда» («Зірка») належить Міністерству оборони Росії та спеціалізується на телетрансляції, випусках онлайн-репортажів і радіопередачах. Цей правонаступник офіційної газети радянських збройних сил «Красная звезда» («Червона Зірка») отримає 29 мільйонів євро.

Міністерство фінансів Російської Федерації також пропонує виділити 339 мільйонів євро на фінансування компанії «ВДТРК» (скорочення від «Всеросійська державна телевізійна й радіомовна компанія»). Окрім різноманітних радіо- і телевізійних каналів, цьому державному медіагігантові належить телеканал «Росія-1».

Ще одним флагманом контрольованого Кремлем медіаландшафту є холдинг «Россия сегодня» («Росія сьогодні»), який не має жодного стосунку до телеканалу RT, незважаючи на те, що переклад його назви звучить аналогічно. До холдингу «Росія сьогодні», генеральним директором якого є Дмитро Кисельов, який перебуває під санкціями ЄС, входять інформаційне агентство «РИА Новости» («РІА Новини»), «ИноСМИ» («ІноЗМІ») й багатомовне міжнародне агентство «Спутник» («Супутник»). Розмір їхньої дотації становитиме 106 мільйонів євро.

Крім того, ЗМІ під радянською назвою «ТАСС» («ТАРС») отримає 41 мільйон євро на підтримку послуг свого інформаційного агентства.

Загалом, як зазначає «Інтерфакс», у новому проєкті бюджету Росії частка дотацій для ЗМІ різко зросла на третину. Ця цифра підтверджує, що контроль над медійними наративами посідає головне місце в переліку політичних пріоритетів Кремля.

Read more

Відповідь

  • ПОДУМАЙ, ПЕРШ НІЖ ДІЛИТИСЯ

    Нікому не хочеться бути людиною, яка засмічує стрічки своїх друзів у соціальних мережах теоріями змови чи дезінформацією. Скористайтеся цим списком, аби переконатися, що ви не розповсюджуєте дезінформацію!

    21/10/2022
  • Нерішучість щодо вакцин

    Як саме говорити з тими, хто підтримує антивакцинні теорії змови, які вони знаходять в мережі? Ось низка порад, які можуть стати в нагоді.

    21/10/2022
  • ПРОПАГАНДІ ТРЕБА ПРОТИСТАВИТИ МОВУ ЦІННОСТЕЙ

    Як протистояти пропаганді? Дізнайтеся це, прочитавши ексклюзивне інтерв'ю з журналістом Андрієм Архангельським, одним із найактивніших російських коментаторів на тему дезінформації та пропаганди.

    21/10/2022
  • ЯК ПЕРЕКЛАСТИ ВИТРАТИ НА ДЕЗІНФОРМАТОРІВ?

    Санкції — це один зі способів покарання виробників дезінформації. Що це означає? Як це робиться? І нарешті, чи санкції ефективні?

    21/10/2022
  • ЧИТАЙТЕ ЯКІСНІ МЕДІА, І ВАШ СВІТ БУДЕ ЗДОРОВИМ

    Ми запитали українських журналістів про їхні рецепти уникнення дезінформації. Що вони рекомендують? Користуйтеся якісними ЗМІ, і ваш світ буде здоровішим!

    21/10/2022
  • Перевір джерело. Перевір джерело. Перевір джерело...

    Поради від молдовських журналістів: щоб не попадатися на вудку поширювачів дезінформації, завжди перевіряйте джерело та не вірте всьому, що читаєте.

    21/10/2022

Практика

Дезінформація складна. Перевірте свою стійкість за допомогою нашого тесту, щоб дізнатися, чи можете ви відрізнити дезінформацію, недостовірну інформацію та фальсифікований вміст і чи вмієте ви думати, перш ніж ділитися інформацією в Інтернеті.

(Цей контент існує лише англійською мовою.)

Subscribe to the DISINFO REVIEW

Your weekly update on pro-Kremlin disinformation

No, thank you.